"Пригоди бравого солдата Швейка" характеристика героїв

“Пригоди бравого солдата Швейка” характеристика головних героїв твору допоможе розкрити їх образи, риси характеру з цитатами.

“Пригоди бравого солдата Швейка” характеристика героїв

Йозеф Швейк характеристика

Йозеф Швейк – головний герой роману. Біографічні фрагменти розповідають про те, що Швейк народився на початку 1880-х років і мешкав у Празі, де добре знав своє місто. Він також мав гарне знання географії чеських регіонів, що свідчить про його подорожі країною. Швейк, визнаний військово-медичною комісією «повним ідіотом», кілька років тому залишив військову службу і зараз жив торгівлею собаками, мерзенними безпородними собаками, яким підробляв родовід. З його спогадів раніше навчався на фармацевта в Празі, але підпалив бочку з бензином і хазяїн його вигнав. Незважаючи на ревматизм, під час війни він виявляє гучне бажання піти на фронт, але його шлях пролягає через поліцію, божевільний будинок і гарнізонну в’язницю, де його визнають дезертиром і симулянтом.

Придатним до військової служби визнають вже під час служби в поліції, але Швейк залишається в Празі, взаємодіючи з офіцерами та навіть стаючи ротним ординарцем у 91-му піхотному полку, де раніше проходив строкову службу. Швейк, що здається простодушним, насправді виявляє глибокий розум і винахідливість. Його розповіді та коментарі до того, що відбувається, відображають його непередбачуваний характер і здатність виходити з будь-яких ситуацій.

Швейк — добродушний, наївний і безхитрісний чоловік, він не розуміє сенсу війни і не хоче воювати. Вважає, що війна — це зло, яке приносить страждання і смерть. Швейк — кмітливий і винахідливий, він завжди знаходить вихід із будь-якої ситуації. Наприклад, Швейк перевдягнувся на передовій позиції у ворожу форму заради цікавості й потрапив у полон до своєї ж армії. Але зміг викрутитись з цього становища. Швейк не може змінити хід подій, але він намагається вижити в цій абсурдній ситуації, використовуючи свою кмітливість і гумор. Швейк — це один з найпопулярніших і найулюбленіших героїв світової літератури. Він є символом людини, яка не втрачає своєї людяності навіть у найважчих обставинах.

Зовнішність. Йозеф Швейк – круглолиций, з невеликими вусами і товстим животом, що створює враження простого і непримітного чоловіка.

Характер. Відзначається невимушеним та гумористичним ставленням до навколишнього світу. Швейк завжди готовий до жартів та смішинок, навіть у найскладніших ситуаціях. Він проявляє безтурботність і невразливість перед абсурдністю військових норм і бюрократичних вимог.

Риси характеру Йозефа Швейка

Добродушний, наївний і безхитрісний.
Не розуміє сенсу війни і не хоче воювати.
Кмітливий і винахідливий.
Має добрий гумор.

Зазнаючи утисків з боку бюрократії, поліції, лікарів і навіть власних офіцерів, Швейк виявляє життєрадісність та балакучість. Однак за цією простодушністю, що здається, ховається талановитий саботажник і авантюрист. Його пригоди та кумедні ситуації розкривають абсурдність мілітаристського та поліцейського ідіотизму вмираючої Австро-Угорської імперії. Швейк сприймає навколишні події з абсурдним оптимізмом, виконуючи всі накази начальства з завзяттям. Результати його дій завжди непередбачувані, і він завжди готовий прокоментувати будь-яку подію розповіддю зі свого життя.

Нещодавно стали відомі дані, що Йозеф Швейк не був вигаданим персонажем Гашека, але реально існував. Це був празький ремісник, якого Гашек познайомив у 1911 році, ім’ям Йозеф Швейк (1892-1965).

