Шолом Алейхем “Хлопчик Мотл” скорочено

Шолом Алейхем “Хлопчик Мотл” читати скорочено українсько варто, щоб згадати сюжет відомого твору.

“Хлопчик Мотл” короткий зміст (переказ)

Оповідь ведеться від імені маленького хлопчика Мотла, який описує своє життя. Мотл живе у бідній єврейській родині у вигаданому містечку Касрилівка.

Частина I. Мотл – син кантора Пейсі

Батько дев’ятирічного Мотла, кантор (музикант) Пейся, тяжко хворіє і не співає в синагозі. До нього часто приходить лікар, наказує давати бульйон і молоко, але вдома бракує грошей. Мати разом зі старшим сином Елею часто сваряться — їм ні за що лікувати батька. Родина починає продавати речі з дому. Мотлові весело дивитися, як торгуються покупці, і навіть цікаво спати на підлозі, коли вже продали ліжка.

Коли в хаті майже нічого не залишилось, мама сумує, бо не знає, що робити далі. Еля вирішує відвести Мотла до кантора Герш-Бера — щоб хлопчик жив там і співав у хорі. Кантор задоволений голосом Мотла й погоджується його взяти.

Мотл залишається у чужому домі, а його брат іде геть. Хлопчикові сумно — він згадує своє подвір’я, сонце, теплі колоди й особливо свою подругу Миню, сусідову теличку.

Хлопчик уже три тижні живе в кантора Герш-Бера, але співати йому не доводиться — він лише допомагає канторові по господарству та доглядає його хвору доньку Добцю. Робота була важка, і Мотл сумував за домом.

На Зелені свята він зустрічає брата Елю, який приводить його додому до хворого батька. Мотл бачить, що мама в розпачі —вона  продала все, аби врятувати чоловіка, але це мало допомогло. Сусідка Песя приходить на свято до родини Мотла і розповідає, що віддала м’ясникові своє телятко, бо двох телят було важко не прогодувати. Мотл сумує через цю новину.

На жаль, того святкового дня його помер його батько. Мати плакала, а брат намагався її заспокоїти, казав, що в день свята не можна плакати.

Після смерті батька Мотл спочатку радіє особливій увазі: його всі шкодують, не сварять, не б’ють, мама називає «бідною сиріткою». Він не ходить до хедера, не вчиться, може багато гуляти. Мотл із братом Елею має двічі на день ходити до синагоги й читати молитву за батьком. Поступово хлопчик вчиться читати кадиш напам’ять, і в синагозі всі ним захоплюються: жінки плачуть, багаті дають копійки. Мотл пишається тим, що йому як, як сироті, прощають усі витівки, а кожен намагається допомогти нещасній сім’ї.

Сусідка Песя бере хлопчика до себе, обіцяючи доглядати.  Одного разу хлопчика ловлять на крадіжці сусідських яблук, і мати ледве вмовляє не карати сина.

Невдовзі маленький Мотл дізнається повідомляє: його брат Еля одружується з дочкою багатого пекаря Йойни Брох. Сусіди допомагають молодим з підготовкою до свята. Під час весілля Мотл із захопленням дивиться на музикантів, мріє бути музикою, але знає, що «синові кантора» це не личить. А мама Мотла навіть на весіллі плаче, бо навіть у радості в неї серце повне сліз.

Грошей у домі бракує, а Мотл і надалі лінується в хедері, більше любить гратися, а не вчитися; товариші глузують із нього й матері. Родина знаходять Мотлу «вигідну» роботу: сидіти вночі при багатому старому Лурʼє за платню, вечерю й постіль. У домі Лурʼє хлопчик бачить розкіш: оксамитові ковдри, сяючі лампи й багато прикрас, і сам починає мріяти про розкішне життя. Старий ночами розповідає Мотлові історії про єврейських мудреців, але хлопчик думає, що той хоче його з’їсти.

Матір була задоволена тим, що Еля вдало одружився з донькою заможного пекаря Йони. Але сам Йона був сварливим і грубим чоловіком. Одного разу він схопив Мотла за комір і виштовхав з хати за те, що той узяв бублик. Мати була ображена, а брат виправдовув тестя. Згодом у пекарні почали знаходити у булках волосся, шматки скла; репутація Йони впала, покупці відвернулися. Він звільнив робітників, найняв інших, намагався налагодити торгівлю, але все ж опинився на межі краху: кредитори описали його майно й вигнали з хати. Еля з дружиною приходить до матері в розпачі, вони залишилися без одягу й речей. Мати гірко переживає за майбутнє сина й віддає їм єдине в домі ліжко.

