Микола Гоголь “Сорочинський ярмарок” скорочено читати варто, щоб згадати цікаву історію про веселі й кумедні пригоди людей на українському ярмарку, переплетені з любовними і життєвими історіями героїв.
“Сорочинський ярмарок” скорочено
1
У спекотний серпневий день дорогою до містечка Сорочинців тягнувся натовп людей на ярмарок. Серед них був і втомлений селянин Солопій Черевик, який там хотів продати десяток мішків пшениці і старого коня. Він їхав на ярмарок разом зі своєю донькою Параскою та дружиною Хавронією Никифорівною. Дружина Черевика була мачухою Параски. Це була огрядна, сварлива та жадібна жінка, з владним характером, яка не любила пасербицю.
Парасці було вісімнадцять років, вона була вродлива, мала чорні брови, світло-карі очі, русяві коси, у які були вплетені червоні та сині стрічки. Вона була слухняною та лагідною. Дівчина сиділа на возі, це була її перша поїздка на ярмарок.
Коли віз Солопія переїжджав міст через річку Псьол, на нього звернули увагу місцеві парубки, їх увагу привернула краса Параски. Особливо вона сподобалася Грицьку. Цей красивий молодий хлопець у білій свитці, захоплено дивився на дівчину. Він сказав, що готовий віддати все аби лише поцілувати Параску, але побачивши поруч з дівчиною мачуху, сказав, що та жінка схожа на диявола.
Його слова викликали гучний сміх у натовпі, через це Хавронія Никифорівна дуже розлютилася. Вона почала кричати й сипати лайкою на всі боки. Парубок не довго думаючи, хвацько зліпив грудку бруду й жбурнув прямо в неї. Вона почала сваритися, але віз уже від’їхав. Роздратована, мачуха зігнала злість на чоловікові та падчерці.
Невдовзі родина Солопія дісталися до передмістя, де зупинилися в хаті кума – козака Цибулі.
2
Черевик із дочкою вирушили на ярмарок у Сорочинцях, який вражав різноманіттям товарів. Тут продавали колеса, скло, тютюн, ремені, цибулю та безліч інших речей.
Солопій Черевик із дочкою тинялися між возами, придивлялися до товарів. Дівчині дуже хотілося подивитися прикраси, але вона залишалася з батьком біля возів із пшеницею та борошном. Її розважали курйози ярмарку: цигани, що билися по руках, п’яний жид, який пропонував бабі кисіль, суперечки перекупок.
Раптом вона відчула, як хтось смикнув її за рукав. Це був хлопець у білій свитці, з ясними очима, який кинув брудом у її мачуху. Дівчина злякалася, але мала сили забрати руку від парубка і заговорила з ним. Батько хотів було їй щось сказати, але почув поруч розмову про пшеницю і відволікся.
3
Черевик почув, як двоє людей обговорювали торгівлю пшеницею. Один сказав, що продати нічого не вдасться, бо місце для ярмарку обрали прокляте. Бо у старому сараї під горою за чутками, завжди траплялися неприємності. Місцеві люди стверджують, що там водяться чортячі штуки і навіть «червона свитка», що приносить біду. А минулого вчора ніби волосний писар побачив у вікні того сараю свиняче рило, яке рохнуло так, що йому мороз пішов за спиною.
У Солопія від почутого волосся стало дибом; він обернувся назад і побачив, що дочка обіймається з високим, гарним хлопцем, з приємним обличчям і вогненними очима. Він був чепурно одягнений, у білій свитці та сірій шапці.
Хлопець сказав Черевику, що вони знайомі. Черевик не міг згадати хлопця, і той нагадав, що він — Грицько Голопупенко. Хлопець розмовляв легко й жартівливо, розпитував про родину та знайомих, а батько, хоч і був здивований, поступово переконався, що парубок належить до порядних людей.
Грицько одразу заявив, що покохав Параску і хоче женитися. Батько сказав, що дасть згоду після могоричу. Тому вони утрьох пішли до ярмаркової ресторації під яткою у жидівки. Там Грицько показав, що вміє вправно пити сивуху: залпом випив півкварти, не скривившись, чим викликає захоплення у батька. Отримавши схвалення батька, Грицько йде купувати весільні подарунки.
