«Пісні про Роланда» характеристика Ганелона з цитатами наведена в цій статті.
«Пісні про Роланда» образ Ганелона
Граф Ганелон — негативний герой поеми. Гордий та запальний, він не може стримати гніву й образи на пасинка Роланда і страшно мститься йому і своїм співвітчизникам. Графа не зупиняє те, що Роланд — його родич, а Карл — його король. Виявляючи егоїзм та зрадництво, Ганелон не стає щасливим. Його покарання було жорстоким, але справедливим.
У творі Ганелон зображений надзвичайним красенем. «Блискучі очі, гордий вид у нього, Широкі груди, благородне тіло, А гарний — не надивляться всі пери.» Зрадництво — це прояв душі, а зовнішність тут ні до чого. Зрадниками можуть бути звичайні люди, що й лякає.
На раді короля Ганелон був єдиним, хто підступно закликав повірити ворогові. Рішуче й гордовито вступив він у суперечку. В його словах лунають нотки зухвалості: «Не вірте похвалькам, Хто б це не був, хоч навіть я і сам, А слухайте того, хто раду дасть корисну. Король Марсілій справді вам кориться… Чванлива рада послуху не варта…» Ганелон переконав усіх учасників ради. Але, дізнавшись, що посланником поїде він, самовпевненість Ганелона змінюється гнівом. Але відмовитися він не міг, адже він теж був васалом короля. «Король мені велить сповняти службу»,— говорить Ганелон. Тобто це був його обов’язок.
Він обмовляє Роланда і Карла перед Марсилієм. Ганелон заявляє, що винуватцем безкінечної війни є Роланд, і Карл сильний доти, поки біля нього Роланд. Ганелон пропонує підступний план: погодитися на всі умови Карла і вручити йому ключ від Сарагоси. Король відведе своє військо, залишивши невеликий ар’єргард на чолі з Роландом. Марсилій зможе знищити цей загін, вбити Роланда, і тоді скінчиться війна. Коли Карл, від’їхавши вже далеко від Ронсенвальської ущелини, почув звук Оліфанта, Ганелон намагався запевнити короля, що нічого страшного не відбувається, що Роланд настільки гордий, що ніколи не покличе на допомогу, напевне, він в горах полює на оленя. Коли Карл звинувачує Ганелона у зраді, той заявляє, що хотів помститися тільки Роланду, але вірний королю. Після Божого суду – поєдинку між Пінабелем і Тєррі, Ганелона чекає страта: його розірвали кіньми.
Образ Ганелона – суперечливий. Він не належить до мелодраматичних зрадників, огидних уже за своєю зовнішністю. За натурою це чесний лицар, гордий та запальний, він не може стримати гніву й образи на пасинка Роланда, його переповнюють ревнощі до його слави і тому Ганелон страшно мститься Роланду і своїм співвітчизникам. Графа не зупиняє те, що Роланд — його родич, а Карл — його король. Виявляючи егоїзм та зрадництво, Ганелон не стає щасливим.
Він відважний лицар, сміливий і рішучий. Барони з гордістю дивляться на його могутню статуру і навіть милуються ним, коли призначають послом до Марсілія: У гніві скинув він куничу шубу, Зоставсь на ньому лиш каптан шовковий. Обличчя горде, променисті очі, Могутня постать і широкі груди – На нього задивилися присутні. (Тирада 20). Поведінка Ганелона у Марсілія викликає і повагу – за мужність, і презирливе засудження – адже він підступний, зрадливий, виявляє неабияку пожадливість. Свій злочин Ганелон скоює з двох причин: щоб помститися за образу і врятувати своє життя, а заразом і поповнити свої багатства. Перед лицем небезпеки він поводить себе надзвичайно мужньо і ладний дорого продати життя з мечем у руці. Він безстрашно виконує доручення короля, пропонуючи Марсілію стати данником Карла і прийняти християнство, і заявляє, що ніколи не зрадить свого імператора. Франкам-придворним, які пропонують себе в посольство заради його безпеки, категорично відмовляє, воліючи загинути наодинці.
На суді Ганелон також поводить себе сміливо, спритно користуючись недосконалістю феодальних правил щодо відносин між сюзереном і васалом. Він доводить свою правоту так: Роланд послав його на неминучу смерть, вирядивши послом до маврів; завдяки розуму і хитрощам він, Ганелон, уникнув небезпеки і виконав доручення Карла; а потім, як і обіцяв, помстився Роландові. «Це особиста помста, а не зрада!» – твердить він у суді. Навіть у цій, у моральному плані невигідній для Ганелона, ситуації автор говорить: Лицем рум’яний, вигляд має бравий,Якби ще й чесний, лицар був би справний. Герой хитрий, підступний, переслідує власні інтереси, які ставить вище державних, лицемір, у вчинках керується почуттями ненависті й помсти.
Образом Ганелона автор стверджує, що добрі діла цінуються людьми, а зло всі зневажають. Воно має бути покараним. З образом Ганелона пов’язаний мотив боротьби за єдність держави і помсти ворогові, яким би він не був.
Ганелон – не випадковий зрадник, а типовий приклад феодальної непокірності. Він керується власними інтересами і спричиняє загибель десятків тисяч співвітчизників.
«Пісні про Роланда» цитатна характеристика Ганелона
«Був Ганелон, якого діло — зрада…»
«Та й защеміло ж серце в Ганелона!
Він роздягається з кожуха з кун,
Стає в однім каптані із атласу.
Блискучі очі, гордий вид у нього,
Широкі груди, благородне тіло,
А гарний — не надивляться всі пери».
«Коли мені дасть бог звідтіль вернутись,
Я наварю тобі за те такого,
Що вистачить і до кінця життя».
«Граф Ганелон почув Роландів сміх:
Він мало що не тріс зі злості-гніву,
Він мало що ума був не позбувся».
«Король велів зловити Ганелона…
А там ланцюг закинули на шию,
Сковали, наче дикого ведмедя,
І посадили на погану шкапу».
«Там Ганелона люта смерть спіткала».
«Як кожний зрадник, Ганелон вмирає.
Нехай він зради більш не похваляє!»
онрм
Спасибо