Автор Ярослав Гашек дав саме таке ім’я Йозеф своєму головному герою, бравому солдату Швейку, з кількох причин. По-перше, ім’я Йозеф є одним з найпоширеніших чоловічих імен у Чехії. Це дає Швейку більш реалістичний образ, оскільки він є типовим чеським селянином. По-друге, ім’я Йозеф має символічний зміст. Воно походить від єврейського імені Йосиф, яке означає “Бог додасть”. Це ім’я є символом надії та віри. Швейк є людиною, яка зберігає надію навіть у найтемніші часи.

Він також є вірним і відданим солдатом, який завжди готовий виконати свій обов’язок. По-третє, ім’я Йозеф є алюзією на Святого Йосифа, опікуна Церкви. Швейк є символом простої людини, яка намагається жити за християнськими цінностями. Він є людиною, яка вірить у Бога і в справедливість. Отже, ім’я Йозеф має кілька значень у романі “Похождения бравого солдата Швейка”. Воно робить Швейка більш реалістичним персонажем, надає йому символічного значення і є алюзією на Святого Йосифа.

Цитати до образу Швейка:

«Пам’ятаю, якось у мене на мундирі не вистачило двадцяти ґудзиків, і за це мене посадили на чотирнадцять днів на гаупвахту. І два дні я, як Лазар, лежав пов’язаний козлом. На військовій службі має бути дисципліна – без неї ніхто б і пальцем для справи не ворухнув.»
«Ісус Христос був теж невинний, а його все ж розіп’яли. Ніде ніколи ніхто не цікавився долею безневинної людини. “Maul halten und weiter dienen”, як казали нам на військовій службі. Це найлютіша справа.»
«Не прикидайтеся ідіотом. Нічого не вдієш, — серйозно відповів Швейк. — Мене за ідіотизм звільнили з військової служби. Особливою комісією я офіційно визнаний ідіотом. Я офіційний ідіот.»
«Тепер сидіти у в’язниці – одне задоволення! — Жодних четвертувань, жодних колодок. Ліжко у нас є, стіл є, крамниці є, місця багато, юшка нам покладається, хліб дають, збан води приносять, відхоже місце під самим носом. У всьому видно прогрес.»
«Без шахрайства теж не можна, — заперечив Швейк, укладаючись на солом’яний матрац. — Якби всі люди дбали лише про благополуччя інших, то ще швидше побилися б між собою».
«Правду кажучи, я не знаю, чому ці божевільні гніваються, що їх там тримають. Там дозволяється повзати голяка по підлозі, вити шакалом, шаленіти і кусатися. Якби хтось проробив те саме на вулиці, то перехожі диву далися б. Але там це — звичайнісінька річ. Там така свобода, яка й соціалістам не снилась».
Важлива думка про війну, без сумніву, належить бравому солдатові Швейку: “Куди ж ви, ідіоти, стріляєте? Тут же люди”.

Запитання лікарів психіатричної експертизи до Швейка:

Що важче: радій чи олово?
Ви вірите у кінець світу?
Чи вмієте ви співати? Заспівайте пісню.
А ви могли б вирахувати діаметр земної кулі?
Чи не знаєте ви, якою є найбільша глибина в Тихому океані?
Скільки буде, якщо помножити дванадцять тисяч вісімсот дев’яносто сім на тринадцять тисяч вісімсот шістдесят три?

Загадка від Швейка.

Стоїть чотириповерховий будинок, у кожному поверсі по вісім вікон, на даху — два слухові вікна та дві труби, у кожному поверсі по два квартиранти. А тепер скажіть, панове, якого року померла у швейцара бабуся?

Роль Швейка у творі. Швейк символізує простоту та сміливість перед абсурдом війни. Його героїзм полягає в тому, що він не дозволяє системі вбити в собі гумор та гідність. Він стає голосом автора, що осуджує війну та бюрократичні аспекти суспільства.

