Володимир Арєнєв “Сапієнси” короткий зміст розповість про головні події фантастичного твору про майбутнє людства та боротьбу з іншопланетянами. Стислий переказ викладено нижче.
“Сапієнси” короткий зміст
Частина 1 “Хлопець із залізним серцем”
Події відбуваються в Києві у 2178 році.
Мишко Неборак поспішає додому після школи, скасувавши похід на виставку орхідей із подругою Алісою Шелдон. Він має будь-що зупинити механічну істоту, яка називається повуч. Взявши реактивний наплічник, він стрибає з даху школи і летить додому. По дорозі хлопець намагається зв’язатися з батьком через телефон майбутнього – фродик, але йому це не вдається. Повучі, створіння, схожі на суміш павука та оси, вже вилетіли зі школи за наказом директора.
Повучі мали доставити батькам учнів повідомлення про порушення дисципліни. У цей день Мишко з друзями грав у поттербол. Суть гри полягала в тому, щоб закинути маячок-снич у ворота, літаючи з реактивними ранцями за плечима. Грати на території школи було заборонено, за порядком мала стежити робоняня Сауронове Око. Але учні знали як відволікти її увагу, для цього потрібен був один доброволець. Того дня ця роль дісталася новенькому. Під час матч був напружений, рахунок був рівний. У якийсь момент Мишко захоплює м’яч-снич, і замахується для кидка, але його збиває новачок із паралельного класу. У них врізається член команди противників Андрій Фесюк і вони утрьох на величезній швидкості падають вниз. Врятували їх реактивні наплічники, які випустили гумопіну. Але при падінні вони зруйнували оранжерею. За порушення дисципліни їх викликають до директора, який згодом і відправляє догани їх батькам.
Мишко мчав містом щодуху, сподіваючись випередити повучів, які летіли позаду нього. Він розумів, що якщо повучі знайдуть батька, то його можуть звільнити з роботи або він навіть міг загинути. А працював батько Мишка на якомусь надсекретному обʼєкті.
Мишка наздоганяє новенький, Сашко Ненарок, Він також намагається зупинити свого повуча. Дорогою Сашко розповідає про своє життя: у нього дві мами, дід-некромант і металеве серце. Це серце він отримав у дитинстві через нещасний випадок із реактивним наплічником. А дві мами у нього зʼявилося після того, як 7 років тому його мама взяла участь в невдалому експерименті. “Мама-ІІ” була штучним клоном його біологічної матері, а його батько після цього експерименту зник. А живе він з дідом, який літав на давні кладовища та викопував домовини, бо його мами відправились на пошуки батька.
Сашко Ненарок також розповідає, що під час гри під’єднався до системи Сауронового Ока, і тепер знає як діють повучі. Але відключити віддалено він їх не зміг через багаторівневий захист системи. Мишко дивується талантам нового друга, і сподівається, що він вимкне його повуча.
Перелітаючи через Дніпро хлопці почули плюскіт і побачили, що з води вискочили два повуча. Їх побачив рибалка і налякано скручував вудку. Біля рибалки лежало перекинуте відро, а в траві викручувались щуки. Одному з повучів щука вчепилася в ногу, він наказував їй відпустити. Коли рибина не виконала наказу він вистрілив у неї. Рибалка, у відчаї, хотів викинути іншого повуча у воду, але натомість робот випустив гумопіну, яка знерухомила чоловіка.
Після цього повучі помчали далі. Хлопці розуміли, що до їх квартир залишалося кілька кварталів, бо як виявилося мешкали вони неподалік один від одного. Мишко та Сашко розуміли, що у них є один шанс цих посланців зупинити. Ненарок недовго думаючи обігнав їх і повідомив, що вони мають зупинитися через загрозу людському життю.
Ненарок каже повучам, що загроза пов’язана з «Рокіруванням в Імператорській Скарбниці». Він розповідає, що під час експедиції на Марсі сім років тому під час дослідження Престолів Спокою стався сплеск енергії, який призвів до зникнення Антона Ненарока, його батька. У хлопця були докази, що він був ще живий. Він казав, що батька треба терміново шукати, оскільки його стан погіршився, згідно з показниками його фродика.