Еля купує «розумну книжку», у якій написано, як з одного карбованця зробити сто. За її порадами він вирішує варити й продавати квас. Мотл ходить із глечиком по базару, намагаючись розбавляти напій водою. Спочатку торгівля йде добре: мати погашає більшість боргів і навіть купує меблі. Але одного разу Мотл замість води наливає у глечик воду з милом. На базарі здіймається скандал, городовий забирає глечик, а Мотл ледве втікає.

Еля не засмучується й береться виробляти чорнило. Вся сім’я перемазується, як чорти, а будинок заповнюють пляшки — ніде поставити меблі. Мотл сміється, вперше бачачи усміхнену маму. Та чорнило продаються погано, а гроші вкладені в пляшки. Еля вирішує їх продати, тому виливає чорнило. Випадково він заливає панчохи сусідки, що висіли на паркані, і тепер родина мусить відшкодувати збитки. Наступну партію чорнила він виливає в річку, через що вода стає непридатною — не можна ні прати, ні напувати коней.

Тоді Еля вирішує виготовляти порошок від щурів і мишей. Спочатку справи йдуть непогано, але Мотл випадково розсипає мішок з порошком, і всі навколо починають чхати.

Елин товариш Пиня — короткозорий, розсіяний чоловік, у якого краватка завжди ззаду, одна штанина задерта, а сам він наступає на власні ноги. Він випадково спалює ту саму «розумну» книгу.

Пиня — дуже освічений, навіть затьмарив рабина своєю вченістю. Одного разу він написав вірш про рабина, через що спалахнув скандал, і батько бив його доти, доки той не пообіцяв більше не писати рим. Тесть Пині тримає борошняну лавку, але торгує дружина Тайбл, а сам Пиня сидить удома, читає книги й скаржиться, що «задихається». Він мріє виїхати до Америки й стати «великою людиною».

Послухавши Пиню, Еля теж вирішує емігрувати. Сім’я Мотла продає будинок із торгів. Мати, як завжди, плаче.

Попрощавшись із сусідами та родичами, Мотл із матір’ю, Еля з дружиною і Пиня з родиною вирушають у дорогу. Всі плачуть, а Мотл весело сидить на возі, навантаженому речами.

Через безліч вузлів і клунків пасажирів не пускають у вагон. Пиня домовляється з начальником потяга, і багаж здають у вантажний відсік. У переповненому вагоні між Пинею та пасажирами спалахує бійка: він хоче вдарити одного, а потрапляє в іншого. Кондуктор наводить лад, і люди займають місця. Виявляється, багато хто теж їде до Америки. Всі обговорюють, де краще переходити кордон.

Вирішують, що найзручніше — в Унгенах. Пиня й Еля знаходять побожну жінку, яка обіцяє переправити їх і багаж. По дорозі потрібно зайти до шинку й знайти двох чоловіків, які допоможуть перейти кордон.

У той шинок заходить Пиня — і довго не виходить. Нарешті повертається й каже, що ті чоловіки сплять і їх неможливо розбудити. Тоді йде Еля — йому вдається. Але ті вимагають грошей і погрожують ножами. Від страху Броха непритомніє, за нею падає Тайбл, лунають постріли. Усі біжать і опиняються вже за кордоном. Всі сміються, лише мама знову плаче.

У Бродах мандрівники розуміють, що побожна жінка їх обдурила й забрала багаж. Мама плаче: як вона житиме в Америці без подушок?

Невдовзі приходить звістка, що жінку, яка їх обікрала, заарештовано. Мама вирішує, що це навіть на краще, ніж якби їх самих убили. Вона знову плаче, а Еля хвилюється, що від сліз у неї зіпсуються очі, й їх не пустять до Америки.

Згодом мандрівники прибувають до Львова, де працює комітет для емігрантів. Познайомившись з емігрантами, які втекли від погромів, мама розуміє, що є люди, яким ще гірше за них. Член комітету вислуховує всіх і каже, що гірше саме йому — бо не знає, що робити з такою кількістю емігрантів. Еля з Пинею вирішують їхати до Кракова.

У Кракові вони зупиняються в готелі для емігрантів. Мотл знайомиться з хлопчиком, який пережив погром, і той називає його «теля» — бо Мотл не знає, що таке страх і біда.

Дізнавшись, що в комітеті нічого не доб’єшся, герої їдуть до Відня. Пиня пише вірші й сподівається, що в Америці заробить на них гроші, бо «там рими — ходовий товар».

Батьки Брох виїжджають до Америки через Антверпен, і родина Мотла рушає туди ж. В Антверпені вони зустрічають сім’ю Песі. Усі проходять медогляд і бояться, що когось не допустять через хвороби.

Мотл знайомиться зі своєю ровесницею Годель, яку не пустили до Америки через трахому. Її сім’я поїхала без неї, і тепер дівчинка лікується, сумуючи за батьками. Мотл також знаходить товариша Мендела, який загубився під час подорожі, і комітет допомоги емігрантам шукає його родину.

