Оповідання “Гаманець” Оксана Сайко переказ скорочено нагадає про головні події у житті героїнь.
“Гаманець” скорочено читати
Літо приходить досить швидко, наче ще вчора були травневі дощі, калюжі та прохолода, а сьогодні вже майже спекотне сонце майорить в синьому небі, без жодної хмаринки. Літнє тепло проникло у все на світі: в будинки, дерева, вулиці, повітря і навіть самих людей.
Сьогодні у дівчинки Іванки був гарний настрій. Вона радісно забігла до трамвая. І не дарма: вона успішно закінчила школу і татко дав їй гроші на ролики. Як давно дівчинка мріяла про них! Іванка усміхнулась і подумала, що її ролики будуть навіть кращі, ніж в Галки.
Подумки дівчинка вже взула блискучі червоні черевички на коліщатках і гасала в них у бабусі на канікулах. А хлопчаки захоплено бігають за нею. Навіть Андрій. У нього є мопед і тепер хлопчик точно запропонує Іванці покататись, але вона відмовить. Бо нічого було упадати за Оленою минулого літа. Іванка навіть засміялась у трамваї від своїх думок.
В транспорті було саме багато людей. Раптом наче хто ненароком близько притулився до дівчинки та наліг плечем біля спортивної сумки з гаманцем. Іванка потягнулась до сумки та помітила розстебнуту блискавку на ній. «Гаманець!» – дівчинка аж спітніла.
Вона побачила як коротко підстрижене дівча стрімко пробиралось до виходу. «Вона!» – здогадалась Іванка. Це вона поцупила гаманець, тому Іванка миттю вистрибнула за нею з трамвая. Крадійка зрозуміла, що її переслідують та почала бігти. «Е ні, не втечеш!» – злоба додавала Іванці сили і дівчинка схопила суперницю за светра. Деякий час дівчатка з важким диханням дивились одне на одну. Іванка подумала, що якщо крадійка знову побіжить, то зможе загубитись у лабіринті будинків, і тоді плакали її ролики.
Раптом дівчинка у старих потертих джинсах та розтягнутому светрі заверещала:
- Не чіпай мене! Гірше буде! Поб’ю!
- Віддай гаманець! – звеліла Іванка, – Негайно, злодійко!
Дівчинка обурилась, що її назвали злодійкою та щосили штовхнула Іванку, вивернувши їй руку. Як тут якась жінка з балкона закричала:
- Гей, Ритко, чого ви там не поділили? Ходи, забереш свого Івася. Вешталася десь увесь день!.. От так сестричка…
Ритка крикнула, що зараз забере малого та потягнула Іванку від будинку. Вона витягла гроші з кишені та простягнула їх Іванці.
- На, забирай гроші. Я не злодійка, але буває краду грошей для свого маленького брата. Йому лише два рочки і Івасю хочеться теж іграшки чи цукерки. А ми самі лишились – мами не стало півроку тому. Сусіди допомагають нам, але грошей бракує. Тьоті Галі, сусідці, що нас пильнує тітка з Італії надсилає грошей. Але вони пішли на те, щоб нас не забрали до інтернату. Вона сама не працює і дядько Ігор п’є, її чоловік. Але нічого… Мені обіцяли, що влаштують торгувати городиною. Якось переб’ємось, а там вже тітка приїде з Італії та забере нас до себе. Сама не знаю, навіщо я це тобі розповідаю…
Іванка сказала, що вона хоче позичити Ритці гроші. Ролики зачекають. І вона простягла гаманець дівчинці. Іванка розуміла Ритку, адже в неї самої не було мами. Так дівчатка й розійшлись.
Іванка йшла додому в глибокій задумі: вона була вдячна батькові, завдяки якому в неї все було. Єдине, що її трішки засмучувало, так це ж що тепер робити, щоб Андрій звернув на неї увагу. Без роликів буде важко, але може попросити його навчити їздити на мопеді? В селі всі дівчата бояться, навіть Олена. А от вона не буде боятись.
Тато вже був вдома та поцікавився покупкою.
– Я не купила їх, тату. – Відповіла дівчинка.
– Чому? Ти потратила гроші на щось інше?
– Так, – відказала Іванка, – на щось набагато важливіше, ніж ролики!
