“Наталка Полтавка” Котляревський скорочено

“Наталка Полтавка” дуже скорочено читати варто кожному, щоб згадати головні події твору Котляревського, героїв та короткий зміст п’єси.

“Наталка Полтавка” Іван Котляревський скорочено

І дія 
Дівчина Наталка виходить з дому з відрами. Вона йде річки, де співає пісню “Віють вітри, віють буйні”, яку завершує словами: “Петре! Вернися до мого серця!”

До Наталки підходить возний Тетерваковський, який залицяється та освідчується їй канцелярською мовою. Дівчина йому відмовляє, пояснюючи тим, що він пан, а вона сирота, він багатий, а вона бідна, він возний, а вона простого роду, -— тому, вона йому не пара. Красуня просить його не жартувати, адже єдине її багатство —то добре ім’я, яке може постраждати через його розмови.

До них підходить Виборний Макогоненко, який співає пісню-нісенітницю “Дід рудий, баба руда”. Наталка йде додому, а возний жаліється Макогоненку на скрутні часи, бо почали переслідувати хабарників і крутіїв у земстві й судах. Виборний на це відповідає: “Зате нам, простому народові, добре, коли старшина… не допуска письменним п’явкам кров з нас смоктати…”

Возний просить виборного допомогти йому в особистій справі — умовити Наталку погодитися вийти за нього. Макогоненко повідомляє, що Наталка відмовляє всім нареченим, бо кохає сироту Петра, якого її батьки взяли до свого дому. А Петро відправився кудись ще 4 роки тому. Жили вони в Полтаві. Старий Терпило — батько Наталки — став пити, вигнав Петра, витратив накопичене багатство й помер, залишивши дружину та дочку в бідності.

Терпилиха була змушена перебратися жити в село. А Наталка все чекала повернення коханого. Дівчина вона була добра, працьовита, себе й матір підтримувала своєю працею.

У цей час сумна Наталка шила в хаті. Матір дорікає їй, бо вона відмовляє всім женихам. І Наталка заради спокою матері дає обіцянку, що вийде за першого, хто посватається. Дівчина сподівається, що найближчим часом після її відмов цього не відбудеться.

Аж тут прийшов Макогоненко і почав вмовляти Наталку вийти за возного. Матір в захваті від такого заможного і письменного жениха. Макогоненко та Терпилиха докоряли дівчині, кажучи, що та не жаліє матері, не хоче забезпечити їй спокійну старість. Дівчина обіцяє все стерпіти заради спокою й добробут неньки.

II дія 

Парубок Микола йде вулицею села. Він сирота, без талану, без притулку. Тому вирішує йти до чорноморців, яких любить за їхні козацькі звички. У цей час повертається Петро, співаючи пісню “Сонце низенько, вечір близенько”. Він після 4-річних поневірянь повернувся в Полтаву. Парубки стали товаришувати, оскільки обоє були сиротами.

Неподалік від них із хати Терпилихи виходять возний із шовковою хусткою на руці й виборний з рушником через плече. Це говорить про те, що зараз відбулося сватання найгарнішої дівчини у селі — Наталки.

Петро, почувши це ім’я, починає розпитувати, що за дівчина та звідки, і розуміє, що це і є його кохана. Він у відчаї. Микола, побачивши реакцію друга, розуміє, що це і Наталчин коханий Петро. І вирішує допомогти йому. Викликає з хати Наталку. Дівчина сумує і говорить, що краще у Ворсклу кинутись, ніж вийти заміж за нелюба. Побачивши Петра, вона каже, що поданий возному рушник нічого не значить, — вони з коханим все одно будуть разом.

На вулиці з’являються возний, виборний і мати Наталки. Терпилиха лякається, побачивши Петра, і просить його піти геть, щоб не завадити одруженню. Возний теж проганяє, погрожує матері в’язницею за зламане слово.

Петро, побачивши все це, просить Наталку скоритися долі. Він бажає їй щастя й пропонує забрати гроші, які він заробив, щоб багатий чоловік згодом не дорікав їй бідністю. Возний, побачивши справжнє кохання дівчини й хлопця, наважується хоч раз у житті зробити хороше діло — він відмовляється від нареченої і просить Терпилиху дати дітям благасловення.

Усі щасливі, а Микола проголошує: “От також то наші полтавці! Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хватаються”. Наталка співає свою й Петрову улюблену пісню “Ой я дівчина Полтавка”.

І. Котляревський “Наталка Полтавка”. Аудіокнига скорочено