Поль Верлен «Поетичне мистецтво» читати повністю, скачати текст та слухати аудіо вірш, що був написаний у 1874 році.
«Поетичне мистецтво» слухати аудіовірш
Вірш «Поетичне мистецтво» читати
«Поетичне мистецтво» у перекладах М.Рильського, М.Ореста, Г.Кочура.
«Поетичне мистецтво» переклад Г. Кочура
Найперше – музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.
Не клопочись добором слів,
Які б в рядку без вад бриніли,
Бо наймиліший спів – сп’янілий:
Він невиразне й точне сплів,
В нім – любий погляд з-під вуалю,
В нім – золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.
Люби відтінок і півтон,
Не барву – барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.
Винищуй дотепи гризькі ті,
Той ум жорстокий, ниций сміх,
Часник із кухонь тих брудних –
Від нього плач в очах блакиті.
Хребет риториці скрути
Та ще як слід приборкай рими:
Коли не стежити за ними,
Далеко можуть завести.
Хто риму вигадав зрадливу?
Дикун чи то глухий хлопчак
Скував за шаг цей скарб, що так
Під терпугом бряжчить фальшиво?
Так музики ж всякчас і знов!
Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав – шукати
Нову блакить, нову любов,
Щоб мчав, де далеч непохмура,
Де чари діє вітерець,
Де пахне м’ята і чебрець…
А решта все – література.
Переклад: Г.Кочур
«Поетичне мистецтво» переклад М.Рильського
Музика— над усі закони!
Бери ж із розмірів такий
Розчинний, плинний і легкий,
Що у повітрі тане й тоне.
Слова ти вивіряй щомить:
Найбільше знаджують серця нам
П’яні пісні, в яких з туманом
Ясна зливається блакить.
То за вуалем погляд милий,
То сонця опівденна гра,
То в час, як літо умира,
Зірок тремтіння злотокриле.
Люби Відтінок і Півтон,
Не Фарби, ні! — вони жахають.
О, лиш відтінки наближають
До флейти — ріг, до мрії — сон.
У насміх не вдавайсь лукавий,
Цурайся Дотепів гризьких,
Бо плачуть небеса від них, —
Лихої кухні то приправи.
Стару риторику розбий!
Гнуздечки не скидай із Рими:
Куди тебе вона вестиме,
Як догляду не буде їй?
О, хто розкаже рим олживість?
Глухе дитя чи негр-пияк
На дикий підробили смак
Брязкальця дутого красивість?
Музики щоразу і знов!
Нехай летить твій спів крилатий
У небесах нових шукати
Нову красу, нову любов.
Нехай, коли душа похмура,
Над нею з вітром лине він,
Де м’ята польова і кмин…
А інше все — література!
«Поетичне мистецтво» переклад М.Ореста
Музики найперше! В Непаристім
Тим кохайся неподільно ти,
В тому, що без пози й ваготи.
В розпускальнішим, в податно млистім.
Слів безпомилкових не трудись
Добирати, щоб сіяла шата:
Сіра пісня над усе багата,
В ній Неточне з Точним заплелись.
То прекрасні очі під вуалем,
Трепет світла, що поймає шир.
Немислимі сплети синіх зір
В небі, свіжжю осені припалім!
Хай Нюанса, неоцінний дар,
Понад Кольором горує строгим!
Мрію з мрією і флейту з рогом
Лиш Нюанси обручає чар!
Вбивниці Пуанти леза скриті,
Ржавий Дотеп і нечистий Сміх —
Їх тікай! Часник потрав низьких
Слізьми застилає зір Блакиті!
Красномовству шию поламай!
Я схвалю відвагу невмолиму —
І до ладу доведи ти Риму,
Бо замчить на безвість, уважай!
Викував її, фальшиву, хто нам?
Негр безумний чи глухе дитя?
Розкіш копійчана, без пуття,
Рима мучить нас порожнім дзвоном.
Ще раз музики, всякчас і знов!
Хай твій вірш, як камінь з пращі, рине,
Віршу лет — від серця, в височини
Інших неб, в не знану ще любов.
Він пливе, де даль повік не хмура,
В леготі тугім — і аромат
Розливає чебрецю і м’ят…
Щодо решти — то література.
«Поетичне мистецтво» оригінал (французькою)
À Charles Morice
De la musique avant toute chose,
Et pour cela préfère l’Impair
Plus vague et plus soluble dans l’air,
Sans rien en lui qui pèse ou qui pose.
Il faut aussi que tu n’ailles point
Choisir tes mots sans quelque méprise:
Rien de plus cher que la chanson grise
Où l’Indécis au Précis se joint.
C’est des beaux yeux derrière des voiles,
C’est le grand jour tremblant de midi,
C’est, par un ciel d’automne attiédi,
Le bleu fouillis des claires étoiles!
Car nous voulons la Nuance encor,
Pas la Couleur, rien que la nuance!
Oh ! la nuance seule fiance
Le rêve au rêve et la flûte au cor!
Fuis du plus loin la Pointe assassine,
L’Esprit cruel et le Rire impur,
Qui font pleurer les yeux de l’Azur,
Et tout cet ail de basse cuisine!
Prends l’éloquence et tords-lui son cou!
Tu feras bien, en train d’énergie,
De rendre un peu la Rime assagie.
Si l’on n’y veille, elle ira jusqu’où?
Ô qui dira les torts de la Rime?
Quel enfant sourd ou quel nègre fou
Nous a forgé ce bijou d’un sou
Qui sonne creux et faux sous la lime?
De la musique encore et toujours!
Que ton vers soit la chose envolée
Qu’on sent qui fuit d’une âme en allée
Vers d’autres cieux à d’autres amours.
Que ton vers soit la bonne aventure
Éparse au vent crispé du matin
Qui va fleurant la menthe et le thym…
Et tout le reste est littérature.
Поль Верлен «Поетичне мистецтво» скачати
Вірш «Поетичне мистецтво» скачать fb2, pdf, epub. Поезія «Поетичне мистецтво» Поля Верлена завантажуйте повністю і безкоштовно (щоб скачати, обирай і натискай на іконку потрібного формату):
*розшифрування, щоб зрозуміти який формат Вам підходить:
FB2 – легка структурована книга, ідеально для читання з мобільного;
EPUB – підходить для більшості рідерів, структурована книга;
PDF – відкривається будь-де, зручно для друку.
Аналіз вірша «Поетичне мистецтво» допоможе у підготовці до уроку.
