Сонет 66 Шекспіра аналіз – тема, ідея, характеристика твору допоможуть підготувати літературний паспорт твору.
Вільям Шекспір “Сонет 66” аналіз
Автор | Шекспір |
Жанр | сонет |
Рід літератури | лірика |
Вид лірики | філософська |
Тема | протест проти несправедливого життя в соціумі |
Ідея | протиставлення мислячої особистості світові, що потерпає від зла |
Ліричний герой | самотній, дуже страждає, але не перестає мислити і відчувати серцем |
Художні засоби | антитеза (зло – добро, істина – дурниця), анафора ( повторення і), мова ведеться від першої особи, вірш складається з двох речень |
Сонет 66 Вільяма Шекспіра відображає глибокий песимізм і розчарування у світі, сповненому несправедливості та лицемірства. Мова ведеться від першої особи.
Ліричний герой висловлює свою втому від того, що він змушений бачити щодня, і навіть бажання смерті, щоб звільнитися від цієї непривабливої реальності. Проте, попри всю гіркоту і розчарування, останній рядок відкриває іншу сторону його почуттів — любов і прив’язаність до когось, не дозволяє йому остаточно зламатися.
Соціальні, етичні, естетичні та філософські проблеми розкриваються через антитезу (зло — добро, істина — дурниця, честь — бруд, розкіш — злидні). Художній світ зображено жахливим, туг немає місця мистецтву, красі й істині. Від такого хаосу в суспільстві ліричний герой бажає знайти забуття в смерті. Він самотній, глибоко страждає, але при тому не перестає мислити й відчувати серцем. Автор протиставляє мислячу особистість (англ, займенник І (я) світові, що потерпає від зла.
Анафора (повтор початку) у десяти рядках сонета посилює безкінечну трагедію й журливий настрій. Сонет має певне обрамлення, перше та друге речення розпочинаються зі слова стомившись (англ. Tired).
Композиційно сонет складається із зав’язки (яка є тезою про життєві прикрощі, що унеможливлюють бажання жити) і розв’язки (яка є антитезою, бо, всупереч негараздам, зажди є світлий вихід із будь-якої ситуації). Ліричний герой доходить позитивного висновку: якщо він кохає, то мусить мати сили жити.