Однією з основних властивостей живих істот є здатність сприймати інформацію про навколишній світ і стан внутрішнього середовища. Інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище організму людина отримує за допомогою сенсорних систем (аналізаторів).
Сенсорні системи людини
Сенсорна система (або аналізатор) – це частина нервової системи, яка складається з групи клітин (рецепторів), які забезпечують сприйняття інформації, трансформують її в нервовий імпульс і передають в центральну нервову систему. Таким чином виходить, що аналізатор забезпечує сприйняття і передачу інформації, отриману ззовні або зсередини нашого організму.
Рецептор – це група спеціалізованих клітин, які сприймають інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його в нервове збудження, яке потім по нервових волокнах передається в ЦНС.
Поняття аналізатора було введено І.П. Павловим.
Класифікація рецепторів:
1. Зовнішні рецептори або екстерорецепції, які сприймають інформацію з навколишнього середовища. Сюди відносяться такі види рецепторів як: слуховий, зоровий, смаковий, дотиковий.
2. Внутрішні рецептори або інтерорецептори, сприймають інформацію від внутрішніх органів. відносяться такі види рецепторів як: рецептори внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.
У людини є такі рецептори:
• Хеморецептори- клітини, здатні розпізнавати певні хімічні речовини чи їхні концентрації: смакові та нюхові рецептори, рецептори гіпоталамуса та судин, що реагують на рН, концентрацію глюкози в плазмі крові тощо;
• Механорецептори, які сприймають механічний тиск; розташовані в шкірі, ротовій порожнині, судинах і порожнистих органах, м’язах і суглобах (здійснюючи пропріорецепцію – сприйняття положення опорно-рухового апарата), рецепторні клітини органу слуху також э механорецепторами;
• Фоторецептори– сприймають світло певної інтенсивності і довжини хвиль (кольору): сітківка ока;
• Терморецептори – клітини, що реагують на температуру, знаходяться в шкірі (теплові та холодові), гіпоталамусі, деяких судинах кровоносної системи.
Сенсорні системи підрозділяються на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні сенсорні системи забезпечені екстерорецепторами, внутрішні сенсорні системи – інтерорецепторами. У звичайних умовах на організм постійно здійснюється комплексний вплив, і сенсорні системи працюють в постійній взаємодії.
Всі сенсорні системи складаються з:
– периферичних рецепторів,
– провідних шляхів і перемикальних ядер,
– первинних проекційних областей кори,
– вторинної сенсорної кори.
Етапи сенсорного сприйняття:
1) дія подразника на периферичні рецептори;
2) перетворення енергії стимулу в електричні сигнали – потенціали дії, що виникають в первинному сенсорному нейроні;
3) подальшу переробку переданих сигналів на всіх ієрархічних рівнях сенсорної системи;
4) виникнення суб’єктивної реакції на подразник, що представляє собою сприйняття або внутрішнє представництво чинного стимулу у вигляді образів або словесних символів.
Зазначена послідовність дотримується в усіх сенсорних системах, відображаючи ієрархічний принцип їхньої організації.
Сенсорні системи людини забезпечують:
1) формування відчуттів і сприйняття діючих стимулів;
2) контроль довільних рухів;
3) контроль діяльності внутрішніх органів;
4) необхідний для неспання людини рівень активності мозку.
Сенсорні системи організму людини та їх аналізатори:
Зорова → око
Слухова → вухо
Смакова → язик
Дотикова → шкіра
Нюхова → ніс
Принципи конструкції сенсорних систем:
• Принцип багатоканальності (дублювання з метою підвищення надійності системи);
• Принцип багаторівневості передачі інформації;
• Принцип конвергенції (кінці одного нейрона контактують з кількома нейронами попереднього рівня; воронка Шеррингтона);
• Принцип дивергенції (мультиплікації; контакт з кількома нейронами більш високого рівня);
• Принцип зворотних зв’язків (у всіх рівнів системи є і висхідний, і спадний шлях; зворотні зв’язки мають гальмівне значення як частина процеса обробки сигналу);
• Принцип кортікалізаціі (у новій корі представлені всі сенсорні системи; отже, кора функціонально багатозначна, і не існує абсолютної локалізації);
• Принцип двосторонньої симетрії;
• Принцип структурно-функціональної кореляцій.
