Сонет Шекспіра 143 українською, англійською та його аналіз викладений в цій статті.
Сонет Шекспіра 143 українською
Буває іноді, щоб упіймати
Шкідливу курку там чи то курча,
Дитину опуска додолу мати
І тільки й думає про втікача.
Дитя волає, щоб вернулась мати,
Вмивається невтішними слізьми.
Дихнути ж мамі не дає пернате,
Під самим носом тріпає крильми.
Так мчиш і ти за мрією в погоні,
Надіючись впіймать її колись.
Я ж простягаю, мов дитя, долоні:
– Не покидай, кохана, повернись!
Хай воля вволиться твоя,- волаю,-
Лиш не давай загинути з одчаю.
Переклад: Дмитро Паламарчук
Сонет Шекспіра 143 аналіз
Сонет № 143 присвячений темі кохання. Але для її розкриття використаний незвичайний, як для високої любовної лірики, прийом: кохана та ліричний герой порівнюються з образами простого, «низького» життя, які не описувалися раніше у сонетах, присвячених ідеальній жінці. Так, кохана порівнюється із матір’ю, що прагне наздогнати курку чи півня, у той же час позбавляючи уваги свою дитину. Ліричний герой, що чекає, поки кохана втілить свою мрію та повернеться до нього знову, порівнюється із дитиною, що кличе матір і страждає через розлуку. Він сподівається, що як матір повертається до своєї дитини, так і легковажна кохана згадає про нього та повернеться.
Сонет Шекспіра 143 англійською
Lo! as a careful housewife runs to catch
One of her feather’d creatures broke away,
Sets down her babe and makes an swift dispatch
In pursuit of the thing she would have stay,
Whilst her neglected child holds her in chase,
Cries to catch her whose busy care is bent
To follow that which flies before her face,
Not prizing her poor infant’s discontent;
So runn’st thou after that which flies from thee,
Whilst I thy babe chase thee afar behind;
But if thou catch thy hope, turn back to me,
And play the mother’s part, kiss me, be kind:
So will I pray that thou mayst have thy ‘Will,’
If thou turn back, and my loud crying still.
Сонет Шекспіра 143 російською
Нередко для того, чтобы поймать
Шальную курицу иль петуха,
Ребенка наземь опускает мать,
К его мольбам и жалобам глуха,
И тщетно гонится за беглецом,
Который, шею вытянув вперед
И трепеща перед ее лицом,
Передохнуть хозяйке не дает.
Так ты меня оставила, мой друг,
Гонясь за тем, что убегает прочь.
Я, как дитя, ищу тебя вокруг,
Зову тебя, терзаясь день и ночь.
Скорей мечту крылатую лови
И возвратись к покинутой любви.