Мишко теж сказав, що його батьку загрожує небезпека оскільки, він працює над секретним проєктом, він розробляє перший двомісний теликом (тобто телепортаційний куб) у секретній лабораторії… Поки Мишко говорив з повучами Сашко їх вимкнув. Але раділи цьому хлопці недовго, бо невдовзі з’ясувалося, що вони випадково знешкодили повучів однокласників Фесюка та Фінлея.
Тоді Мишко вирішив зателефонувати батькові й розповів про події у школі, про те, що він з другом знешкодив повучів…
Частина ІІ. Таємниці «стріляного горобця»
До школи завітав адмірал-космонавт Сергій Семенович Оксеник, який дуже подобався Мишку. Він оголосив набір до першої в історії Школи зореплавства. Практика для майбутніх зореплавців мала проходити на орбіті Марса. Сашко записався до цієї школи, сподіваючись, що на Марсі зможе знайти якусь інформацію про зникнення батька. Мишко теж вирішив записатися до школи, щоб допомогти другу в пошуках.
Навчання в Школі зореплавства було складним, навантаження були нелюдськими. Школа знаходилася на зорельоті під назвою “Стріляний горобець”, який летів до Червоної планети. Підготовка учнів включала нетипові уроки, вони мали креслити тривимірні карти зоряного неба, грати у волейбол у невагомості чи на землі, вчитися надавати першу медичну допомогу. І робити це все потрібно було в командах. Вільного часу було небагато, тож з Алісою Мишко майже не спілкувався, бо під час тренувань вони рідко були в одній команді.
Та попри всі складнощі Мишко радів, бо вдома був покараний, а у школі мав доступ до Грибниці (тобто до мережі інтернет в майбутньому) й міг користуватися наплічником.
А Сашко Ненарок весь час присвячував навчанню, тримався окремо від інших, більшість часу проводив у віртуальній бібліотеці, шукаючи щось про події 7-річної давнини. Мишко розумів поведінку Сашка, адже для його друга це був останній шанс дізнатися щось про зникнення батька.
Під час одного з уроків адмірал Оксеник запитав, що означає бути людяним. Ненарок вразив усіх своїми філософськими роздумами про людство, заявив, що несправедливо позбавляти клонів і імпів прав, адже вони створені не з власної волі. Його відповідь справила сильне враження на клас та адмірала.
Одного дня Мишко відправився у стару віртуальну бібліотеку Школи зореплавства, щоб знайти інформацію про загадкову подію — “Рокірування в Імператорській Скарбниці,” яка відбулася на Марсі сім років тому. Щоб потрапити у цю бібліотеку, потрібно було лягти у капсулу-колиску, що підʼєднувала до локальної Грибниці. Пошук у цій бібліотеці відбувався за допомогою змій, які вказували шлях до книги, яка відповідала пошуковому запиту.
У цій бібліотеці Мишко зустрічає Ненарока, який працює з трьома різними виданнями підручників з історії. Ненарок розповідає, що згадки про експедицію на Марс, у якій зник його батько, стерті з Грибниці та з земних бібліотек. А ця бібліотека стара і давно не оновлювалася, тож він сподівається знайти щось у ній. Також Сашко показує амулет, який сканує життєві показники його батька. Амулет підтверджує, що батько ще живий, але його стан критичний.
Мишка вражає розповідь друга і він пропонує йому свою допомогу. Разом вони думають про те, де знайти більше інформації. Мишко пропонує звернутися за допомогою до адмірала, але Сашко каже, що не довіряє вчителю.