Актуальність образу Йозефа Швейка в наш час

У наш час, коли світ переживає чергові потрясіння, образ Швейка є втіленням таких цінностей, як людяність, доброта, гумор і кмітливість.

Швейк — це символ простої людини, яка змушена зіткнутися з жорстокістю і несправедливістю світу. Він наївний і безхитрісний, але він має добре серце і не втрачає своєї людяності навіть у найважчих обставинах.

Приклади актуальності образу Швейка:

Війна — це одна з найактуальніших проблем сучасного світу. Швейк показує, як війна руйнує людські життя і перетворює людей на бездумних машин.
Бюрократія — це ще одна проблема сучасного світу. Швейк показує, як бюрократія може бути непотрібною, марнотратною і жорстокою.
Несправедливість — це проблема, яка існує в будь-якому суспільстві. Швейк показує, як важливо боротися з несправедливістю, навіть якщо це здається неможливим.
Швейк — це символ надії. Він показує, що навіть в найтемніші часи важливо зберігати свою людяність і не втрачати надії.
Образ Швейка є важливим нагадуванням про те, що навіть у найважчих обставинах важливо залишатися людиною.

Пані Мюллерова характеристика

Пані Мюллерова — квартирна господиня Швейка, у якої він винаймав кімнату з пансіоном. Пані Мюллерова — це образ, який на перший погляд здається досить однозначним. Вона — боязка, тиха старенька жіночка, яка живе в маленькому будиночку і здає кімнати постояльцям. Вона не має власної думки, обережна у висловлюваннях і завжди підкоряється владі. Однак, якщо придивитися уважніше, можна побачити, що в цій жінці є й інша сторона. Після того, як Швейк пішов на війну, за вироком військового суду вона потрапила до концтабору. Ніколи не здає Швейка поліції за його висловлювання про владу, а навпаки попереджає його про небезпеку. Це свідчить про те, що вона не така проста, якою здається на перший погляд. Вона має певну силу духу і здатна на самовідданість. Автор хотів показати, що навіть у тихому і покірному серці може жити сила і відвага. Роман починається з її фрази: «Убили, значить, Фердинанда нашого» (чеш. Tak nám zabili Ferdinanda). Ця фраза є не лише констатацією факту вбивства австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда, а й символом початку Першої світової війни. Вона свідчить про те, що пані Мюллерова, як і багато інших людей того часу, не розуміла, що несе в собі ця війна.

Палівець характеристика

Палівець – празький шинкар, має пивну «У чаші» (чеш. «U kalicha»), тут, на вулиці Боїшті, 12, Швейк ставав постійним гостем. Зовнішній образ Палівця відзначався суворими рисами та грубим манером спілкування. Кожне друге слово у нього – “дупа” чи “лайно”, але за цими просторіччями ховається несподівана начитаність. Палівець, справжній знавець літератури, завжди радить прочитати, що Віктор Гюго писав про англійців у битві при Ватерлоо. У його світі важливо платити за пиво і не заважати іншим говорити, що завгодно. Він вважає, що обговорення політичних питань “пахне Панкрацем”, і завжди ухиляється від таких розмов. Та, на жаль, йому довелося сплатити високу ціну за свою грубість: 10 років тюрми за те, що портрет Франца-Йосифа у його трактирі був загажений мухами.

«Зайва цікавість шкодить.»
«Нам, шинкарям, до політики ніякої справи немає. Заплати за пиво, сиди собі в шинку і говори що в голову збреде — ось моє правило.»

Бретшнейдер характеристика

Бретшнейдер – таємний агент поліції, який постійно намагається зловити оточуючих на антимонархічних висловлюваннях. Він є типовим представником австро-угорської бюрократії: тупим, бездушним і корумпованим. Бретшнейдер має репутацію жорстокого і безжального поліцейського, який не зупиниться ні перед чим, щоб виконати наказ. Бретшнейдер вперше з’являється в романі, коли він розмовляє зі Швейком та Палівцем за надуманим обвинуваченням. Він хоче вивести Швейка на відверту розмову, намагаючись змусити його зізнатися в антимонархічних висловлюваннях. Однак Швейк залишається непохитним, і Бретшнейдеру доводиться відпустити його.

