Образ Возного в “Наталці Полтавці” – тип хабарника, який потерпає через те, що з кожним роком все складніше стає «викачувати» із селян гроші. Характеристика Возного з цитатами допоможе згадати його опис та риси характеру.
“Наталка Полтавка” характеристика Возного
Тетерваковський — тип дрібного чиновника часів кріпосництва.
Риси характеру возного
Позитивні:
а) почуття гумору;
б) сила волі;
в) освіченість.
Негативні:
а) хижацтво і насильство;
б) хабарництво і жорстокість;
в) пихатість і самодурство;
г) зловживання службовим становищем;
д) зневага до простого люду;
е) пристрасть до пияцтва.
Тетерваковський — дворянин, але займає найнижчу посаду, яку могла одержати людина його середовища: він — возний, розвозив різні папери до повітових судів, виставляв майно на продаж тих, хто заборгувався. Складав також різним людям позови, скарги й ін. Ця служба відкривала йому можливість обдирати клієнтів, багатіти за їхній рахунок.
Возний виховувався у середовищі чиновників, хабарників, сприйняв погляди та переконання цього середовища і керувався ними все життя.
Найповнішу службову характеристику дає йому Микола: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!».
Тетерваковський упевнений, що основний закон співжиття людей — панування сильного над слабим, багатого над бідним; що весь світ побудований на брехні і люди «один одного обманють так, як того і треба». В пісні-монолозі «Всякому городу нрав і права…», що є перекрученим віршем Г. Сковороди, возний прагне обґрунтувати «законність» здирства і хабарництва, бо, мовляв, немає людей “без гріха”
«Юриста і хапун» завзятий, він не соромиться одверто говорити про свої нечисті діла, нечесні способи збагачення. Заходи уряду проти хабарництва і бюрократії приводять його в «униніє», і він гірко скаржиться виборному, що «трудно становиться жить на світі», бо
«малійшая проволочка ілі прижимочка просителю, як водилось перше, починається за уголовноє преступленіє, а взяточок, сиріч — винужденний подарочок, весьма — очень іскусно у істця ілі ответчика треба виканючити»
Натура крючкодера і шахрая проявилася і тоді, коли возний підмовляє виборного «хождєніє іметь» по його «сердечному ділу», тобто бути сватом. Тетерваковський обіцяє виборному своєрідний хабар:
«Єжелі виграєш… любов ко мні Наталки», то «без дані, без пошлини (тобто без хабара) кому хочеш позов заложу і контроверсії (оскарження) починю».
Його зовсім не бентежило те, що ці «позови» і «контроверсії» можуть бути незаконними, більше того — він передбачає це і згодний заздалегідь
«Письменство» возного, тобто освіченість, обмежене, примітивне, межує з неуцтвом. Співає він низькопробні романси, вимоги його до театру грубі і низькі: він вважає, що якби на сцені «справді вбивалися, то було б за що гроші платити». Про намагання возного відмежуватися від простого народу, підкреслити свою вищість, свідчить і склад його мови. Він говорить майже такою мовою, якою писалися акти й інші ділові папери у ХVІІ–ХVІІІ ст.: це суміш церковнослов’янізмів, канцеляризмів і слів розмовно-побутової мови народу. Возний частенько говорив неправду і йому доводилося під час розмови підбирати правдоподібні слова для прикриття брехні, а перерву у висловлюванні мусив прикрити якимсь словом, хоч би й безглуздим. Канцеляризми і церковнослов’янізми так міцно ввійшли в мову Тетерваковського, що він не може обійтися без них навіть під час освідчення Наталці в коханні. Щоб передати силу свого кохання, він вживає такі вирази: «безмірно, ах! Люблю тя, дівицю», Наталчин «вид ясний» його «утробу всю потряс», він відчув «возженіє в крові», від чого йому все на світі стало противне, навіть «синкліт весь бумажний», «статут і розділи, позви і копи»
Почуття Тетерваковського, як і його характер та погляди, низькі, грубі, вульгарні. Наталку він любить, «как жадний волк младую ягніцу», одруження з Наталкою для нього солодке, «как з медом мак». Любов Наталки він збирається «виграти», наче судову справу. Одруження для нього немов би складання якогось ділового паперу; він просить Наталку:
«…до формального опреділенія о моєй участі, открой мні, хотя в терміні, партикулярно, резолюцію, могу лі теє-то як його — без отсрочок, волокити, проторов і убитков получити во вічноє і потомственноє владініє тебе — движимоє і недвижимоє імініє для душі моєй — з правом владіти тобою спокійно, безпрекословно і по своєй волі — теї-то як його — розпоряжать?».
Як і більшість чиновників, Тетерваковський був п’яничкою. На заручинах він так «смикнув окаянної варенухи», що ледве вибрався з Терпилихиної хати. Влада над людьми обумовила розвиток в характерівозного такої риси, як самодурство. Коли Наталка рішуче відмовляє йому, хоч уже й подала рушники, розгніваний Тетерваковський загрожує їй і Терпелисі: «В таком припадку станеш пред суд, заплатиш пеню і посидиш на вежі». Петра він збирається «запроторити туди, де козам роги правлять»
Але все ж таки образ возного неоднозначний. З одного боку, це хапуга, здирник і бюрократ, а з іншого — людина, здатна на щирі почуття й великодушні вчинки. Промовистою у цьому плані є сцена, у якій возний «перероджується» і відступається від Наталки. Він висловлює сентенцію, що «великодушной поступок всякії страсті в нас переиливаєть». І себе він вважає здатним на добрі діла:
«Я — возний і признаюсь, что от рожденія моего расположен к добрим ділам, но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал. Поступок Петра, толіко усердний і без примісу ухищренія, подвигаєть мене нанижеслідующеє…», «Я одказуюсь од Наталки і уступаю її Петру во вічноє і потомственное владініє з тим, щоб зробив її благополучною».
І. Котляревський “Наталка Полтавка” аудіокнига скорочено
Респект тем, кто делал эту статью.
Спасибо вам!