“Поклик Ктулху” Говард Лавкрафт скорочено читати розповідь 1926 року Ві можете за 8 хвилин.
“Поклик Ктулху” Говард Лавкрафт короткий зміст
І Жах, втілений у глині
Взимку з 1926 на 1927 рік раптово на 92 році життя помер мій двоюрідний дід, який був професором університету і вважався знавцем семітських мов і стародавніх написів. Його смерть носила загадковий характер після випадкової зустрічі з чорношкірим моряком. Тепер я повинен був розібрати його речі. Серед купи різних паперів, я знайшов захований ящик, історія вмісту якого буде розказана в цій книзі.
В ящику знаходились вирізки з газет і глиняна дощечка з барельєфом, на якому було зображено істоту схожу на восьминога, дракона і людину в одній подобі. Всі документи носили назву «Культ Ктулху» і були розділені на дві частини: 1925 рік – сновидіння Г.Е. Вілкокса і 1908 рік – факти інспектора поліції Д.Р. Леграсса.
У 1925 році до професора прийшов молодий скульптор Вілкокс зі своїм новим творінням глиняною дощечкою, на якій він зобразив своє сновидіння. Спочатку професор хотів його позбутися, але коли скульптор вимовив «Ктулху фхтагн» це відразу навіяло старі спогади. У ті дні стався великий землетрус і дід почав щодня зустрічатися зі скульптором і дізнаватися нові деталі нічних кошмарів Вілкокса. Незабаром скульптору стало погано і він пробув деякий час в пропасниці, після чого несподівано все припинилося і він повернувся до буденного життя. Професор почав переписку з різними творчими особистостями і більшість йому дало відповідь, що вони теж відчували щось дивне в період землетрусу. Так якийсь архітектор збожеволів і невдовзі помер, ще одна людина вночі викинулась від страху з вікна. У цей період по всьому світу пройшла хвиля шаленств.
ІІ Розповідь поліцейського інспектора Леграсса
У 1908 році на збори археологів прибула поліція на чолі з інспектором Леграссом. Інспектор шукав допомоги. З собою він привіз старовинну статуетку, яка служила ідолом для таємної секти, яка в жертвоприношення вбивала невинних людей. Жорстокість обряду і поведінку сектантів, більшість з яких були чорношкірими матросами, привело поліцію до думки, що це нова секта і, тепер Леграсс хотів дізнатися звідки вона з’явилася. Сама статуетка була дуже схожа на барельєф, який в майбутньому принесе Вілкокс.
Вчені не знали про існування даного культу, не могли визначити вік статуетки і походження матеріалу, з якого вона була виготовлена, а також перевести текст, який був на ній.
Однак один з учених мужів розповів про свою зустріч в Гренландії зі зникаючим плем’ям ескімосів, яке проповідувало поклоніння дияволу і здивувало його своєю ненажерливістю. У них також був ідол, який був схожий на статуетку. Подальше розслідування підтвердило спорідненість сектантів і дала розгадку-переклад їхнього заклинання: «В своєму домі в Р’льєху мертвий Ктулху чекає і бачить сни».
Затримані сектанти з боліт розповіли, що вони поклоняються Володарям Давнини, які жили задовго до людей, але потім пішли під землю, і тепер вони чекають на їх повернення. Затриманий Кастро розповів, як він зустрічався в Китаї з древніми жерцями культу. Володарі Давнинт прибули на нашу планету з інших світів і можуть звільнитися тільки коли планети стануть в певний порядок. А тим часом вони впливають на свідомість чутливих людей через сни і дають подальші накази. Останнім часом Володарі спілкуються менше, так як їх місто зникло під воду.
Після цих двох пов’язаних подій професор присвятив своє життя цій таємниці і незабаром помер. Я вирішив самостійно перевірити справжність даних і зустрівся з Леграссом і Вілкоксом. Мої зустрічі все підтвердили і я вирішив продовжити справу професора.
ІІІ Божевілля, що вийшло з моря
Я продовжив вивчення культу Ктулху і одного разу випадково побачив австралійську газету від 18 квітня 1925 року. У ній була стаття з малюнком ідола, який був схожий на сектантський. У статті була інформація про сутичку двох кораблів «Емми» і «Алерт». Команда «Емми» прийняла бій і вбила всіх нападників, але втратила судно і трьох людей. Далі в кількості 8 чоловік продовжили плавання на «Алерт» і висадилися на невідомому острові, де загинуло ще 6 членів команди. Після чергового шторму, судно «Віджілант» виявило дрейфуючий «Алерт», на борту якого залишився лише Густаф Йохансен.
Я поїхав до Австралії і продовжив там своє розслідування, але спілкування з матросами і місцевими не принесло корисної інформації. Зате я вивчив статуетку, яка зберігалася в музеї, вона була копією статуетки сектантів.
Далі я відправився в Осло, щоб зустрітися з Густафом Йохансен, але він був уже мертвий, причина смерті була такою ж як і у професора – раптова зупинка серця. Дружина віддала мені його рукописи, в яких він описав, що насправді сталося під час плавання. «Емма» потрапила в шторм, який був викликаний сильним землетрусом. На наступний день їх атакувало судно «Алерт», на борту якого знаходилися божевільні матроси, які хотіли тільки вбивати і не бажали пропускати їх далі. Після перемоги над командою «Алерта», команда «Емми» продовжила своє плавання на «Алерт», так як їх судно потонуло. Вони натрапили на штучний похмурий острів, який виник з води. Це було місто Р’льехе, команда корабля піднялася на основний пік острова і відкрили двері, які вели вглиб землі. Через двері виникло чудовисько Ктулху, яке вбило шістьох з команди. Густаф і ще один матрос встигли повернутися на корабель, але істота продовжила за ними погоню. Тоді Густаф розвернув корабель і протаранив Ктулху, який перетворився в рідину, але незабаром рідина почала знову збиратися в чудовисько. Цього часу вистачило, щоб встигнути врятуватися морякам. Незабаром був новий землетрус зі штормом і острів з чудовиськом зник під водою.
Тепер я впевнений в тому, що наші глибини приховують не одну страшну таємницю і залишається тільки сподіватися, що вони ніколи не потривожать наш світ.
