“Пісня над піснями” аналіз (паспорт)

“Пісня над піснями” аналіз твору Шолом Алейхема допоможе зрозуміти, яка тема та ідея, згадати сюжет та хто головні герої, скласти план.

“Пісня над піснями” аналіз (паспорт) твору

Назва – “Пісня пісень”

Автор – Шолом Алейхем

Рік написання: 1909-1917

Літературний рід: ліро-епос

Жанр: роман.

Тема: розповідь про перше кохання.

Ідея – любов найважливіша

“Пісня над піснями” головні герої

• Шимек – молодий хлопець. Знає Біблію, особливо частину “Пісня пісень”
• Бузя – дівчина, кохана Шимека

Проблематика твору “Пісня над піснями”

• кохання
• проблеми вибору
• сенс життя

Чого навчає повість “Пісня над піснями”? Цей твір вчить цінувати кохання та почуття, а не матеріальні цінності.

План до твору “Пісня над піснями”

1.Бузя залишається у батьків Шимека.
2.Бузя – принцеса.
3.Мрія Шимека.
4.Свято Пасхи.
ІІ.1.Зелень для св’ята.
2.Бузя мріє про матір.
3.Пошук закоханих.
ІІІ.1.Шимек дорослішає.
2.Повернення додому.
3.Старі батьки.
4.Новина про весілля Бузі.
5.Шимек жалкує за втраченим коханням.
ІV.1.Спогади про дитинство.
2.Шимек каже Бузі правду.
3.«Бузя плакала… ”
4.Навіки втрачене щастя.

Сюжет

Хлопець Шимек розповідає про те, як вперше закохався у дівчину Бузю. Тоді їм не було й 20. У Шимека був старший брат, який загинув, а його дружина вийшла заміж і виїхала. Дочка брата Бузя залишилася у дідуся та бабусі (у батьків Шимека).

Шимек навчався в хедері (релігійній школі для хлопчиків-євреїв), добре знав Біблію, часто згадував рядки з “Пісню пісень”. Якось перед Великоднем Шимек мав гарний настрій, у нього ніби крила виросли за спиною: двір здавася йому замком, будинок — палацом. Він думав так «Я — принц. Бузя — принцеса. Колоди, понакидані біля хати, — кедри й буки, що згадуються в «Пісні над піснями». Кішка, яка лежить коло дверей і гріється на сонці, — одна з польових, ланей, що згадуються в «Пісні над піснями»…“.

Вони гралися з Бузею і вона запитала як довго вони тут будуть. Хлопець сказав, що поки не згасне світло дня і не щезнуть тіні із землі (це була цитата з книги “Пісні пісень”). Він мріяв піднятися з коханою до самих хмар і полетіти за океан в країну, де жили карлики – потомки багатирів царя Давида.

Бузя нагадує Шимеку біблійну Суламіф. ЇЇ життя — життя звичайної дівчини, що знає про несправедливість світу: друге заміжжя матері вона сприймає як зраду. Порівняно із Шимеком вона більша реалістка. Естер-Люба (Бузя) не вірить у чаклунство, здатна плекати плани помсти новому чоловікові матері, але кохання спочатку переселяє у світ «Пісні над піснями» і її. Різниця у світосприйнятті вийде назовні пізніше. Шимек і Бузя обмінюються цитатами, й ті звучать у них дуже природно, «Пісня над піснями» дозволяє їм ніби розуміти думки одне одного. Невинність кохання цих двох молодят така, що навіть батьки, які дотримуються суворої моралі, дозволяють їм гуляти вдвох і вибачають, коли ті забувають під час спілкування про справи. Можливо, батьки теж відчувають поетично-релігійне забарвлення стосунків Шимека та Бузі.

Але дійсність втручається у казку. Все ж таки Шимек – Бузя живуть у реальному світі, й от уже він їде вчитися, порушивши завіти батька, який обіцяв ніколи не пробачити Шимекові. Повною несподіванкою стає для юнака звістка про заручини Бузі. Шимек не зважив, що життя не стоїть на місці: повернувшись додому, він бачить містечко таким самим, як він його залишив, «Бракувало тільки «Пісні над піснями», але й вона ніби повертається до нього при зустрічі з Бузею. Тільки це вже не та пісня. Глибоке розчарування чекає на Шимека. Саме подорослішавши, він розуміє, що його кохання до Бузі було справжнім і взаємним. На нього чекає страшне відкриття: «Невже я проґавив своє щастя, проґавив навік? Невже я власними руками спалив свій дивовижний палац і випустив гарну божественну царівну, яку я колись зачарував?» Марно він намагається повернути минуле. Щастя, яке було поруч, вже втрачено: «Надто пізно я схаменувся, згадав, що є Бузя на світі… Бузя, яка має серце, що сумує, і душу, що геть поривається звідси в інший світ…»”

Шукаючи успіху, Шимек втратив цінність значно більшу: саме кохання, що надихало його життя. Тут можна згадати біблійну тезу, що не належить до «Пісні над піснями»: нічого не варті всі земні скарби, якщо за них людина втрачає душу. Уже й кар’єра стає Шимекові не потрібною, йому лишається тільки згадувати про колишнє щастя, втрачене у гонитві за приземленими успіхами…  Таке трапляється з будь-ким, хто необачно міняє вічне на тимчасове, духовне на матеріальне. Може, варто, нарешті, прислухатися до мудрості минулого, щоб не повторювати в майбутньому ті самі помилки?