“Русалонька із 7-в в тенетах лабіринту” скорочено 4 книгу Марини Павленко прочитати варто, щоб дізнатися про подальші пригоди Софійки.
“Русалонька із 7-в в тенетах лабіринту” переказ
Софійка закохується у чоловіка своєї тітки Сніжани. Пустельник – дорослий чоловік, він здається значно привабливішим, ніж однолітки, які поки не знайшли себе у цьому житті. Пустельник ніяк не реагує на почуття Софії, або й зовсім їх не помічає, тим самим не дає приводу для розвитку почуттів дівчинки.
Софійка страждає мовчки, уявляючи себе мученицею. Вона порівнює Сашка з Сергієм. Сашка вона сприймається як «мікроб», «неук», «ростом не вдався» тощо. А Пустельник «гарний, як бог». Софійка думає, що ладна віддати за цього чоловіка життя…
Софія переживає всі почуття, характерні для підлітків. Вона то захоплена собою, то вважає себе недостатньо гарною. Вона боїться, що не вийде заміж, бо її ніхто не любить, окрім Сашка, якого не любить вона.
Софійка росте і проблеми в її житті тепер інші. Так само інші проблеми нині й у її однокласників. Вадим Кулаківський, Ірка Завадійчук, відчувають потяг до легких наркотиків, п’ють, палять. Автор показує моральну деградацію цих персонажів і спроби вийти з-під негативного впливу своїх нових звичок. А головна причина цієї біди – самотність та нереалізованість.
В полі зору Софійки з’являється нова подружка Леся Радзивіл, яка не може конкурувати із Софійкою у зовнішності, носить окуляри і має вигляд дивачки. Цікаво, що ця дівчинка емоційно помічається Софійкою тільки зараз, хоча вони знайомі давно і вчаться в одній школі.
У музеї Софійка зауважує підміну картин відомих художників, зокрема й їхнього земляка Юліана Мокрицького. Вона віднаходить хату художника, працює в архіві музею і за допомогою дядька Пустельника розплутує клубок таємниць.
Знову в пригоді стає магічна старовинна шафа. Але тепер, вона не переносить нас у минуле, а показує сни. Сни, які бачить героїня, коли спить у цій шафі, відкривають їй події минулого, а Хазяйка Щербанівська скеровує на правильний шлях у пошуках істини. Разом із героїнею читач поринає в історію безкультурних і страшних для національно свідомих і просто мислячих людей радянських часів.
Також Софійка дізнається нові деталі історії свого роду, тепер по лінії батька, який є нащадком Щербанівських.
Софійка виявляється нащадком одної відомої пані, яку й по сьогодні згадують у їхньому місті. Так Софійка знайшла свою бабуся, точніше, її могилу, і це дуже зворушливо показано.
