Олесь Гончар цікаві факти з життя (біографії) українського письменника розкажуть про його дитинство, особисте життя, захоплення.
Цікаві факти про Олеся Гончара
Олесь Гончар (1918-1995) — український письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959–1971), академік НАН України (1978).
Народився в селі Ломівка в родині Терентія Сидоровича та Тетяни Гаврилівни Біличенків. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, його забрали на виховання дід і бабуся, саме вона замінила майбутньому письменникові матір. Олександр Біличенко 1927 року при вступі до школи був записаний як Олесь Гончар.
За гороскопом Гончар – Овен.
У вересні 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного університету.
Після переїзду до Києва, вже ставши знаним письменником, він щороку навідувався до Ломівки – ховався тут від гамору міста і телефонних дзвінків, відшліфовував твори. Привозив сюди в гості й своїх іменитих друзів.
Літературну діяльність Олесь Терентійович починав з новел та оповідань.
Після закінчення війни у О. Гончара була найзаповініша мрія – написати про своїх бойових побратимів.
В житті письменника було чотири жінки-берегині: мама, Тетяна Гаврилівна Гончар-Біліченко, бабуся Прісина, сестра Шура та дружина. Мама, бо подарувала йому життя. Бабуся, бо казками, народними піснями, молитвою, любов’ю замінила Олесеві матір. Сестра, бо лікувала не тільки Олеся, а й всіх молитвою і словом. Дружина, Валентина Данилівна (Мала) Гончар, – мужня жінка, вона ніколи не скиглина, ніколи не жаліла себе, в неї «ніколи нічого не болить», була сильною особистістю, за що й припала до серця юного письменника.
Найприкріший факт: на 50-річний ювілей Олесь Гончар отримував не слова привітання і подарунки, а погром його славетного «Собору».
„Собор” О. Гончара був заборонений на 20 р.
Саме багатостраждальний «Собор», як не дивно, пришвидшив одержання селянами паспортів.
Перше відображення трагедії Голодомору в радянській художній прозі – не повість «Марія» Уласа Самчука, як донині вважали, а «Стокозове поле» 23-річного Гончара!
Відповідь на питання чому письменник не переїхав у комфортніше житло, що йому пропонували, і чому його поява у видавництві призводила до паніки дівчат-друкарок, можна прочитати у останньому, дванадцятому розділі «Собор із «Собору», або Подорож Олеся Гончара до Мадонни».
Олесь Гончар вів свій «Щоденник», у якому записував всі свої потаємні секрети.
Олесь Гончар відновив Михайлівський монастир.
Талант Олеся Гончара розвивався під впливом: надбань світової літератури; надбань вітчизняної літератури; проникнення в таємниці творчої лабораторії класиків; скарбів національного фольклору; наполегливої і копіткої праці над словом.
Твори Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова. Нагороджений багатьма орденами та медалями.
Митець мав звання Героя Соціалістичної Праці.
Помер 14 липня 1995 року. Похований на Байковому цвинтарі.
Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Олеся Гончара.
