Пауль Маар “Що не день, то субота” скорочено читати варто, щоб дізнатися про те, як у житті головного героя зʼявився Суботик, який виконував усі бажання.
“Що не день, то субота” скорочено читати
5 травня. СУБОТА
Пан Пляшкер — скромний і ввічливий чоловік, який винаймає кімнату у суворої пані Моркван. У нього цілий тиждень відбувалися дивні події. У неділю він нічим не займався, у понеділок усе було звично, у вівторок прийшов його шкільний товариш Вівторакус із торбою раків, у середу був середина тижня, у четвер прогриміла чотириразова гроза, а в п’ятницю Пляшкер знайшов п’ятака і його відпустили з роботи.
У суботу пан Пляшкер вийшов на прогулянку і побачив натовп людей, які обговорювали дивну істоту. Вона мала зелене обличчя в синіх цятках, руде стирчаче волосся, хобот замість носа, жаб’ячі лапи та шерсть на спині. Пляшкер здогадався, що це – Суботик, адже це відповідало логіці. Істота одразу назвала його «татком» і міцно вчепилася до нього.
Пляшкер спершу не хотів брати Суботика, але зрозумів, що відмовитись не вдасться. Він дізнався, що Суботик їсть тканину, гуму та дерево, а також краще слухається, коли його просять, а не наказують. Щоб провести Суботика додому, чоловік сховав його у рюкзаку. Пані Моркван нічого не запідозрила.
Удома Суботик запитав Пляшкер, чого саме той хоче їсти, а вже за мить пані Моркван принесла смажене курча з картоплею та морозивом. Саме про це мріяв пан Пляшкер.
6 травня. НЕДІЛЯ
У неділю вранці пана Пляшкера розбудив спів Суботика. Він пригадав, як напередодні привів до себе цю істоту і тепер не знав, як її позбутися. Чоловік просив не шуміти, бо це може почути пані Моркван і вигнати його з квартири. Та Суботик повідомив, що замкнув двері. Пан Пляшкер хотів забрати у Суботика ключ, але той не віддава і вони почали боротися. Пані Моркван почула гамір і почала сваритися. Але Суботик умів чудово підробляти голос Пляшкера, тому господиня повірила, що говорить сам квартирант. Суботик почав її ображати, назвавши “пані Шморкван” і посварився з нею. У відповідь жінка заявила, що обіду сьогодні не буде.
Після цього Суботик почав гризти все підряд – кошик для паперів, вазу з квітами, хотів навіть грубку погризти. Пляшкер попросив його нічого не чіпати. Поскаржився, що інколи хочеться загнати пані Моркван аж на шафу. Суботик сприйняв це буквально й незабаром пан Пляшкер побачив її справді на шафі в коридорі. Вона просила подати драбину.
Щоб уникнути нових пригод, Пляшкер запропонував погуляти за містом. Суботик заліз у рюкзак, і вони вирушили. На природі Пляшкер залишив Суботика й пішов до лісової кав’ярні. Там він пообідав і замислився: Суботик голосний, нестримний, усе гризе, через нього пані Моркван може вигнати його з дому. Тому він вирішив утекти від Суботика – пішов з кав’ярні через задні двері, обійшов лісом і повернувся додому.
Утомлений, він тихо зайшов до кімнати, замкнувся й пішов до ліжка. Але на подушці вже спав Суботик, який пробрався назад у квартиру через вікно, згризши ручку. Робити було нічого – пан Пляшкер вимкнув світло, і вони обидва заснули.
7 травня. ПОНЕДІЛОК
У понеділок вранці пан Пляшкер неохоче збирався на роботу. Суботик же хотів піти в універмаг, бо не мав жодного одягу. Пляшкер пояснив Суботику, що має іти на роботу, хоча й не хоче і вийшов з дому. Чоловік приїхав на трамваї на роботу, але контора була зачинена. Він пішов додому до свого шефа — пана Обердубера, та той ніяк не міг знайти ключа від офісу, тож відпустив Пляшкера додому.
Суботик зрадів його поверненню і попросив сходити в універмаг. Він заліз у рюкзак, і вони поїхали туди трамваєм. У магазині продавець намагався допомогти підібрати одяг, але нічого не підходило. Суботик почув рекламу сиру, вкрав велику головку, бо не знав, що треба платити. Пляшкер вибачився, сказавши, що хлопчик уперше в універмазі.
Далі Суботик наказував продавцю звертатися до нього “ваша величносте”, псував одяг, роздирав костюми, коли глибоко вдихав. Завідувач магазину запропонував йому поміряти водолазний гумовий костюм — розтяжний і вогнетривкий. Суботик не розумів навіщо йому вогнетривкий костюм адже пожежі не було, тоді продавець у відчаї постукав себе по лобі. Сприйнявши це буквально, Суботик закричав: “Горить!” — і здійняв паніку.
