Міф Троянського циклу “Перші 9 років облоги Трої” скорочено читати варто, щоб дізнатися про те, як греки намагалися девʼять років захопити Трою, щоб повернути Єлену, яку викрав Паріс.
“Перші дев’ять років облоги Трої” дуже скорочено
Після довгого й виснажливого морського плавання грецьке військо нарешті наблизилося до берегів Трої. Але там на них уже чекало сильне військо троянців на чолі з відважним Гектором, сином царя Пріама. Висадка на берег стала великою проблемою: усі знали пророцтво — перший грек, який ступить на троянську землю, неодмінно загине. Серед воїнів був герой Протесілай, який прагнув слави й подвигів, однак вагався, адже теж знав про це передбачення.
Та хитрий Одіссей вигадав спосіб обійти долю: він кинув свій щит на берег і стрибнув на нього — формально не торкнувшись землі. Протесілай, побачивши це, подумав, що хтось уже ступив на землю, й сам зіскочив із корабля з мечем у руці. Його відразу вбив Гектор. Так Протесілай став першим загиблим греком у цій війні.
Греки, розлючені через смерть побратима, кинулися в бій. Троянці були змушені відступити за міські мури. Наступного дня обидві сторони домовились про перемир’я, щоб поховати загиблих. Греки почали облаштовувати укріплений табір уздовж моря. Кораблі витягли на берег, навколо спорудили високий вал і рів. По краях табору розташували свої шатри Ахілл і Аякс Теламонід, щоб охороняти фланги. У центрі стояло шатро головного вождя — Агамемнона. Поруч, коло майдану народних зборів, облаштував свій намет Одіссей — щоб завжди бути в курсі подій.
Коли табір був укріплений, греки вирішили спробувати вирішити конфлікт мирно. Менелай, чоловік Єлени, разом з Одіссеєм вирушив до Трої як посол. Їх прийняв мудрий троянський старець Антенор, який був налаштований на мир і навіть влаштував для послів бенкет. На народних зборах Менелай вимагав повернення дружини та скарбів, викрадених Парісом. Потім виступив Одіссей — його промова була мудрою й переконливою. Більшість троянців, включно з Антенором, і навіть сама Єлена, яка вже шкодувала про свій вчинок, були готові задовольнити вимоги греків.
Та проти цього виступили сини Пріама, особливо Паріс, який не хотів втрачати Єлену. Підкуплений Парісом Антімах навіть закликав убити послів, але Пріам і Гектор заборонили це, поважаючи закони гостинності. Збори не змогли дійти єдиної думки.
Тоді виступив Гелен, син Пріама й пророк. Він заявив, що боги підтримають Трою, і переконав народ не йти на поступки. Посли повернулись у табір ні з чим. Почалася облога, яка тривала дев’ять років.
Греки намагалися тричі штурмувати Трою, та безуспішно. Тоді вони почали руйнувати союзні троянцям міста — в цих походах особливо прославився Ахілл. Він здобув багато перемог, знищив кілька міст, серед яких були Тенедос, Лесбос, Педас, Лірнес, Фіви. У Фівах він убив сімох братів Андромахи, дружини Гектора, і її батька Естіона, але тіло останнього поховав з честю, щоби не гнівити богів. Матір Андромахи взяли в полон. Ахілл також захопив прекрасних полонянок — Хрісеїду і Брісеїду. Хрісеїду він передав Агамемнону.
Усе навколо Трої спустошували греки. Троянці не сміли показуватись за мурами Трої, бо кожному загрожувала смерть або жорстокий полон і продаж у рабство.
Багато горя довелося зазнати троянцям за дев’ять років облоги Трої. Багатьох героїв, що впали в бою, довелося їм оплакувати.
У ці роки проявив себе й інший герой — Паламед. Він був мудрим порадником, винайшов чимало корисного для війська: збудував маяк, лікував воїнів, допомагав у всьому. Греки поважали його, і це викликало заздрість у Одіссея. Він пам’ятав, як Паламед викрив його обман, коли той прикидався божевільним, аби не йти в похід. Одіссей вирішив помститися.