Побоювання Елі справджуються: лікар не дозволяє мамі їхати через проблеми з очима. Сім’ї Песі й Брох вирушають далі, а Еля з Пинею планують потрапити до Америки через Лондон, а мама, незважаючи на проблеми з очима, знову плаче.   Мотлу шкода залишати Антверпен і Годель, яка весь час плаче, сумуючи за батьками.

У Лондоні мандрівники оселяються в єврейському кварталі. За те, що Пиня порівнює його з Бердичевом, його жорстоко б’ють — і мало не відвозять до лікарні.

Частина II. В Америці

Щоб потрапити в Америку, мандрівники сідають на пароплав «Принц Альберт». Разом з ними їде Мендл. Сім’я Мотла знаходить на пароплаві безліч знайомих. Жінки обговорюють домашні справи, чоловіки – заробітки, гоніння, погроми. Мотл і Мендл бігають по кораблю. Пасажири вищих класів виганяють хлопчиків, які їдуть третім класом, зі своїх палуб. Пиня виголошує промову, в якій говорить, що в Америці немає класів, там жебрак може сидіти поруч з президентом, це країна справжньої свободи і справедливості. Якийсь пасажир перебиває Піню і питає: звідки там тоді жебраки? Але тут настає Йом Кіпур, і всі стають рівними. Згадуючи про те, що рік тому вони жили у себе вдома, а зараз поневіряються, люди в білих талес моляться і плачуть. Настав час мами!

На наступний день починається сильний шторм. Людям не до молитов, жінки скандалять, втрачають свідомість. Нарешті море заспокоюється, і пасажири прибувають до Америки. Вони себе почувають так само, як євреї, які перейшли Чорное море.

Пасажири першого і другого класу сходять на берег, а пасажирів третього замикають в їх каютах. Один з пасажирів свариться з Піней. Він каже, що до них ставляться як до худоби, а Пиня з кулаками захищає Америку. Нарешті їх випускають для медичного огляду. На щастя, на маму з її заплаканими червоними очима не звертають уваги. Після перевірки у лікаря з’ясовують, хто із знайомих і родичів є в Америці. Разом з нашими героями знаходиться безліч людей, у кожного своя трагічна історія, багатьох відправляють назад, розбиваючи сім’ї. Нарешті наші мандрівники отримують дозвіл і потрапляють в Нью-Йорк. Мендл вони беруть до себе.

Еля з дружиною їдуть до батьків Брох, а Мотл з мамою, Мендл і Пиня з дружиною їдуть до Песі. Мотлу подобається Америка. Його захоплюють висотні будівлі, транспорт. Коли Еля його вдарив, тут же хтось підскочив до Елі і сказав, що навіть братові не можна бити дітей.

Песя з сім’єю знімають квартиру, де у кожного є своя спальня. Старші діті Песи працюють, а молодші обов’язково повинні ходити в школу. Пиня приходить в захват: там єврейських дітей не приймали в гімназію, а тут силою тягнуть.

Еля, Броха і Пиня з дружиною думають, якою справою зайнятися, Мотл з Менделем допомагають дітям Песі, а мати з Тайбл допомагають Песі по господарству. Нарешті Еля з Піней влаштовуються на фабрику кравцями. Жінки незадоволені, особливо Броха, їй взагалі не подобається Америка: чоловікам потрібно рано вставати, вони не встигають молитися, а спізнюватися вони не можуть, адже утримають із заробітку. Незабаром Пиня через свою короткозорість прошиває свій піджак і йде в іншу майстерню працювати прасувальником. Але там він ошпарює ніс. Пиня готовий на все, лише б жити в Америці, адже всі великі люди починали з нуля.

На фабриці робітники оголошують страйк. Еля хвилюється і погоджується з усіма, Пиня виголошує промови на підтримку Америки, які йому не дають закінчити.

У місцевій синагозі мама зустрічає майже всіх своїх земляків. Після того, як вони поїхали, в місті почався єврейський погром, все місто розграбували і спалили. Через знайомих мама влаштовує Елю офіціантом в кафе. Також за допомогою мами влаштовуються Броха і Тайбл. Пиня хапається за будь-яку роботу.

Елі набридає працювати офіціантом, і він влаштовується збирачем до служки в синагозі. Але незабаром він стає збирачем на меблевій фабриці, а Пиня працює складальником в страховій компанії. У Піні справа йде успішно, умовляти він вміє. Але їх заробіток залежить від матеріального становища клієнтів, і Пиня з Елів вирішують відкрити свою власну справу, торгувати напоями.

Бізнес влітку йде успішно, а взимку вони торгують газетами і сигаретами. Проте, заробітків не вистачає і вони вирішують розширитися. Для цього вони продають свій ларьок, збираючись купити магазин. Також вони повинні поміняти квартиру.