Аналіз твору “Не дивися так привітно яблуневоцвітно” допоможе зрозуміти, яка тема, ідея, жанр, художні засоби та головна думка. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.
“Не дивися так привітно” аналіз твору (паспорт)
Цей вірш є одним із найніжніших зразків любовної лірики Павла Тичини, у якому поєднано щирість почуттів і музичність українського слова.
Автор: Павло Тичина
Збірка: «Сонячні кларнети», (1918 рік)
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики – інтимна
Тема: розповідь про кохання, яке приносить і радість, і смуток.
Ідея: справжнє кохання — це глибоке й складне почуття, у якому поєднуються і щастя, і біль.
Основна думка: любов не завжди приносить спокій — іноді вона викликає сум, тривогу й нерозуміння.
Провідні мотиви: мотив кохання і розлуки
Образи у вірші “Не дивися так привітно” :
- Ліричний герой — молодий чоловік, який переживає сильне, але тривожне почуття кохання.
- Кохана дівчина — лагідна, ніжна, але її краса зворушує й водночас боляче ранить героя.
- Природа — уособлення почуттів (яблуневий цвіт, зорі, рожі, грози, схід сонця).
Настрій: сумовито-ніжний, мрійливий, з нотками тривоги.
Римування – суміжне
Художні засоби:
У цьому творі використано такі художні засоби: порівняння, неологізм, епітети, риторичні оклики, персоніфікація
- Епітети: яблуневоцвітно, шовково, ясно-соколово, погожі дні
- Метафори: стигнуть зорі, грають грози
- Порівняння – зорі, як пшениця
- Авторський неологізм – “Не дивися так привітно Яблуневоцвітно”, «Ясно-соколово»
“Не дивися так привітно” Павло Тичина
Не дивися так привітно
Яблуневоцвітно
Стигнуть зорі, як пшениця:
Буду я журиться.
Не милуй мене шовково,
Ясно-соколово.
На схід сонця квітнуть рожі:
Будуть дні погожі.
На схід сонця грають грози —
Будуть знову сльози!
Встала мати, встали й татко:
Де ластовенятко?
А я тут, в саду, на лавці,
Де квітки-ласкавці…
Що скажу їм? — все помітно:
Яблуневоцвітно.