Раптом у бібліотеку зайшов адмірал у скафандрі й запитав у хлопців чи не треба їм допомога. Мишко вирішив все ж не розповідати вчителю таємницю друга. Він попросив адмірала пояснити чому в одному з підручників було вказано, що інопланетяни несуть загрозу, а в іншому про них пишуть, як про друзів. Адмірал запрошує хлопців у Колодязь Спогадів, щоб відповісти на це питання. Там адмірал Оксеник розповідає про те, що ще 64 роки тому вчені не знаходили ознак життя в Сонячній системі. Та все змінилося завдяки старшокласнику Олесю Чурюмову, який винайшов пристрій для телепортації, і людство змогло відкрити Вирій – простір, який дозволяв долати колосальні відстані за дуже малий час.
Проте перший контакт із розумним життям був несподіваним і небезпечним: у 14-му році через Вирій на Землю прилетіли люстерники. Ці інопланетяни були схожі на людей, тому на Землі їх вважали братами по розуму, довіряли їм, але вони почали агресивну експансію, захопивши Місяць, Антарктиду й Австралію. Людство, роз’єднане конфліктами, ледь вистояло, завдяки тому, що всі об’єдналися та заручилися підтримкою інших видів. Під час розмови Оксеник наголошує на важливості людяності як основної риси, що допомогла перемогти люстерників та врятувати Землю.
На цьому розмова закінчилася, і хлопці пішли готуватися до навчального польоту. Того дня вони мали здійснити перший стрибок у Вирій. Для ускладнення учні мали уявити, що лівий двигун корабля «Стріляний горобець» вийшов з ладу. Капітаном був Ненарок, він роздавав команди іншим учням і сильно нервував. Але все пройшло успішно. Викладачі похвалили учнів за проходження першого серйозного іспиту. Мишко почав перевіряти стан корабля й помітив розбіжність у кількості відсіків: замість 205 їх виявилося 208. Ця дивна деталь збентежила його, але він нікому не повідомив про це.
Під час стрибка у Вирії на обшивці корабля виростали рослини, які називали зоряниця. Ці рослини заважали руху і могли пошкодити корабель. Тому учні у скафандрах відправились очищати корпус. Зрізаючи зоряницю Мишко звʼязується з Алісою, яка йому підтверджує те, що на кораблі має бути двісті вісім відсіків. Тоді він розмовляє з Ненароком, але той впевнений, що відсіків має бути 205. Сашко зрізаючи зоряницю знаходить таємний люк, за яким і знаходилися три додаткові відсіки. Хлопці вирішують поки не доповідати вчителям про своє відкриття, а самостійно дослідити територію.
Мишко й Сашко потрапили до великої зали, яка була заставлена дивними контейнерами. У контейнерах вони знаходять різноманітні загадкові предмети, включаючи уламки посуду, екзоскелети, скляні мечі, дерев’яний револьвер і навіть голову іншопланетної істоти з трьома очима. Над кубами були написи невідомою мовою. На цьому дослідження закінчилося, адже учням потрібно було повертатися на корабель. Вийшовши з люка хлопці побачили Алісу Шелдон. Вона розчистила замість них зоряницю, коли побачила, що вони кудись зникли. Після цього вони змушені були розповісти їй правду.
Через запізнення хлопці отримали завдання від імп-майстра. Пан Воллгейм повідомив, що через невчасно прибрану зоряницю корабель постраждав від удару ворога, і було пошкоджено навіть «попелюшки» – ремонтних роботів. Воллгейм похвалив Алісу Шелдон за допомогу хлопцям й призначив її капітаном, чим обурив Мишка.
Згодом учням повідомили, що до них наближається корабель класу «Колібрі», тому всі мали бути на капітанському містку. Мишко хвилювався, адже не знав чи дружній це корабель.
Адмірал викликав Мишка до себе в кабінет. Він розпитував чи не бачив хлопець чогось дивного. Але Мишко вирішив поки нічого не казати вчителю. Також пан Оксеник повідомив, що хлопець скоро побачить маму, бо уже близько корабель “Зухвалий колібрі” з його мамою на борту. Мишко зрозумів, що якщо мама летить на Землю, значить татова робота над двомісним телепортером була успішною. Адже завдання мами на Марсі полягало в налаштуванні параметрів для перших позаземних переміщень.