Після звільнення Швейка Бретшнейдер продовжує стежити за ним. Він купує у Швейка кількох собак, сподіваючись, що вони допоможуть йому викрити Швейка в антимонархічних висловлюваннях. Коли в нього в квартирі з’явилося сім подібних страшилищ, він замкнувся з ними в задній кімнаті і не давав нічого жерти, поки пси не зжерли його самого. «Він був такий чесний, що позбавив скарбницю від витрат на похорон.» Смерть Бретшнейдера є символічним завершенням його кар’єри. Він був втіленням зла і насильства, і його смерть є справедливим покаранням.

Фельдкурат Отто Кац характеристика

Фельдкурат Отто Кац — єврейський католицький капелан, який служить у австро-угорській армії. Він є типовим представником австро-угорської бюрократії: корумпованим, некомпетентним і бездушним. Кац народився в Празі в багатій єврейській сім’ї. Він отримав хорошу освіту, але був бездарним бізнесменом. Він розорив сімейну фірму і був змушений піти в армію. У армії Кац оженився на дочці генерала, і це допомогло йому зробити кар’єру. Він швидко став фельдкуратом, але не мав ніяких здібностей до військової справи. Він був боягузом і часто впадав у паніку. Кац також був невіруючим, п’яницею, розвратником і гравцем.

Він часто пиячив і розважався з жінками. Він також був завзятим гравцем і часто програвав великі суми грошей. Одного разу Кац побачив серед ув’язнених Швейка і обрав його своїм денщиком. Швейк був спокійним і безініціативним, але він був слухняним і не задавав зайвих питань. Однак Кац швидко розчарувався в Швейку. Адже Швейк був не тільки забутькуватим, але й непостійним. Одного разу Кац програв Швейка в карти поручику Лукашу. Кац був розлючений тим, що програв Швейка. Він намагався повернути його, але Лукаш відмовився. Кац продовжував служити в армії, але його кар’єра пішла на спад. Він був змушений перейти на службу в тил, де його не могли бачити військові. Кац помер у 1918 році, незадовго до закінчення Першої світової війни.

Поручик Індрих Лукаш характеристика

Поручик Індрих Лукаш — офіцер австро-угорської армії, чех за національністю. Поручик є одним з найважливіших персонажів роману Ярослава Гашека “Пригоди бравого солдата Швейка”. Лукаш — це складний і неоднозначний персонаж. З одного боку, він є позитивним героєм. Він по-доброму ставився до солдатів, захищав їх від несправедливості і жорстокості. Він також був чесним і принциповим офіцером, який не боявся говорити правду. З іншого боку, Лукаш також мав і негативні риси характеру. Він був байдужим до військової справи і не був готовий до реальних бойових дій. Він також був завзятим п’яницею і розпусником (мав коханку Кітті).

Лукаш був єдиним, крім Швейка, персонажем, який діяв у всіх частинах роману. Він був присутній при всіх найважливіших подіях, які відбувалися зі Швейком. Лукаш вперше з’являється в романі, коли він виграв Швейка в карти у фельдкурата Каца. Спочатку Лукаш був незадоволений цим результатом, оскільки розумів, що Швейк принесе йому лише проблеми. Однак з часом він почав ставитися до Швейка з більшою симпатією. Лукаш і Швейк стали друзями, хоча їхні характери були дуже різними.