4
Солопій пішов до дружини Хіврі і повідомив, що знайшов гідного нареченого доньці. Хівря сварила чоловіка, кажучи, що спершу потрібно продати пшеницю. Вона здогадалася, що наречений — той самий парубок, що чіплявся до них на мосту і кинув у неї грудку бруду. Черевик намагався заспокоїти дружину, казав, що хлопець багатий, добре одягнений. Але розгнівана дружина не могла заспокоїтися і Солопій з сумом зрозумів, що нареченому доньки доведеться відмовити.
5
День на ярмарку добігав кінця. Грицько сидів сумний біля свого воза. До нього підійшов високий, засмаглий циган і поцікавився, чому він такий сумний. Хлопець розповів, що це через те, що його весілля скасували. Він зрозумів, що в усьому винна сварлива мачуха, яку Грицько назвав «старою відьмою».
Циган запропонував хлопцеві здобути дозвіл на весілля за умови, що той продасть своїх волів по 15 рублів. Грицько погодився — він був готовий на все, аби Параска вийшла за нього заміж.
6
Черевикова жінка Хівря запросила до себе поповича Афанасія Івановича, бо її чоловік пішов із кумом на ніч стерегти вози від москалів. Йому доводиться перелазити через тин, щоб непомітно потрапити до її хати. Хівря пригощає варениками, галушками й пампушками. Попович із задоволенням їсть і починає залицятися, натякаючи, що хоче “солодшої поживи” — її любові.
Раптом надворі чути гавкіт і гучний стукіт у ворота. Хівря зблідла — їй здалося, що прийшов кум. Переляканий попович мало не вдавився вареником. Тоді Хівря швидко наказала йому сховатися на горищі серед хатнього мотлоху. Афанасій Іванович видерся туди, а сама вона побігла до воріт, бо стукали дедалі сильніше й нетерплячіше.
7
На ярмарку поширилася чутка, що між крамом з’явилася червона свитка, а бабі з бубликами привидівся сатана у вигляді страшної свині, яка нишпорила поміж возів. Людей охопив страх, ніхто не міг заснути. Черевик із кумом, дочкою та кількома гостями вирішили переночувати вдома — саме вони й налякали Хіврю своїм стукотом.
Кум, трохи напідпитку, наказав Хіврі принести з воза баклажку, і після кількох ковтків усі повеселішали. Черевик, допитливий чоловік, попросив кума розповісти історію про червону свитку.
Кум спочатку відмовлявся — мовляв, уночі про таке не говорять, — але зрештою почав. Колись, мовляв, одного чорта вигнали з пекла за якусь провину. Залишившись на землі, він дуже сумував, поки не знайшов утіху в шинку — став гулякою і п’яницею. Коли пропив усе до нитки, заставив шинкареві свою червону свитку, пообіцявши прийти через рік.
Минув рік, чорт повернувся, а шинкар прикинувся, ніби нічого не пам’ятає. Уночі ж, коли він молився, раптом крізь вікна полізли свині на довгих ногах, як на ходулях, і примусили його танцювати аж до світанку. Зляканий шинкар зізнався, що свитку продав одному панові. Він спробував повернути свитку, але це було непросто. Свитка ходила по руках, приносячи нещастя, поки чергова її господиня-перекупка не зрозуміла, що річ проклята. Спалити свитку вона не змогла, тому підкинула її торговцю маслом, той розрубав її на шматки та розкидав по окрузі. Тепер чорт тиняється по ярмарку у пошуку шматків свитки — йому залишилось знайти тільки лівий рукав.
Та коли кум дійшов до цих слів, раптом брязнуло вікно, шибки розлетілися — і страшна свиняча морда зазирнула просто в хату…
8
Жах скував усіх, хто був у хаті. Люди закам’яніли від страху. Кум стояв з роззявленим ротом і витріщеними очима, мов неживий. Один із гостей, високий чоловік, підстрибнув, ударився головою об перекладину, де ховався попович, і той упав звідти.