Того дня Сашко розповів Мишкові свої підозри про те, що “Стріляний горобець” брав колись участь у війні з люстерниками, і за всіма ознаками дуже давно належав саме люстерникам. І та абетка з додаткових відсіків є алфавітом люстерників. Також Сашко підозрював, що серед екіпажу може бути люстерник, який планує втечу. Мишко спочатку відкидає підозри Ненарока, вважаючи їх параноєю, але зрештою погоджується допомогти викрити люстерника і запобігти захопленню корабля.
Частина ІІІ. Видове різноманіття
Мишко і Сашко підключаються до віртуальної бібліотеки, щоб знайти інформацію про люстерників. Та цього разу бібліютека виглядала дивно. Навколо була напівтемрява, шафи збилися докупи, а зустрічав їх крокодил та купа звірів з різних континентів. Хлопці розділилися, бо часу на пошуки були мало. У глибині бібліотеки, Мишко знайшов відділ з книгами про «Іншопланетян». Однак інформації про те як виявити люстерника не було. Він знав, що люстерник міг перетворюватися на будь-яку істоту свого розміру. Однак як відрізнити люстерника від людини він не знав, як і інші учні. Зрештою з бібліотеки Мишко вирішив вийти, бо кількість тварин та їх поведінка лякали хлопця. Отямившись він пішов на капітанський місток для зв’язку з коралем “Колібрі”.
Мишко спілкувався з мамою через голографічний зв’язок і дуже зрадів, коли мама повідомила, що їх корабель не має часу на стикування, бо поспішає з важливою місією на Землю. Але у їх розмову втрутився адмірал і попросив про допомогу. Оксеник повідомив, що вчитель Воллгейм захворів, і є підозра, що заразився він в Грибниці. Щоб попередити епідемію адмірал наказав не користуватися Грибницею та віртуальними капсулами. Усі капсули мали вимкнути, а віртуальні шоломи було наказано здати.
Мишко вирушив до каюти друга Ненарока, щоб обговорити з ним останні події. Але у Ненарока у каюті були Аліса Шелдон, Верджил Фінлей, Октавія Батлер та Ігор Росоховатський. Занепокоєні учні дивилися на Ненарока, який лежав у колисці і був під’єднаний до локальної Грибниці. Сашко чомусь не зміг відключитися з бібліотеки та повернутися в реальність.
Друзі почали ділитися здогадами про те, що могло відбуватися. Аліса повідомила, що перевірила медблок і не знайшла там Воллгейма, хоча за правилами його мали туди перевести. Хтось радив доповісти про все адміралу.
Мишко ж поділився своїми підозрами про те, що на їх кораблі є люстерник — істота, яка може копіювати зовнішність будь-кого схожого за розміром. Мишко вважає, що Ненарок знайшов потрібну інформацію про люстерників у бібліотеці, тому його там і заблокували. Іншим було важко у це повірити, але ця теорія багато чого пояснювала. Діти підозрюють, що люстерником є адмірал, оскільки іншопланетянин не міг бути підлітком через свої розміри. Та й це він організував стиковку з іншим кораблем, попри загрозу поширення епідемії.
Друзі вирішили діяти. Верджил і Мишко вирушили до бібліотеки, яка знаходилася у прихованому відсіку UE-80, а решта пішли на місток, щоб завадити адміралу відключити колиски від живлення.
Мишко та Верджил увійшли до таємничої бібліотеки, яка була реальною і знаходилася у таємному відсіку. Там панувала напівтемрява, а книжкові полиці тяглися в нескінченність. У бібліотеці вони знайшли “рятівну валізку” (РВ-шку) з скафандром та іншими корисними речами, а також загадкову колиску, у якій були волосся чи хутро. Це було підозріло і пояснити це вони не могли. Крім того хлопців лякало гарчання та постріли, які вони чули вдалині. Вона вивчили карту і побачили, що з бібліотеки є два виходи
На полицях Мишко шукав потрібні книги. Однак бібліотека перетворювалася на джунглі — під ногами лежало листя, а з полиць звисали ліани. Серед хащ Мишко побачив книги про люстерників і взяв обидві з собою. Раптом біля них звʼявився корокодил зі звяʼзаною щелепою. Він був досить моторошним, бо його погляд нагадував людський.
