«Печаль на яшмовому ґанку» аналіз (паспорт твору)
Автор – Лі Бо
Літературний рід: лірика
Жанр: філософська лірика
Настрій вірша: сумний.
Тема «Печаль на яшмовому ґанку» – туга дівчини в розлуці з коханим, образи природи
Провідна думка вірша: автор показує страждання люблячої жінки, яка чекає коханого. Але іі чекання марні, молодість пройшла швидко (як роса), кохання, як життя, швидкоплинне. За допомогою образів природи автор передає почуття жінки, її сум і печаль, адже вона залишилася самотньою.
Вірш «Печаль на яшмовому ґанку» складається лише з 20 ієрогліфів, схожий на малюнок. Тут немає описів кохання, є лише зримі образи, які передають почуття ліричних героїв.
Художні засоби :
- Епітети : яшмові сходи; мовчазні небеса; місяць печальний, осінній; тиха вода; холодна роса.
- Метафори : місяць згасає, тремтить; пливуть небеса; біліє роса.
Образи-символи у назві вірша «Печаль на яшмовому ґанку»:
Внутрішній стан у поезії Лі Бо “Печаль на яшмовому ґанку”, тобто почуття смутку передається за допомогою образів, які викликають асоціації з осінньою ніччю та меланхолійним настроєм ліричного героя.
- «яшмовий ганок» – поетичний символ імператорського палацу;
- «мовчазні небеса» – символ чогось далекого, холодного;
- «місяць осінній печальний» – місяць в Китаї відображає сутність інь, жіночий природний принцип.
- «холодна роса» – в китайській поезії досить ємний символ, з давнини з нею пов’язували уявлення про швидкоплинність людського життя, про осінь життя;
Яшма (камінь) – за даоським уявленням вважалася «каменем життя», бо зміцнювала фізичне тіло і продовжувала життя, тобто це символ чогось надійного, саме з яшми будували сходи в імператорському палаці, ґанок (точний переклад — порог) — конфлікт, зіткнення «широкого світу» з «приватним світом»: моральних норм з почуттями, життєвих обставин з внутрішнім світом людини;
Власна думка про вірш (відгук). Цей вірш Лі Бо дійсно вражає своєю поетичністю і здатністю передати атмосферу за допомогою образів природи. Він залишає відчуття таємничості і меланхолії, що зачіпає чуття та залишає слід у серці читача. Поет передає свої роздуми над сутністю життя. Змальована картина осіннього вечора (чи ночі). Спочатку поет спостерігає її зовні – стоячи на яшмовому ґанку, на якому поет промочив панчохи, бо сходи вкриті холодною росою. Два наступних рядки – це споглядання осінньої ночі зсередини будинку. Цікаво, що поет дивиться не просто через вікно, а через закриту фіранку, що притлумлює, пом’якшує і світло, і кольори.
