“Останній дюйм” характеристика Бена і Деві

Характеристика Бена і Деві з твору Останній дюйм з цитатами допоможе розкрити їх образи, визначити риси характеру. Цитатна характеристика Бена та Деві доповнює статтю.

“Останній дюйм” характеристика Бена

Бену 43 роки, він льотчик високого класу зі стажем 20 років. Бен займався зйомкою фільму про акул, тому що роботу із професії знайти було складно, вік його для льотчика були «критичним». Часу на сім’ю та сина у нього не вистачає. Бен розлучений, має сина, на якого у нього не вистачає часу. Дружина Бена виїхала в Англію, покинувши його із дитиною. З сином занадто суворий, різкий.

Риси характеру Бена. Досвідчений, любить свою справу, турбується про забезпечення сім’ї, спочатку не звертає уваги на виховання сина, потім прагне зблизитися, заслужити довіру малого; був часто різкий та роздратований; сильний, витривалий, прагне будь-що вижити і врятувати свою дитину.

Цитатна характеристика Бена

«гроші, які він ощадливо збирав два роки, літаючи над розпеченою пустелею, давали можливість дружині пристойно жити в Кембриджі».

«потрібно було швидко заробити побільше грошей, і з’явилася така можливість».

«Але тут же зміркував, що треба щось робити: коли його не стане, хлопець залишиться сам, і про це страшно навіть думати. Це було ще гірше, ніж його власне становище…»

«Головне вижити до Каїра і показати хлопцеві, як посадити літак. Тільки на це він надіявся, це була його найдальша мета. І ця надія допомогла йому забратися у літак…»

«Йому, Бену, тепер потрiбне буде цiле життя, цiле життя, яке подарував йому хлопець. Але, дивлячись у цi свiтлi очi, на трохи випнутi вперед зуби, на це обличчя, таке незвичайне для американця, Бен вирiшив, що заради нього вiддасть усе. На це варто витратити час. Вiн уже добереться до самого серця хлопчини! Рано чи пiзно вiн до нього добереться. Останнiй дюйм, який роздiляє всiх i все, нелегко подолати, якщо не бути майстром своєї справи. Але бути майстром своєї справи – обов’язок льотчика, а Бен був же колись зовсiм не поганим льотчиком.»

“Останній дюйм” характеристика Деві

Деві – герой твору «Останній дюйм» Дж. Олдріджа, йому 10 років. Мати Джоанна покинула його з батьком й виїхала на батьківщину в Англію. Хлопчик розумний та спостережливий, самотній у сім’ї, переживає розлучення батьків, його проблемами ніхто не цікавиться

Риси характеру. Кмітливість, витривалість, добра пам’ять та розум, сила духу, відповідальність Вчинки. Надав батькові першу допомогу, перев’язав його, дотягнув до літака, виконував усі його поради, підняв літак у небо, керував ним та успішно посадив на аеродромі.

Цитатна характеристика Деві

«…десятирiчного сина, що народився надто пiзно i, – Бен розумiв десь у глибинi душi, – чужого їм обом, самотнього, неприкаяного хлопчика, який у десять рокiв розумiв, що мати ним не цiкавиться, а батько – стороння людина, яка не знає, про що з ним говорити, рiзка й небагатослiвна в тi лiченi хвилини, коли вони бували разом.»

«Маленький “Остер” нещадно кидало в розпеченому повiтрi то в один, то в другий бiк, але переляканий хлопчина все ж не губився i, вiдчайдушно смокчучи цукерку, розглядав прилади, компас, рухливий авiагоризонт»

«Коли вiн про що-небудь запитував батька, голос його зразу ставав сумним: вiн наперед чекав рiзкої вiдповiдi. Тепер хлопчик уже й не пробував розмовляти i мовчки виконував те, що йому наказували.»

«”Вiн, здається, хлопець розвинутий”, – подумав Бен, дивуючись чудному напрямку своїх думок. Цей хлопець iз спокiйним обличчям був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий i навiть невгамовний характер. Але блiде, трохи широкувате обличчя виглядало зараз нещасним.»

«Отже, Девi все-таки запам’ятав, що треба вирiвняти лiтак, держати потрiбнi оберти мотора i швидкiсть! Вiн це запам’ятав. Славний хлопчина! Вiн долетить, Вiн впорається! Бен бачив рiзко окреслений профiль Девi, блiде обличчя з темними очима, в яких йому так важко було щось прочитати.»

” Он боялся отца. Правда, не сейчас. Сейчас он просто не мог на него смотреть: тот спал с открытым ртом, полуголый, весь залитый кровью. Он не хотел, чтобы отец умер; он не хотел, чтобы умерла мать, но ничего не поделаешь: это бывает. Люди всегда умирают. ”

“Останній дюйм” характеристика головних героїв

“Останній дюйм” паспорт Бена

“Останній дюйм” паспорт Деві

Головні герої оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» – це старий льотчик Бен і його син Деві. Бен працював у багатьох країнах: у Канаді, в США, в Ірані. Останнім часом він працював на нафтову компанію, яка шукала в Єгипті нафту. Нафти вони не знайшли, і Бен втратив роботу пілота в компанії.

Йому було вже сорок три роки, і тому Бен навряд чи міг розраховувати на інше місце. Він вирішив заробити, знімаючи на замовлення однієї телекомпанії акул під водою. Бен жив у Каїрі разом зі служницею-француженкою і Деві. Синові його було десять років, і у них були дуже непрості стосунки.