Хлопці почали шукати вихід бібліотеки, яка все більше нагадувала звіринець. Врешті хлопці побачили двері з маскою на замку. Але як його відкрити вони не знали. Раптом біля них з’явився бібліотекар – старий сивобородий дідок у балахоні. Він повідомив, що зустрічав Сашка, і той просив передати, щоб хлопці були обережні і знайшли вихід. Верджил сказав, що вони вже знайшли двері і показав на стіну, де виднівся вихід. Друзі зрозуміли, що старий чомусь не бачить дверей.
Раптом з’явився адмірал Оксеник із нейропаралізатором. Він стверджував, що дідок — це люстерник, тоді як той називав люстерником самого адмірала. Хлопці не знали кому з них вірити. Адмірал розповів учням, що нещодавно зрозумів, у чому справа: потаємний відсік не може існувати в їхньому просторі. А коли корабель потрапляє у Вирій, він тут зʼявляється, і люстерник використав це, щоб підключитися до Грибниці, заразити її та захопити Ненарока й Воллгейма.
Раптом із проходу вибігли два трубкозуби. Одного з них адмірал встиг знешкодити його, але другий підбіг до дідка. Старий несподівано широко роззявив рота й почав ковтати трубкозуба. Це шокувало хлопців, але адмірал пояснив, що трубкозуб — це “аватара” люстерника, частина його, яка зберігає свідомість і може діяти автономно. Люстерник поїдає свої аватари, щоб відновити свою цілісність.
Адмірал намагався знешкодити всі аватари в бібліотеці, але не встиг через втручання хлопців. Він зв’язав дідка, але зʼявилася горила, ще одна аватара люстерника. Вона забрала нейропаралізатор адмірала і наказала розв’язати діда.
Люстерник зв’язав адмірала Оксеника, Мишка та Верджила, зв’язався з вчителькою, пані Мерріл, і зажадав отримати управління кораблем, а екіпаж наказав перевести у рятувальний човник. Люстерник обіцяв відпустити Ненарока і Воллгейма, але доля заручників залежала від виконання його умов. Адмірал Оксеник запропонував залишити його в заручниках, а дітей відпустити.
Пані Мерріл вимушена була погодитися з вимоги люстерника. Вона попросила відпустити дітей, та люстерник сказав, що спершу випустить одного з них через найближчий вихід – той, що виходив у космос . Другий заручник мав іти, коли люстернику відали б ключ від зорельота.
Було вирішено, що першим з бібліотеки піде Фінлей. За вказівками адмірала він одягнув скафандр і побіг до найближчого виходу самотужки, бо реактивний наплічник з киснем адмірал наказав одягнути Мишкові. Неборак розумів, що адмірал має план як перехитрити люстерника, але в чому він полягав одразу не зрозумів.
Коли Верджил зник, на гучномовцю лунає попередження про від’єднання відсіку UE-80. Виявляється, що перед тим як зайти в бібліотеку адмірал запустив процес відʼєднання, який зупинити було неможливо.
Адмірал відволікає люстрника і Мишку з допомогою наплічника вдається злетіти і втекти від люстерника. Звісно Мишко хотів повернутися за адміралом, але Оксеник наказав хлопцю тікати. Через фродик з Мишком звʼязався Сашко Ненарок і допоміг знайти де вихід, але попередив про те, що десь поруч з ним має бути горила (аватар люстерника). Саме ця горила лягала у колиску і через неї люстерник під’єднувався до Грибниці. Це шерсть горили була у колисці, і було зрозуміло, що ця тварина спробує завадити Мишку покинути відсік. Мишко знайшов рятівну шлюпку, але скафандр у ній був дуже застарілий, потрібно було багато часу, щоб його одягнути.