Лукаш був розумним і хитрим, а Швейк — нетямущим і наївним. Однак їх об’єднувала одна річ — вони обидва були чехами. «…в суспільстві він говорив німецькою, писав німецькою, але читав чешські книги, а коли викладав у школі для солдатів, яка складалась з чехів, то говорив їм конфидеційно»: «Залишимся чехами, але ніхто не повинен про це знати. Я — теж чех…“»). Лукаш і Швейк разом пройшли через багато пригод. Вони були в полоні, в концтаборі, на фронті. Вони пережили багато жорстокості і несправедливості, але вони ніколи не втрачали своєї віри в людей і в справедливість.

Фрідріх Краус фон Ціллергут характеристика

Полковник Фрідріх Краус фон Ціллергут – командир 73 піхотного полку, який відправив Лукаша і Швейка до маршового батальйону на фронт за те, що Швейк вкрав у нього пса і подарував Лукашу. Полковник Фрідріх Краус фон Ціллергут був людиною надзвичайно нерозумною. Він говорив лише про давно відомі речі, запитуючи до того ж, чи всі розуміють найпримітивніші слова. Наприклад, він казав, що “дорога, по обидва боки якої тягнуться канави, називається шосе”.

Солдати надали полковнику прізвисько “Манліхерівський йолоп”, порівнювали його з Францом-Йосифом Габсбургом, який також вважався дурнем.

Полковник дуже любить паради і військові церемонії. Краус вважає себе великим стратегом і часто розробляє хитрі плани, які, як правило, закінчуються провалом. Він дуже жорстокий до своїх солдатів і часто карає їх за найменші провини. Полковник Краус був відомий між офіцерами своєю пристрастю зупиняти, коли йому не козиряли. Він вважав, що козиряння — це щось таке, від чого залежить успіх війни й на чому побудована вся військова могутність. «В козиряння солдат повинен укладати всю душу», — любив він повторювати. Це був глибокий фельдфебельський містицизм.

Він наполягав, щоб той, хто віддавав честь, козиряв згідно з приписами, до найменших дрібниць, точно і достойно. «Солдат, — говорив він, — повинен свого начальника шукати в юрбі і ні про що інше не думати, лише про те, як би виконати свої обов’язки, визначені для нього статутом. Хто вмирає на полі бою, повинен перед смертю козирнути. Хто не вміє козиряти, хто вдає, що не бачить, або козиряє недбало, той, на мій погляд, тварюка».

Полковник був надзвичайно мстивий, псував кар’єру підлеглим офіцерам, коли вони йому не подобались, а якщо хтось хотів одружитися, він на того посилав у вищі інстанції дуже погані рекомендації. Полковник був надзвичайно наївним. Він не розумів таких простих речей, як інерція або необхідність бензину для роботи автомобіля. Полковник був надзвичайно войовничим і жорстоким. Він вважав, що всіх полонених треба постріляти, а все цивільне населення в Сербії спалити до ноги.

Загалом, полковник Фрідріх Краус фон Ціллергут був людиною, яка поєднувала в собі надзвичайну дурість, наївність, войовничість і жорстокість. Він був яскравим прикладом того, як тупість і невігластво можуть привести до трагічних наслідків.

Кадет Адольф Біглер характеристика

Кадет Адольф Біглер – був взводним командиром у маршовій роті Лукаша. Він щойно закінчив школу вільнозалучених. Кадет Біглер був молодим і недосвідченим офіцером, який мріяв зробити блискучу військову кар’єру. Він був романтичним і наївним, і його мрії часто приводили його до безглуздих ситуацій. Біглер був “найбільшим дурнем у роті”. Він постійно робив дурниці, які приводили до безглуздих ситуацій. Наприклад, він одного разу наказав своїм солдатам стріляти в ворону, яка сиділа на дереві. Солдати виконують його наказ, і ворону вбивають. Але потім виявляється, що це була воронка, і в ній був голуб, який був улюбленцем полковника Крауса. Краус був розлючений, і Біглера відправили до в’язниці.

