Вестибулярна сенсорна система служить для аналізу положення і руху тіла в просторі. Це одна з найдавніших сенсорних систем, розвинути в умовах дії сили тяжіння на землі. В цій статті зібрана інформація про аналізатор рівоваги та положення тіла в просторі.
Сенсорна система рівноваги
Вестибулярний аналізатор – це аналізатор, що отримує, передає і аналізує інформацію про прискорення або уповільнення, що виникають в процесі прямолінійного або обертального руху, а також при зміні положення голови в просторі.
У безхребетних орган рівноваги представлений статоцистами, або слуховими бульбашками, що мають різну будову і місце розташування. У більшості безхребетних — це ектодерма, яка сполучаючись із зовнішнім середовищем за допомогою каналу, утворюює замкнуту бульбашку. Усередині статоцистів розташовані особливі тверді утворення — статоліти.
Руховий орган хребетних і людини представлений вестибулярним апаратом. Сигнали, що поступають з рецепторів рівноваги, пов’язані з положенням тіла або з прискоренням, виникають при механічному роздратуванні чутливих волосків зміщеними отолітамі, купуламі або ендолімфою. Виникаючі імпульси передаються по вестибулярному нерву в мозок. Складна організація центральних вестибулярних механізмів, їх багаточисельні зв’язки з мозочком і ретикулярною формацією забезпечують функціональний взаємозв’язок з іншими аналізаторами. Тісна взаємодія між центральними вестибулярними і нервовими механізмами, що здійснюють глибоке м’язове відчуття, обумовлює тонку регуляцію тонусу м’язів. Сукупність сенсорних сигналів від лабіринтів, очей, м’язових, суглобових і шкірних рецепторів викликає статокінетічні рефлекси, унаслідок яких тварина і людина підтримують нормальну орієнтацію по відношенню до напряму сили тягарю і протидіють прискоренням у всій плоскості. Ці рефлекторні реакції протікають за участю спинного мозку і нижніх відділів головного мозку.
Сенсорна система рівноваги складається:
— з рецепторів — чутливих клітин, розташованих на внутрішній поверхні овального та круглого мішечків і розширень півколових каналів;
— з нервів — по черепно-мозкових нервах імпульси від рецепторів потрапляють у довгастий мозок і міст;
— з центрів контролю рівноваги і положення тіла в просторі; імпульси з довгастого мозку і моста надходять у кіркові центри, розміщені в тім’яній і скроневій частках великих півкуль головного мозку, а при рефлекторному — у мозочок та спинний мозок.
Орган рівноваги людини розміщений у внутрішньому вусі.
Орган рівноваги складається з:
– овального мішечка;
– округлого мішечка;
– трьох півколових каналів, розширених в основі.
Півколові канали лежать у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Канали й мішечки сполучені між собою і заповнені рідиною, подібною до тієї, що в завитці внутрішнього вуха.
Рецептори рівноваги розміщені на внутрішній поверхні мішечків і розширень півколових каналів.
Переміщення тіла в просторі (зміна напрямку та швидкості руху, хитання, трясіння) спричиняє рух рідини в овальному і круглому мішечках та півколових каналах. Це призводить до збудження рецепторних клітин, розташованих на внутрішній поверхні мішечків. Далі збудження передається по черепно-мозкових нервах у головний мозок.
Вестибулярна сенсорна система пов’язана з багатьма центрами спинного і головного мозку і викликає ряд вестибуло-соматичних і вестибуло-вегетативних рефлексів.
Вестибулярні роздратування викликають:
– зміни тонусу м’язів,
– ліфтні рефлекси,
– особливі рухи очей, спрямовані на збереження зображення на сітківці.
Порушення рівноваги у людини спостерігаються при ряду захворювань нервової системи (атаксія), а також при роздратуванні і хворобах вестибулярного апарату (запаморочення, хвороба Меньера, морська хвороба ).
