«О слово рідне! Орле скутий!» аналіз вірша

Вірш «О слово рідне! Орле скутий!» — пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, «коли він сам стоять не міг». Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово — це душа народу і її, душу, можна зберегти, тільки зберігши мову. Вірш «О слово рідне! Орле скутий!» виступає зверненням автора як прихильника рідної мови до слова, яким він захоплюється і яке намагається возвеличити в очах людей.

«О слово рідне! Орле скутий!» аналіз вірша

Автор – Олександр Олесь

Рік написання –  1907

Рід літератури – лірика.

Вид лірики – патріотична

Жанр «О слово рідне! Орле скутий!»: ліричний вірш.

 За жанром це – медитація, історико-філософське осмислення ролі рідного слова, загалом митця в історичній долі народу.

Художній напрям, стиль: модернізм, символізм.

Тема: любов до рідної мови і заклик до її збереження.

Ідея: рідне слово має стати духовною зброєю народу.

Мотиви: «сила слова», «національне безпам’ятство», «краса слова», «слово — зброя»; «місія митця».

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

Римування: кільцеве

Художні засоби виразності:

• алітерація;
• епітет;
• порівняння;
• метафора;
• метонімія;
• риторичне звертання та оклики – ,
• риторичне заперечення.
• риторичні.

Художні образи-символи твору «О слово рідне! Орле скутий!» 

• людей: ліричний герой — людина-патріот, яка любить рідну мову й займає активну громадянську позицію;
• діти — українці, які відцуралися рідного слова; чужинці;
• природи: орел, дерева, зорі, Дніпро, сонце, дощі;
• предметів і явищ: слово; шум, музика, спів, рев, меч.

Символічні образи: скутий орел (символ великої сили й свободи, яка неприродно скута); сонце (символ нового життя); судні дощі (символ покари за гріх безпам’ятства); меч (символ сили слова).

Композиція (зміст): ліричний герой звертається до слова, називаючи його скутим орлом — говорить, що слово чужинцям кинутого на сміх безпам’ятними дітьми — показує красу слова — звертається до слова бути його мечем, сонцем, дощем судним для краю рідного.

Вірш «О слово рідне! Орле скутий!» читати

«О слово рідне! Орле скутий!» критика

 У збірці «Будь мечем моїм…» О. Олесь, роз­виваючи традицію Т. Шевченка та Лесі Українки, гостро порушує проблему рідного слова, щиро захоплюється ним і нищівно картає колонізаторів, які його нищать, і своїх безбатченків, котрі його зневажають. Вірш буквально пульсує потужним патріотичним почуттям, яке особливо посилюють рито­ричні вигуки й звертання. Красу, мелодійність і багатство української мови О. Олесь розкриває через емоційно насичені пейзажні порівняння, мета­форичні епітети (співочий грім, шовковий спів, левій рев Дніпра). Ідея вірша висловлена в міфологічно-біблійних символах меча, сонця, судних дощів. Меч тут символізує войовничу грань українського слова, а отже, і самої на­шої національної душі; сонце — миролюбну, окрилену, творчу властивості мови. У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне від­родження України обов’язково стане судними дощами для її ворогів.

Турбота поета про долю рідного слова, «чужинцям кинутого на сміх», особливо гостро поставлена у поезії «О слово рідне! Орле скутий!» Як і в багатьох інших випадках, громадянський пафос вірша тут поєднано з глибокою задушевністю, ліричністю. Вже у другій строфі значення рідної мови у духовному житті людини та її велич асоціюється з розкішшю природи, яку О. Олесь завжди вмів змалювати найкращими барвами.

«О слово рідне! Орле скутий!» характеристика

Три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолого – звертання ліричного героя до рідного слова. Анафоричне  ” О слово рідне!” увиразнює не тільки композиції єдності, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У його серці виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’яство співвітчизників.

Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві метафори й епітети : Ураїнське слово уподібнюється “скутому орлу”, тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як “співочий грім батьків моїх”, а тепер “дітьми безпам’ятно забутий”.

Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматичну історію України, стало духовною зброєю народу.

Зображуючи поетичний образ неповторної краси укр.мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо : ” О слово! Будь мечем моїм!\ Ні, сонцем стань!\ Вгорі спинись,\Осяй мій край і розлетися\ Дощами судними над ними.”

  Образ меча в Олеся пергукується з емблемою апостола Павла, в якого він символізує меч духовний:” Меч духовний є слово Боже”. Автор переосмислює цей образ, воєднуючи в ньому духоне і творче начала, слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості.

У річищі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного простору – сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), що очищають рідний край від зла і стнуть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово – символ безсмертя народу.

«О слово рідне! Орле скутий!» аудіо слухати