Усі злякалися ще сильніше. Кум, отямившись від страху, поліз під спідницю своєї жінки, шукаючи там порятунку. Хтось заліз у піч і затулився заслінкою, а Черевик, схопивши замість шапки горщик, кинувся тікати надвір. Він біг вулицями, не відчуваючи землі під ногами. Йому здалося, що за ним женеться чорт, і він біг з останніх сил, доки не впав без пам’яті посеред дороги.
9
Посеред ночі цигани, що спали на вулиці, почули крик і вирішили перевірити, що сталося. Один із них запалив світильник і пішов подивитися. На землі вони знайшли двох людей — Черевика з горщиком на голові та його дружину, які лежали непритомні один на одному.
Цигани не могли зрозуміти, хто є хто, й почали жартувати, що баба зверху — отже, вона й чорт. Від гомону Черевик і Хівря опритомніли. Перелякані, вони дивилися на циган, обличчя яких у тремтливому світлі каганця здавалося дикими та потойбічними…
10
Вранці люди знову почали збиратися на ярмарку. Ніхто вже не боявся червоної сувої. Черевик спав у кума, але дружина розбудила його і сказала, що час іти продавати їх старого коня. Черевик не хотів нікуди іти, казав, що з нього сміятимуться після вчорашньої події. Але дружина все ж змусила його збиратися на ярмарок.
На ярмарку до Черевика підійшов високий циган і запитав, що він продає. Черевик хотів показати коня, але побачив, що до вуздечки його кобили прив’язаний шматок червоного рукава. Переляканий Черевик з жахом втік з ярмарки.
11
За Черевиком погналися, зупинили його і звинуватили у тому, що він нібито вкрав кобилу в приїжджого чоловіка. Черевик обурювався і заперечував, твердив, що такого не могло бути. Він намагався розповісти про рукав від чортової свитки, але йому пригрозили розправою за те, що лякає людей чортівнею.
Кум Черевика теж опинився в скрутному становищі — його теж зв’язали. Виявилося, кум поліз у кишеню за тютюном, а дістав звідти шматок червоної свитки, від якої спалахнув вогонь.
12
Черевик і його кум лежали зв’язані під солом’яною яткою. Черевик запитав кума, чи справді той щось поцупив, але Цибуля рішуче заявив, що ніколи нічого не крав. Обидва куми заридали, схлипуючи.
У цей час до них підійшов Грицько. Черевик подумав, що він хоче покарати його за відмову від весілля. Але хлопець сказав, що не злопам’ятний і наказав звільнити Черевика, але за умови, що весілля таки відбудеться.
Черевик погодився і сказав, що вони відсвяткують його того ж дня. Грицько додав, що через годину буде у Солопія, а поки той може йти додому, і там на нього чекають покупці і на кобилу, і на пшоно.
Після цього Грицько віддав цигану волів.
13
Параска сиділа в хаті сама, і думала про Грицька, мріяла, як вийде заміж і житиме з ним у новій хаті. Вона пообіцяла собі, що більше ніколи не вклониться злій мачусі під час зустрічі. Потім вона встала, взяла дзеркальце і, дивлячись у нього, почала танцювати та наспівувати пісеньку.
Черевик саме в цей момент заглянув у двері і побачив Параску, що танцювала. Забувши про справи, він кинувся в танець разом із донькою. Кум перервав їх звісткою про те, що наречений прийшов. І батько сказав Парасці йти зустрічати коханого, поки Хівря, радіючи, що кобилу продано, пішла купувати плахти та ряднини.
Щойно Параска вийшла з хати, вона опинилася в обіймах Грицька. Солопій Черевик благословив молодих.
Тут із натовпу почулися протести Хавроньї. Але цигани не підпустили її до наречених. Всі почали танцювати та святкувати.
Та згодом свято стихло, всі розійшлися. І Параска, і всі інші відчули, що радість — це коротка, примарна гостя, яка швидко відлітає, залишаючи після себе тишу і спогади, нагадуючи, що справжні веселощі й друзі юності теж можуть поступово зникати з життя.
© Гнатюк Юлія
27.10.2025
Копіювання контенту без дозволу та зазначення автора — заборонені.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
