Сергій Васильківський – відомий український художник. Свою майстерність художник повністю віддає Україні: він пише пейзажі Подніпров’я, Поділля, Слобожанщини, архітектурні пам’ятники, жанрові картини, історичні полотна. За надзвичайно яскраву колоритність, Васильківського вважають найбільш «сонячним художником» свого часу.
Сергій Васильківський біографія
Сергій Іванович Васильківський народився 7 жовтня 1854 року у місті Ізюм Харківської губернії в сім’ї дрібного чиновника-писаря. Під впливом батька, який був віртуозом-креслярем і писарем, Васильківський захопився малюванням. Свої перші мистецькі навички він отримав у Харківській гімназії від учня К. Брюллова Дмитра Безперчого.
Після 5 років навчання в гімназії, на вимогу батька, він вступив до Харківського ветеринарного училища, але у 1873 році залишив навчання через неплатоспроможність і влаштувався працювати деякий час канцелярським службовцем при Харківському казначействі.
У 1876 році Васильківський вступив до Петербурзької академії мистецтв, у пейзажний клас професора М. Клодта. Ще на початку свого творчого шляху художник звертався до зображення природи, історії та побуту України. У 1879 році за етюд з натури він отримав першу академічну нагороду — малу срібну медаль, а в 1881 році другу малу срібну медаль. Першими значними роботами, створеними ним ще за часів навчання в академії, були «Підніжжя Козачої гори. Коробів хутір. Харківщина» (1882), «Ранок. Отара в степу» (1884). З 1883 року, виконавши навчальну програму, Сергій Іванович часто подорожує Україною та створює низку відомих пейзажів — «Весна на Україні» (1883), «Влітку» (1882), «Кам’яна балка. Ізюмщина» (1882), «На околиці», що дало змогу взяти участь у конкурсі на золоту медаль та всеросійській академічній виставці.
У 1885 році за картину «На Дінці» (не збереглась) Сергій Васильківській отримав золоту медаль, звання класного художника першого ступеня і право на подорож по Європі впродовж чотирьох років за рахунок академії для удосконалення майстерності. За кордоном він жив у Франції, подорожував по Англії, Іспанії, Італії, Південній Африці, Німеччині. (Пише картини: «Козачий пікет» (1888), «Взимку у селі Опішня» (1900-ті), «Біля корчми», «Ловлять снігурів» (1910-ті) та інші)
Після перебування за кордоном у 1888 році Васильківський повернувся до Харкова, де почав активно творити (1888-1900). Художник багато подорожує пішки Харківщиною, Полтавщиною, Запоріжжям. Крім пейзажу, він цікавився і історичним жанром, зокрема темою козаччини, темою захисту Батьківщини. В цей період було створено картини «Бій запоріжців з татарами» (1892), «Козак у степу. Тривожні знаки» (1905), «Похід козаків» (1917). Однією з найвідоміших картин Сергія Васильківського є «Козача левада» (1893) — твір широкого монументального плану. 1896 року вона експонувалася на всеросійській художньо-промисловій виставці в Нижньому Новгороді і здобула високу оцінку.
У 1900 році у Харкові відбулася перша персональна виставка художника, на якій було представлено 120 творів. З 1901 по 1908 роки він працює над монументальним панно («Обрання полковником Мартина Пушкаря», «Козак Голота», «Чумацький Ромоданівський шлях») для інтер’єра Полтавського губернського земства.
Помер 8 жовтня 1917 в м. Харків.
