Основна тенденція «нової драми» — у її прагненні до достовірного зображення, правдивого показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії — її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Межі нової драми – 19-20 століття.
Риси «нової драми»
- з’являється тенденція до зображення реального життя;
- конфлікт “нової драми” є центром дії і не розв’язується (неможливість розв’язання зовнішнього конфлікту приводить до того, що внутрішній конфлікт стає центром дії);
- немає чіткого розподілу героїв на позитивних та негативних, головних та другорядни
- широке використання натяків та підтексту в мові п’єси. Підсилюється роль ремарки та збільшується її обсяг, автор часто учасник дії.
- звернення до античності;
- усвідомлення вагомої ролі режисера;
- виникнення нових жанрів (соціальна драма, психологічна драма, інтелектуальна «драма ідей»).
- фінал “нової драми” часто відкритий. Композиція “нової драми” відійшла від традиційної схеми.
Представники «нової драми» зосереджували увагу на психологічному підтексті.
Отже, «нова драма» розробила жанри соціальної, психологічної та інтелектуальної «драми ідей», що виявилися надзвичайно продуктивними в драматургії XX в.
Ознаки “нової драми”:
«Нова драма» стимулювала відкриття нових принципів сценічного мистецтва, заснованих на вимозі правдивого, художньо достовірного відтворення того, що відбувається. Завдяки «новій драмі» й її сценічному втіленню в театральній естетиці виникло поняття «четвертої стіни», коли актор, який перебуває на сцені, немов не беручи до уваги присутність глядача, за словами К. С. Станіславського, «повинен припинити грати й почати жити життям п’єси, стаючи її діючою особою», а зал, у свою чергу, повіривши в цю ілюзію правдоподібності, із хвилюванням спостерігати за легко пізнаваним життям персонажів п’єси.
Представники “нової драми”
Біля витоків “нової драми” стояли Г.Ібсен, Б.Шоу, М.Метерлінк, А.Чехов. Також представниками цього жанру були: Еміль Золя, Ґерхарт Йоханн Роберт Гауптман, Кнут Гамсун та інші видатні письменники, кожен з яких зробив безцінний внесок у її розвиток.
Навідоміші представники “НОВОЇ ДРАМИ”:
- А.Чехов (1860 – 1904) – драматург, зображав загальну драму суспільства, в якій головним режисером було “життя, яким воно є”;
- Джордж Бернард Шоу (1856 – 1950) – англійський драматург, творець «драми ідей».
- Моріс Метерлінк (1862 – 1949) – бельгійський поет, драматург, засновник «театру мовчання»;
- Генрік Ібсен (1828 – 1906) – норвезький поет і драматург, засновник соціально-психологічного напряму у світовій драматургії. Був одним з творців “Нової драми”
Порівняння нової та старої драми