В універмазі почалась метушня: люди кричали “Пожежа!”, продавці ввімкнули сигналізацію й побігли з пожежним шлангом. Пляшкер схопив Суботика і вивів з магазину. На вулиці вони побачили дві поліційні машини і сім пожежних, які примчали до магазину.
Суботик був у захваті, він і не думав, що в універмазі може бути так весело.
8 травня. ВІВТОРОК
У вівторок зранку пан Пляшкер знову збирався на роботу й просив Суботика сидіти тихо, щоб його не побачила господиня пані Моркван. Та Суботик пишався новим костюмом і тим, що вже виріс, він не боявся показати пані Моркван. Коли вони на кухні снідали, то туди несподівано зайшла пані Моркван. Суботик почав її дражнити й облив водою. Після обіцянки Пляшкера платити більше за кімнату, пані Моркван дозволила Суботику залишитися.
Коли пан Пляшкер їхав на роботу трамваєм, він почув сварку між кондуктором і Суботиком — той потайки пішов за ним. Щоб уникнути проблем, Пляшкер вивів його з трамвая і наказав чекати, а сам попрямував на роботу. Як і вчора, контора була зачинена, і Пляшкер пішов до шефа — пана Обердубера. З допомогою Пляшкера той знайшов ключі.
У конторі пан Пляшкер працював (подумки перераховував квитанції і розкладав їх у конверти), а шеф нудьгував, кидаючи кульки з паперу (бо до цього порахував усе за допомогою арифмометра). dovidka.biz.ua Пізніше шеф пішов до кав’ярні, а Пляшкер зміг зосередитися на роботі. Раптом з’явився Суботик і швидко виконав усю роботу замість тата, а потім перевів годинник на 17 годину. Коли шеф повернувся, Суботик підкрутив йому кишенькового годинника теж на 17. Обердубер подумав, що робочий день завершено, й відпустив Пляшкера додому.
Після роботи Суботик і пан Пляшкер разом гуляли в парку до пізнього вечора.
9 травня. СЕРЕДА
У середу Суботик знову розбудив пана Пляшкера гучним співом. Той розсердився, адже Суботик кричав, як сирена. Незабаром у двері почала грюкати пані Моркван. Вона вимагала, щоб їй відчинили, але пан Пляшкер заявив, що має право замикатися, бо платить за кімнату. Суботик був у захваті від такої відповіді. Тоді пан Пляшкер запропонував йому піти до школи. Суботик спершу здивувався, але погодився і побіг на заняття.
У школі в класі з’явився новачок — Суботик, усі учні здивовано розглядали його. Старший учитель пан Злобер поводився грубо та суворо. Суботик не розумів, чому не можна сміятися, і розсміявся так щиро, що всі учні також засміялися. Учитель запитав, чому на ньому дивний костюм, а у відповідь почув, що інші на ньому “деруться”. Вчитель не міг зрозуміти як це можливо. Щоб показати це, Суботик розірвав учителеві піджак. Злобер вигнав малого з класу. Суботик, пішов з класу, заявивши, що не залишився б у такому класі, де вчитель тільки кричить і забороняє сміятися.
Після цього він натрапив на інший клас, де урок географії вела учениця. Діти навчилися разом, підтримували одне одного, і справжній учитель лише іноді допомагав. Суботик також захотів стати вчителем, але спочатку просто розсмішив усіх. Згодом провів урок віршування, де діти складали вірші по рядку. Учитель похвалив його.
Повернувшись додому, Суботик розповів таткові про школу, і що найкращим учителем виявився той, хто проводив урок віршування. Це був маленький рудий хлопчик у водолазному костюмі.
10 травня. ЧЕТВЕР
У четвер пан Пляшкер вирішив не йти на роботу й залишився вдома в ліжку. Він дивився на Суботика і помітив, що той підріс і вже майже не мав синіх плям на обличчі завдяки щоденному вмиванню. Виявляється Суботик ріс за день на стільки, як дитина за 1 рікю Пляшкер був голодний, і Суботик вирішив здобути їжу. Він придумав складний пристрій — пепекаху (Пристрій для Подавання Ковбаси та Хліба), використавши різні предмети: щітку, кошик, черевик, мотузку, пляшку тощо. Суботик виліз на вулицю, купив їжу й повернувся, підготувавши кошик. З вулиці він подав сигнал Пляшкеру свистом, щоб той гукнув «пані Шморгван». Пляшкер так і зробив, і коли пані Моркван розлютилась і смикнула дверну ручку, спрацював пристрій: низка предметів у кімнаті спрацювала як механізм, і кошик з їжею опинився в руках Пляшкера. Згодом Суботик повернувся в кімнату й поцікавився, чи все вдалося.