Скориставшись тим, що Паламед почав пропонувати повернутись додому, Одіссей підкинув у його шатро мішок із золотом і написав фальшивого листа від імені Пріама. Потім велів убити фрігійця, якого нібито піймали з цим листом. Лист потрапив до Агамемнона, і проти Паламеда висунули звинувачення в зраді. Вожді не повірили Паламеду, і його було засуджено до смерті — закидали камінням на березі. Перед смертю герой мовив:
«О, істино, мені шкода тебе, ти вмерла раніше, ніж я!»
Тіло Паламеда наказали не ховати, залишити на поталу хижим звірам. Але Аякс Теламонід не дав цього зробити — він поховав його з усіма почестями. Аякс не вірив, що Паламед зрадив греків.
Греки згодом жорстоко поплатилися за смерть Паламеда, адже його батько, Навплій, згодом помстився їм.
“Перші дев’ять років облоги Трої” переказ
Після довгого плавання греки прибули до берегів Трої, але висадку стримувало військо троянців на чолі з Гектором. Всі знали пророцтво: перший грек, що ступить на землю Трої, загине. Хитрий Одіссей кинув на берег щит і стрибнув на нього, не торкаючись землі. Герой Протесілай, вирішивши, що хтось уже ступив на землю, кинувся у бій і загинув від руки Гектора. Після цього греки кинулися в атаку, змусивши троянців сховатися в місті. Було укладене коротке перемир’я, необхідне для того, щоб поховати загиблих.
Греки укріпили табір: витягли кораблі на берег, звели вал і рів. На чолі війська стояв Агамемнон. Поруч було шатро Одіссея, який тепер палко бажав перемогти Трою. Для переговорів до Трої вирушили Менелай і Одіссей. Їх гостинно прийняв Антенор, мудрий троянець, який підтримував мир. На народних зборах Менелай вимагав повернення Єлени й скарбів. Промова Одіссея вразила троянців, і навіть Єлена шкодувала про втечу з Парісом. Проте Паріс та його брати, відмовилися повертати її. Провісник Гелен сказав, що боги підтримають Трою, і народ вирішив відмовити грекам. Посли повернулися ні з чим, і війна продовжилась.
Протягом дев’яти років греки кілька разів намагались штурмувати Трою, але всі спроби були безуспішні. Тоді вони почали спустошувати навколишні міста, союзників Трої. В цих походах особливо прославився Ахілл. Він зруйнував багато міст, захопив багату здобич, а також двох полонянок — Хрісеїду (віддали Агамемнону) та Брісеїду. Греки тримали Трою в облозі, а троянці не наважувались виходити за її мури.
У цей час сталося зрадницьке вбивство грецького героя Паламеда. Він був мудрим, корисним для греків — лікував, збудував маяк, давав добрі поради. Але Одіссей заздрив Паламедові, бо той мав авторитет серед війська. Він вирішив помститися: підкинув у його шатро золото й підроблений лист від царя Пріама. Це стало “доказом” зради — начебто Паламеда підкупили, щоб він умовив греків повертатися додому. Багато греків повірили наклепу, бо Паламед справді пропонував припинити війну. За підступною порадою Одіссея у його шатрі влаштували обшук і “знайшли” золото. Паламеда визнали зрадником і стратили — закидали камінням. Перед смертю він промовив: «О, істино, мені шкода тебе, ти вмерла раніше, ніж я».
Аякс Теламонід, який не повірив у зраду Паламеда, поховав його з честю. Але греки жорстоко поплатились за це безвинне вбивство: батько Паламеда, Навплій, пізніше помстився їм.
Так минули дев’ять років облоги — виснажливих, кривавих, сповнених втрат і страждань. Але найбільші трагедії й падіння Трої ще чекали попереду.
