Головні особливості лірики Лі Бо
Лі Бо (701–762) — один із найвідоміших поетів китайської класичної літератури періоду Тан. Характерною особливістю його поезії є психологічний паралелізм – паралельне зображення природи і почуттів людини. Природа для Лі Бо не лише джерело інспірації, а й символічний образ, який відображає його власні думки та почуття.
Поезію Лі Бо називають «поезією гір та річок». Їй притаманна вишуканість і тонкий ліризм. Китайці називають його «вулканом» поезії.
Отож, можна виділити такі особливості лірики ЛІ Бо:
- Неприховане захоплення природою поєднується з філософськими роздумами митця.
- Споглядальність і самозаглибленість: зміни у природі та зміни у власному внутрішньому світі цікавлять його однаково.
- Лі Бо вражає космічністю своїх пейзажних віршів. Прагненням вивищитися над буденністю, покинути людську метушню. Його приваблюють високі зорі, стрімкі водоспади, бурхливі річки, круті вершини.
- У віршах Лі Бо відобразивсяя дух його народу.
- Ліричний герой Лі Бо – відлюдник, мандрівник, але він переймається переживаннями і тривогами людей.
- Вірші Лі Бо часто характеризуються медитативною атмосферою, сповільненим ритмом та глибокими образами, які розкриваються поступово.
