Історія України рясніє трагічними сторінками, серед яких виділяються не тільки добре відомі знамениті постаті ватажків, а й не менш героїчні захисники свого краю, що їх ніхто на ймення не знав, але вони мужньо й самовіддано полягли в боротьбі за свободу. Саме таких героїв зобразив М. Старицький в історичній повісті «Облога Буші». А чому він вирішив написати саме таку повість, яка історія створення “Оборона Буші”.
“Оборона Буші” історія написання
Першу свою повість «Облога Буші» Михайло Старицький написав у 1891 р., у період розквіту прози в українській літературі. Поява творів великої прози (повісті, романи) засвідчила те, що, попри гоніння й утиски імперського режиму, наша література бурхливо розвивається й сягає свого розквіту. Саме красному письменству судилось у ту добу виконувати роль рушія історичного самоусвідомлення українського суспільства, бути формою збереження й самовизначення його національної ідентичності.
В основу твору покладено реальні події, що відбувалися в 1654 році біля подільського містечка-фортеці Буші, жителям якого необхідно було затримати просування на схід польської армії, щоб дати можливість війську Хмельницького дочекатися підмоги. Письменник подорожував Поділлям і зупинявся в цьому містечку, бачив руїни фортеці. Очевидно, історія оборони Буші справила на нього надзвичайне враження, що стало причиною написання повісті.
Працюючи над створенням “Оборона Буші”, Старицький старанно вивчав історичні матеріали, ознайомився з кращими драматичними творами на історичну тематику в російській та українській літературі: трагедією О. Пушкіна “Борис Годунов”, повістю М. Гоголя “Тарас Бульба” та ін.
У листі до Панаса Мирного від 20 квітня 1898 року драматург повідомляв: “А тепера от розпочав драму “Облога Буші”, хочеться довести до кінця, щоб вийшла краща за “Богдана”21. А пізніше, у листі до Панаса Мирного від 30 червня 1898 року, Старицький писав: “Я оце знов написав історичну драму “Облога Буші” (за часи Хмельниччини: геройська оборона твержі жонотою). Написав її білими віршами, як “Богдана” і “Марусю Богуславку”, тепер обробляю, вивершую”22.
Перші дві дії відбуваються в селі під замком, третя – в маєтку Корецьких, а останні дві – в самій Буші. До складу персонажів драми внесено й деякі зміни (порівняно з повістю): Вернидуб стає Вернигорою, хорунжий Островерхий – Денисом Лободою, сотниківна Орися – Мар’яною, замість священика Василя введено “странника” з Печерської лаври. З’явилися й нові персонажі: Степанида Свиридиха, Мелася, Свиридишин онук, кобзар, дід.
Значно ширше представлений у драмі “Оборона Буші” табір польської шляхти, особливо в ІІІ дії, зовсім відсутні Потоцький, Ланцкоронський, але в дію введені нові персонажі: Сапіга – дядько Антося, пани Яскульський, Опацький, Ясь і Стась, пані Грохольська та Юлія, Ядвига й пробощ-ксьондз.
Усі до єдиного захисники фортеці, захищаючись, готові загинути, але зберегти власну гідність. Козаки знають, що їм не встояти проти цілого полчища поляків і татар, однак у них є мета — затримати якомога довше ворога, аби не дати йому просунутися далі, дочекатися прибуття основних сил війська Богдана Хмельницького. Сильні й міцні духом запорожці твердо виріщують не здаватися, боротися до останньої краплини крові, щоб забрати із собою на той світ побільше ворогів, «продати себе щонайдорожче».
