Ліндгрен «Пригоди Еміля з Льонеберґи» читати скорочено українською дитячу книгу, написану в 1963 році, варто, щоб згадати про кумедні витівки веселого пустуна, який нікому не давав нудьгувати.
Ліндгрен «Пригоди Еміля з Льонеберґи» скорочено
Головні герої
- Еміль Свенсон – добрий п’ятирічний хлопчик, пустун і розбишака.
- Батьки Еміля – добрі та люблячі.
- Іда – молодша сестра Еміля.
- Альфред та Ліна – працівники, які допомагали Свенсонам у господарстві.
П’ятирічний Еміль із села Льонеберги, на перший погляд, здавався милим і слухняним хлопчиком, особливо коли спав, проте насправді був спритним, непосидючим і дуже пустотливим.
Еміль жив з мамою, татом та з молодшою сестричкою Ідою. Окрім родини Еміля, на хуторі ще жили працівник Альфред та робітниця Ліна, які допомагали по господарству.
Їхнє селище було гарним та мальовничим, і жилося б там усім тихо та спокійно, якби не пустун Еміль.
Вівторок, 22 травня. Під час обіду Еміль, вирішивши доїсти залишки смачного супу, просунув голову в супницю та застряг. Батькам довелося везти Еміля до лікаря, де він з усієї сили стукнувся супницею об кут столу і розколов її надвоє. В нагороду хлопчик отримав монетку, яку випадково проковтнув.
Неділя, 10 червня у селищі було свято, на честь якого Свенсони вирішили підняти прапор. Скориставшись нагодою, Еміль піднявся на дах і підняв Іду на флагшток, щоб сестричка могла помилуватися околицями. Еміль завжди намагався розважити сестру.
Неділя, 8 липня. Еміль був дуже прив’язаний до працівника Альфреда. Коли чоловік вирушив на військові навчання до Хультсфреда, хлопчик потай відправився за ним верхи на старій кобилі. В цей час там проходив ярмарок, і Еміль, щоб заробити гроші на солодощі та розваги, почав співати жалісливі пісні.
Еміль пустував весь час, крім тих днів, коли хворів. Від його витівок страждала не лише сім’я, а й усі жителі Льонеберги. Одного разу вони прийшли до Свенсонів з грошима, щоб ті купили Емілю квиток до Америки і дали можливість всім трохи відпочити.
Субота, 28 липня. Дізнавшись, що на кухні з’явився величезний щур, Еміль вирішив упіймати його. Вночі він встановив капкан, на тому місці, куди зазвичай тато ставив ноги. Звичайно, тато став жертвою мишоловки. Того дня він постраждав від Еміля ще раз, коли той випадково перекинув на його голову велику миску з тістом.
Середа, 31 жовтня. Еміль вирушив з батьком на ярмарок, де побачив прекрасного коня. Він дуже хотів, щоб батько купив його, але вони запізнилися. Втім, новий господар був не задоволений купівлею: кінь не давав себе підкувати. Тоді Еміль допоміг заспокоїти коня і завдяки цьому став його новим власником.
Понеділок, 26 грудня. У різдвяні свята Еміль разом з Альфредом та Ідою відвідав самотніх людей похилого віку в місцевому притулку, яким керувала Командорша – зла і жадібна жінка: навіть у таке свято вона не влаштувала бенкету нещасним біднякам. Еміль почастував стареньких, а зла Командорша випадково потрапила у вовчу яму.
«Найдорожчими скарбами Еміля» були його улюблена шапочка, іграшкова рушниця та кінь Лукас. Він бешкетував увесь час і взимку, і влітку, а мама старанно записувала про всі його витівки в синій зошит. Ніхто з мешканців села навіть не підозрював, що коли пустун Еміль виросте, він стане шановною людиною, головою муніципалітету.
Субота, 12 червня. Еміль із батьком, Ідою та Альфредом вирушив на аукціон. Роздобувши трохи грошей, він хотів взяти участь в аукціоні. Але зрештою купив зовсім непотрібні йому речі: стару оксамитову скриньку, лопату з довгою ручкою та іржаву пожежну помпу.
Неділя, 13 червня.У Ліни сильно розболівся зуб, її права щока сильно розпухла. Еміль вирішив вирвати хворий зуб у Ліни і цілий день мучив нещасну жінку, але нічого не виходило. Втомившись від знущань хлопчика, Ліна вирушила до лікаря і вирвала зуб, а Еміль тим часом встиг пофарбувати сестричку фіолетовим чорнилом.
Вівторок, 10 серпня. Емілю подобалось маленьке кумедне порося на прізвисько Замориш, якого він зміг навчити кумедних трюків. Якось мама просила Еміля викинути вишні, з яких вона приготувала наливку. Але хлопчик згодував їх поросяті, а потім довго дивувався, що воно довго бігало колами, голосно і дико хрюкало.
Одного разу вночі Еміль наловив багато раків і поставив котел з ними «у спальні поруч із татковим ліжком». Вранці в батьковий палець вчепився рак. Разом з татом голосно закричали і мама з маленькою Ідою, коли побачили на підлозі сотні раків. Всі заспокоїлися, тільки коли мама зварила раків і влаштувала справжній бенкет.
Неділя, 14 листопада. Якось мама попросила Еміля замкнути курей, і той, щоб бути слухняним, замкнув на клямки все, що тільки можна, у тому числі тата, який був у туалеті. Батько намагався вибратися, але застряг у малому віконці. Довелося кликати на допомогу Альфреда, щоби той звільнив господаря з пастки.
Субота, 18 грудня. Перед Різдвом, коли випало багато снігу, Альфред випадково порізав собі палець, і в нього почалося зараження. За вікном вирувала хуртовина, і не було жодної можливості відвезти хворого до лікаря. Тоді Еміль, не дочекавшись ранку, сам відвіз свого вірного друга до лікаря і той його прооперував. Цей героїчний вчинок хлопчика оцінили всі мешканці села, вибачивши йому всі прокази та витівки.
Коли Іда трошки підросла, вона вирішила стати такою ж бешкетницею, як і її старший брат. Її першою витівкою стали розбиті 19 курячих яєць, але за цю провину за старою звичкою було покарано Еміля.
Влітку в Леннеберзі було дуже багато мух, і Еміль запропонував купити спеціальні липучки від комах, але батько не хотів витрачати гроші. Тоді Еміль переодягся в жебрака і почав просити милостиню. Заробивши грошей, він купив двадцять липучок і вночі, потай від усіх, розвісив їх у кухні. Прокинувся він від криків Ліни, мами та тата, які заплуталися в липучках і загрожували Емілю найстрашнішими карами.
Відразу після Різдва сімейство Свенсонів влаштувало бенкет, на який запросили сусідів. Вони провели чудовий вечір, граючи у різні ігри. Серед інших була гра «Поїду в місто і знайду дружину!», і маленькому Емілю довелося вісім разів поцілувати свою «жінку» – повненьку дружину пастора.