Верджил у цей час біг ззовні відсіку до шлюзу, який він мав відчинити для Мишка. Ці двері були заблоковані, відкрити їх можна було лише зовні. Нарешті Верджил дістався до дверей, але Мишко ще не одягнув скафандр, тож просив почекати. У цей час він побачив горилу, яка бігла до нього. Щоб нейтралізувати її Мишко накинув їй на голову наплічник і увімкнув його. Горила полетіла углиб бібліотеки, а відсік нарешті відʼєднався від корабля. Штучна гравітація зникла і Мишко був змішений одягати застарілий скафандр в умовах невагомості. У цей час хлопець радів, що добре знав будову різних скафандрів, інакше він би не знав як одягнути одну з перших моделей. На щастя, він швидко активував скафандр і пристібнувся до рятівної капсули. У цей момент він побачив, що горила швидко наближалася до нього. Мишко просив друга швидко відчиняти шлюз, але замок не реагував на команди. Верджулу довелося шукати аварійну кнопку. Коли горила уже майже дісталася до Мишка, двері відчинилися і твариру витягнуло потоком повітря у Вирій.
Мишко хотів повернутися назад і знайти адмірала. Та звʼязку з Верджилом не було, бо коли під тиском повітря двері вибило назовні, його зачепило ними, він ударився головою та знепритомнів. Мишко розумів, що він має терміново допомогти другу. Наблизившись до дверей він побачив в отворі горилу, яка трималася за край і розпадалася на сотні дрібних істот. Це було мотрошне видовище. З бібліотеки почали вилітати книги, стелажі, які затягувало в Вирій. Серед усього мотлоху Мишко побачив крокодила, який летів прямо на нього. Хлопець зміг уникнути зіткнення, але крокодил порвав його скафандр та балок з кавою, тобто з киснем. Якщо скафандр швидко відновив герметичність, то кисню у Мишка майже не залишилося. У цій ситуації був лише один плюс – крокодил та горила полетіли далеко від відсіку й прохід був вільний. Вилетівши назовні Мишко побачив, що поверхня відсіку була схожа на морське дно, її густо вкривали свіжі пагони зоряниці, між якими було безліч дрібних тварин – мокриць, жуків, кліщів, черепах, змій. Це були частини люстерника. Цей інопланетянин розпався на десятки дрібних тіл, щоб вижити на корпусі.
Непритомного Фінлея Мишко побачив неподалік від отвору. Він постраждав, бо знехтував правилами безпеки: не привʼязався до корпусу. Якби не випадковий дріт, що обмотався навколо його ноги, його друг би загинув. Мишко спробував зв’язатися зі “Стріляним горобцем”, але корабель був надто далеко. З Мишком встановив звʼязок Кавалерія – імп Верджилового скафандра, тобто штучний інтелект. Саме Кавалерія прив’язав Фінлея, до корабля, коли той знепритомнів.
Мишко повернувся до відсіку, щоб взяти реактивний наплічник, який би допоміг їм наблизитися до “Горобця”. Часу на зволікання не було, лише від Мишка залежало чи виживуть вони чи ні. Мишко одягнув наплічник, підхопив Верджила й рушив у напрямку “Горобця”. За розрахунками Кавалерії шансів на виживання було небагато, адже кисню вистачило б лише на кілька годин, а та й двигуни наплічника були розраховані на кілька годин роботи.
Мишко з допомогою Кавалерії записав прощальне послання для своїх близьких та однокласників… Потім попросив імпа за першої можливості звʼзатися з “Горобцем” та передати їх координати. Після цього Мишко попросив Кавалерію ввести його в анабіоз, щоб економити запаси кисню. Коли Мишко почав провалюватися в сон, то раптом почув голос Сашка.
Мишка і Верджила знайшли друзі та забрали на човник, і тепер їхня команда готувалася до очищення відсіку UE-80 від залишків люстерника. Мишко ж хотів знайти адмірала, хоча й розумів, що той навряд чи вижив. Аліса залишилася на човнику, адже виконувала обовязки капітана і стежила за станом за Фінлеєм.