Після цього він пішов гуляти на дитячий майданчик, де їв пісочні пироги, чим потішив дітей, але викликав невдоволення деяких мам. Його відправили до старших дітей. Там він посварився з найсильнішим хлопцем — Губертом, який нечесно керував чергою на гірці. Під час сварки Суботик схопив його за ногу, і той упав, що розсмішило всіх дітей. Губерт викликав Суботика на змагання: спочатку сам з’їхав долілиць з гірки, а потім змусив це зробити й Суботика. Але той з’їхав не тільки вниз, а й зумів повернутися животом уперед, чим викликав овації дітей.
Губерт погрожував покликати старшого брата, але Суботик вигадував різні небилиці: казав, що має п’ять братів-боксерів, що він полював на акул у Тихому океані, а його тато — штурман на кораблі, де капітаном є Обердубер, а куховарка — баба Моркван. Він збрехав, що переміг людожера Злобера, який тепер живе у ванній. Завершивши свою розповідь, Суботик, ледь стримуючи сміх, побіг додому.
11 травня. П’ЯТНИЦЯ
Уранці Суботик витягнув шухляду зі столу, сів у неї, уявив, що це човен, і співав пісню про людожера Злобера. Потім прочитав панові Пляшкеру вірш “Удакак і Лидокорк”, а той похвалив його й попросив засунути шухляду назад. Пляшкер помітив, що на обличчі Суботика залишилось лише кілька цяток. Суботик пояснив, що цятки зникають, коли він виконує бажання татка. І коли вони зникнуть всі – він більше не зможе нічого зробити.
Пан Пляшкер вирішив перевірити це: побажав сніданок – і пані Моркван принесла його. Але побачивши Суботика в кімнаті, наказала вигнати його з квартири. Тоді Пляшкер побажав сніг у кімнаті – і почалась справжня хуртовина. З’явився навіть білий ведмідь. Потім він забажав відлигу – і в кімнаті почалася повінь. Пані Моркван двічі потрапила під “стихії” – спочатку її засипало снігом, а потім змило хвилею. Пляшкер вирішив виправити усе і побажав, щоб усе стало як раніше.
Далі чоловік побажав, щоб пані Моркван казала лише приємні речі, коли злиться. Так і сталося – вона похвалила Пляшкера та Суботика. Суботик попередив, що залишилося лише кілька цяток, а завтра субота – його останній день. Пляшкер довго розмірковував, чого побажати. Він хоче не багатства, не здоров’я, не волі, а щось особливе. Нарешті він просить у Суботика машину для виконання бажань. Її доставляють, але вона не працює через те, що відсутня кнопка запуску. А побажати її пан Пляшкер не може, бо цяток у Суботика уже не було. Виявилося, останнє бажання виконала спеціальна двокрапка (розрахована на складні бажання).
О півночі Суботик мав піти. Він сказав, що повернеться, якщо Пляшкер відтворить послідовність подій (яку той мав би знати сам), і тоді в нього знову будуть цятки. На прощання Пляшкер подарував йому светра й чобітки, але Суботик їх з’їв. Попрощавшись, він виліз у вікно, сів на ведмедя і зник у темряві.
12 травня. СУБОТА
У суботу пан Пляшкер прокинувся рано, сів у піжамі за письмовий стіл і написав листа своєму другові Вівторакусу з проханням приїхати у вівторок. У піжамі він вибіг надвір, щоб надіслати листа. Пані Моркван, яка побачила це з вікна, привітно пожартувала над його виглядом. Пан Пляшкер повернувся, вдягнув костюм і знову побіг до поштової скриньки, але вже повернувшись додому зрозумів, що забув наклеїти марку. Тому він написав ще одного листа, цього разу наклеїв марку, й надіслав його.
Коли повертався, запитав у пані Моркван про завтрашню погоду. Дізнавшись, що буде сонячно, дуже зрадів.
Після цього пан Пляшкер сів і планував свій наступний про ідеальний тиждень: у неділю – він мав відпочивати, у понеділок – мав бути день після неділі, у вівторок – мав приїхати Вівторакус з раками, у середу – середина тижня, у четвер – гроза з чотирма громами, у п’ятницю – пошуки монети, яку він знайде. А в суботу має повернутися Суботик з новими цятками, і пан Пляшкер сподівається, що з’явиться кнопка на машині для здійснення бажань. Перше бажання Пан Пляшкер уже придумав. Він хотів, щоб Суботик залишився з ним назавжди.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.