Бен весь час працював: і коли син народився, і коли він ріс, коли почав ходити і говорити. Тому він дуже мало часу приділяв своїй дитині. Його дружина Джоанна була незадоволена життям в пустелях Аравії й зрештою кинула чоловіка з сином і поїхала на батьківщину, до Нової Англії. Тому Бену довелося виховувати свого сина, – чим раніше він не займався.

Деві теж не дуже-то добре ставився до своїх батьків. Це тому, що він завжди був один, ним ніхто не займався. Я думаю, що йому дуже не вистачало батьківської уваги і він сильно страждав від цього. Його батько завжди розмовляв з ним різким тоном і часто сварив. Деві в свої десять років почував себе дуже самотнім і неприкаяним. Це тому, що він бачив: «мати ним не цікавиться, а батько – стороння людина, різка і небагатослівна, що не знає, про що з ним говорити в ті рідкісні хвилини, коли вони бували разом».

І ось, щоб якось зблизитися зі своїм сином, Бен взяв його з собою в політ. Вони прилетіли в Акулячу бухту на Червоному морі. Вона так називалася через те, що в ній було багато цих хижаків, і Бен вирішив знімати тут. Йому запропонували багато грошей за цю роботу, і тому він вирішив ризикнути, хоча це дуже небезпечно. Крім того, навколо Акулячої бухти була велика пустеля, і якби з ними щось сталося, то ніхто не зміг би прийти на допомогу.

Коли вони приземлилися, Бен зайнявся підготовкою акваланга і кінокамери, а Деві допомагав йому. Батько суворо командував сином, і тон його був дуже різким: «Бен раптом відчув, що розмовляє з хлопчиком так, як розмовляв з дружиною, чия байдужість завжди викликала його на різкий і владний тон. Нічого дивного, що бідний хлопчина цурався їх обох ». А сам Деві був дуже мовчазний. Він завжди боявся накликати на себе гнів батька, тому завжди намагався виконати все, що той скаже, і не говорити зайвого.

Коли його батько вперше пірнув під воду, Деві відчув себе дуже самотнім, і злякався, що може загинути, якщо з батьком щось трапиться. Ще коли вони тільки прилетіли, Деві кілька разів перепитав батька, чи не знайдуть їх тут. Бен думав, що хлопчик боїться, що їх заарештують, і відповідав, що ніхто їх тут не знайде. Це тільки ще більше налякало бідного хлопчика. Він сидів і дивився на море: «Під водою нічого не було видно, і в розпеченій тиші, на самоті, про що він не жалкував, хоч і гостро відчув, хлопчик роздумував, що ж з ним буде, якщо батько так ніколи і не випливе з морської глибини ».

Але в перший раз з Беном нічого не сталося, – він зняв акул на кінокамеру, вийшов на берег, і вони сіли снідати. Тут виявилося, що льотчик не здогадався взяти з собою води – тільки пиво собі. Я думаю, що це дуже яскраве свідчення того, як Бен неуважно ставився до свого власного сина.

Після того, як вони поснідали, Бен узяв приманку – кінську ногу, спустився під воду, прив’язав її до корала, а сам став знімати акул, які тут же накинулися на м’ясо. Але Бен не помітив, що забруднився в крові. А адже акули завжди нападають, коли відчувають запах крові. І найнебезпечніша – акула-кішка, напала на Бена. Він почав відбиватися і ледве-ледве врятувався. Коли він вибрався з води на пісок, то впав непритомний від втрати крові.

Коли Бен отямився, то виявилося, що у нього так зранені ноги і руки, що він не зможе сам йти і не зможе вести літак. Коли він подивився на свою праву руку, то «побачив м’язи, сухожилля, крові майже не було. Ліва була схожа на шматок пожованого м’яса і сильно кровоточила ».

Бен зрозумів, що вони загинуть, і вихід у них тільки один: літак повинен вести Деві. Колись він вчив сина керувати літаком, і той встиг трохи навчитися. Але він знав, що хлопчик злякається, якщо відразу сказати йому, що він поведе літак. «Треба було навпомацки знайти дорогу до охопленої страхом, незрілої свідомості дитини». Тому Бен почав поступово вмовляти сина: спочатку перев’язати рани, потім допомогти підповзти до літака, потім допомогти піднятися всередину.

Нарешті, коли вони забралися в літак, Бен сказав: «Доведеться тобі взятися за справу самому, Деві». Батько казав синові, що робити, і керував злетом. Але коли вони піднялися в повітря, він знепритомнів. Добре, що він встиг пояснити синові, яким курсом летіти. Отямився Бен, коли вони вже підлітали до Каїру. Наприкінці польоту він знову допоміг хлопчику – на цей раз посадити літак.

Вони врятувалися завдяки десятирічному Деві і мужності Бена, який навіть перед смертю (він думав, що помре) думав тільки про те, як врятувати сина. Бен втратив в лікарні ліву руку – її довелося відрізати, але вижив. А найголовніше – він зміг знайти дорогу до серця свого сина. Вони стали після цього випадку значно ближче один одному. Я навіть думаю, що вони вперше полюбили один одного – як батько і син. Тепер Бен вирішив, що вже ніколи не відпустить Деві від себе і займеться його вихованням. Він вирішив, що обов’язково повинен виростити його справжньою людиною.

Опинившись у граничній ситуації, людина відкриває для себе нові можливості, нові зміни. Бен відчув себе батьком, який спробує наблизитися до сина, а Деві відчув, що доля батька і його власна тепер буде залежати тільки від нього).