Біглер був також дуже самовпевненим. Він вважав себе великим стратегом і тактиком, але насправді він нічого не розумів у військовій справі. Він часто давав своїм солдатам дурні накази, які приводили до проблем. Незважаючи на свою дурість і самовпевненість, Біглер був дуже доброю людиною. Він завжди намагався допомогти своїм солдатам, навіть якщо це означало, що він повинен порушити накази. Наприклад, одного разу Біглер наказав своїм солдатам стріляти в ворону, яка сиділа на дереві. Солдати виконують його наказ, і ворону вбивають. Але потім виявляється, що це була воронка, і в ній був голуб, який був улюбленцем полковника Крауса.

Краус був розлючений, і Біглера відправили до в’язниці. Він вважав себе великим стратегом і тактиком, але насправді він нічого не розумів у військовій справі. Незважаючи на свою дурість і самовпевненість, Біглер був дуже доброю людиною. Він завжди намагався допомогти своїм солдатам, навіть якщо це означало, що він повинен порушити накази.

Прізвисько “Крило лелеки з риб’ячим хвостом” є сатиричною характеристикою кадета Біґлера. Воно підкреслює його дурість, незграбність і безглуздість. Крило лелеки – це символ краси і витонченості. Але в поєднанні з риб’ячим хвостом, який символізує безглуздість і незграбність, це створює образ чогось абсурдного і смішного. Це прізвисько також може бути інтерпретовано як метафора військової служби. Лелека – це птах, який часто асоціюється з військовою елітою. Але в поєднанні з риб’ячим хвостом, це створює образ чогось фальшивого і несправжнього.

Сапер Антонін Водичка характеристика

Антонін Водичка був “старим” солдатом саперного підрозділу 87-го піхотного полку. Він був неосвіченим і грубим, але вірним товаришем, готовим кинутися за друга в будь-яку небезпеку. Водичка був пристрасним чеським націоналістом і ненависником мадярів. Він часто розповідав Швейку про свої бійки з угорцями, які він вважав найгіршими ворогами чехів.

«Коротше кажучи, мадяри – шваль, – закінчив старий сапер Водічка свою розповідь, на що Швейк зауважив: «Інший мадяр не винен у тому, що він мадяр.» «Як це не винний? – загарячився Водічка. – Кожен із них винен… Погано, брат, ти мадьярів знаєш, скільки разів я тобі казав! З ними ми маємо вухо тримати гостро. Я його як хрясну…”

Філософське зауваження Швейка “Інший мадяр і не винен, що він мадяр …” викликало у Водички бурю обурення. Він не міг зрозуміти, як Швейк може говорити про винність або невинність у національному питанні. Водичка був типовим представником чеського села. Він був простим і добродушним чоловіком, але також був жорстоким і нетерпимим до інших народів. Водичка був вірним товаришем і завжди був готовий допомогти Швейку. Він був одним з небагатьох людей, яким Швейк міг довіряти. Антонін Водичка був також одним з небагатьох людей, які могли захистити Швейка від несправедливості і жорстокості військової служби. Водичка був одним з тих персонажів, які показують, що навіть в абсурдному і безглуздому світі військової служби є місце для дружби і взаєморозуміння.

Марек: характеристика

Марек – був веселим, не боявся нічого і нікого. Його призначили батальйоним літописцем, вигадував наперед героїчні подвиги свого підрозділу. Він був молодим добровольцем, який тільки що вступив до австро-угорської армії. Марек був веселим і безтурботним хлопцем, який не боявся нічого і нікого. Він завжди був готовий до пригод і не зважав на військову дисципліну. Марек був дуже добрим і співчутливим хлопцем. Він завжди допомагав іншим, навіть якщо це було небезпечно. Наприклад, він врятував Швейка від розстрілу, коли того звинуватили в шпигунстві. Він завжди знаходив спосіб уникнути військової покарання.