Поки хлопці летіли до відсіку Сашко розповів Мишку останні новини. Виявляється, що пані Мерілл хотіла виконати умови люстерника і перевела всіх учнів на човник. Але перед тим як віддати ключ від “серця” корабля, командуюча знеструмила двигуни корабля й вимкнула захисні системи. Це зробило корабель уразливим, але врятувало учнів, які перебували на човнику. Коли учні лишилися самі, то стартували до відсіку, що врятувати Мишка, Верджила та адмірала.
Зоряні джури дісталися до відсіку UE-80 і почати відловлювати аватар, використовуючи швабри й сітки. Потрапляючи в одну сітку більший аватар поглинав меншого, ставав більшим і небезпечнішим. Джури робили це аби отримати докази нападу люстерника на людство та щоб залишки люстерника не мандрували космосом і не атакували кораблі. Часу на прибирання було мало, бо після від’єднання відсік мав автоматично знищитися. Коли прибирання було майже закінчено Мишко повернувся у відсік, щоб знайти хоч якісь сліди адмірала. Коли він увімкнув старий канал зв’язку, що належав адміралу, почув лише короткі гудки. Розумний скафандр Кавалерія вирахував місце, звідки йшов сигнал. Там Мишко знайшов лише сріблястий чохол від окулярів адмірала. Часу до вибуху лишилось мало, тому Мишко був змушений швидко повертатися на човник. Коли хлопець майже дістався до човника, за мить до вибуху, він наче побачив постать адмірала.
Після вибуху уламки відсіку розліталися в різні боки. Один з уламків травмував руку Мишка, і щоб зменшити біль Кавалерія зробив йому укол знеболювального, але не розрахував дозу і Мишко знепритомнів.
Отямився він уже на “Горобці”. Пані Мерріл розвернула корабель і підібрала їх. Діти думали, що їх покарають чи виженуть зі школи, але їм дали трохи часу на відпочинок. Наступного дня пані Мерріл та вчителі повідомили учням, що їх можуть повернути на Землю через їхні вчинки на кораблі. Фінлей зізнався, що вони діяли всупереч інструкціям. Але Аліса Шелдон, яка була капітаном, взяла всю відповідальність на себе, хоча Ненарок та Мишко намагалися переконати вчителів, що вони також винні. Кожен був готовий взяти провину на себе…
Після цього пані Мерріл оголосила, що, незважаючи на порушення правил, через героїчні дії джур їм дозволено залишитися в Школі зореплавства. Ті, хто бажав, могли повернутися на Землю, а інші могли продовжувати навчання на кораблі, який був уже на пів дорозі до Марсу. На Землю ніхто з учнів повертатися не хотів.
Після розмови з вчителями Мишко зустрічається з мамою на борту корабля «Стріляний горобець». Вона просить його летіти з нею на Землю. Проте Мишко відмовляється, він не хоче залишати своїх друзів. Його рішення вражає маму, вона визнає, що пишається ним, але просить більше не встрявати у пригоди. Ненарок був радий, що Мишко залишається. Хлопці розуміли, що на Марсі на них чекає багато таємниць.
Після цієї розмови мама Мишка повертається на свій корабель “Колібрі”. Коли екіпаж “Горобця” відстиковується від «Колібрі», то отримує тривожне повідомлення про наближення об’єкта невідомої природи – перелесника або навіть вогняного змія. Велика жовтогаряча істота, схожа на людину, швидко наближалася до “Колібрі”. Обидва кораблі оперативно активували захисні механізми та готувалися до стрибка.
Мишко бачив як корабель мами, який був попереду, ледве встиг стрибнути до зіткнення з невідомим обʼєктом. Мишко хвилювався за маму, але зрозумів, що її корабель встиг урятуватися. Екіпаж “Горобця” поспіхом готувався до стрибка. Перед стрибком Мишка охопило дивне передчуття, що замість Марса вони можуть потрапити в чорний порожній космос, а не на Марс. Екіпаж “Горобця” уже бачив невідому істоту перед собою, коли їх корабель здійснив стрибок у невідомість…
Автор – Гнатюк Юлія
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