Капітан Саґнер характеристика

Капітан Саґнер – був командиром маршбатальйону 91-го полку. Він був типовим імперським офіцером: не надто розумним, злодійкуватим солдафоном і кар’єристом. Але при цьому він не був позбавлений почуття справедливості і власної гідності. Саґнер вчився разом з Лукашем в кадетській школі, але обійшов його по службі і став безпосереднім начальником. Лукаш не любив Саґнера і вважав його некомпетентним командиром. Саґнер був жорстоким і безжальним до своїх солдатів. Він часто карав їх за найменші провини. Але при цьому він не був позбавлений почуття справедливості. Наприклад, коли він дізнався, що Лукаша несправедливо звинуватили в крадіжці, він виступив на його захист.

Саґнер був також кар’єристом. Він мріяв про те, щоб отримати підвищення в званні. Для цього він був готовий на все, навіть на ризик життя своїх солдатів. За словами Ванека, Саґнер “надумав десь в Чорногорії відзначитися і гнав одну роту за одною на сербські позиції під обстріл кулеметів”. За свою діяльність на сербському фронті він отримав дулю з маслом, але тепер або ляже кістьми з усім маршовим батальйоном, або буде проведений в підполковники.

Фельдфебель Ванек характеристика

Фельдфебель Ванек – був старшим унтер-офіцером 11-ї роти. Він був досвідченим солдатом, який вже тричі побував на фронті. Ванек був людиною практичного розуму. Він добре розумівся на військовій справі і часто ділився своїми знаннями з молодшими солдатами, в тому числі зі Швейком. Ванек також був дуже практичним і вмілим організатором. Він знав, як забезпечити роту необхідними ресурсами, і він завжди знаходив спосіб обігнати систему. Був також дуже самовпевненим і честолюбним. Вважав себе ключовою фігурою в роті і часто критикував своїх офіцерів.

Він був досвідченим і практичним солдатом, але він також був самовпевненим і честолюбним. Ванек був втіленням практичності, честолюбства і самозбереження, які були характерні для австро-угорської армії. Прототипом Ванека послужив приятель Гашека по військовій службі Ян Ванек. Ян Ванек був також досвідченим солдатом, який служив у австро-угорській армії під час Першої світової війни.

Полковник Шредер характеристика

Полковник Шредер – був командиром 91-го полку. Він був типовим австро- угорським офіцером: нерозумним, жорстоким і некомпетентним. Шредер був боягузом. Він нічого так не боявся, як фронту. Але він також був амбітним і хотів просунутися по службі. Тому він часто брав участь у боях, навіть якщо це було небезпечно. Шредер був також дуже самовпевненим. Він вважав себе великим стратегом і тактиком, хоча насправді він не мав ніякого уявлення про військову справу. Шредер був також дуже хитрим. Він часто використовував своїх солдатів у своїх особистих інтересах. Полковник Шредер був втіленням боягузтва, некомпетентності, амбіцій і хитрості, які були характерні для австро-угорської армії. Прототипом Шредера послужив реальний полковник австро-угорської армії, який служив у той час, коли Гашек був мобілізований.

Балоун характеристика

Балоун – був селянином з-під Чеського Крумлова. Він був незграбним бородатим велетнем, який був призваний в солдати. Балоун був дуже ненажерливим. Він постійно страждав від голоду і накидався на будь-яку їжу, яку бачив. Він любив розповідати, як, що і скільки він звик їсти у себе вдома в селі. Особливо полюбляв ліверну ковбасу. Сам її виробляв, був справжнім господарем у мирний час. У іншому Балоун був доброю і простодушною людиною. Він був вірним другом і завжди був готовий допомогти. Він був ненажерливим і простодушним, але він також був доброю і вірною людиною. Він був втіленням простодушності і природності, які були характерні для простих людей, які були призвані в армію. Прототипом Балоуна послужив реальний солдат австро-угорської армії, який служив у той час, коли Гашек був мобілізований. Цей солдат також був дуже ненажерливим і простодушним.

Автор твору – KRASOL8

Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!