“Спини мене” Ліна Костенко аналіз (паспорт)

Вірш “Спини мене” Ліни Костенко – одна з найемоційніших поезій про кохання-стихію, яке водночас дарує життя і несе небезпеку.

“Спини мене” Ліна Костенко

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю.

“Спини мене” Ліна Костенко аналіз (паспорт)

Автор: Ліна Костенко.

Рід літератури: лірика.

Вид лірики: інтимна лірика.

Жанр –  ліричний вірш.

Тема: відтворення внутрішнього стану людини, охопленої всепоглинаючим, фатальним почуттям кохання.

Ідея: утвердження кохання як величезної сили, що здатна змінити життя.

Головна думка: справжня любов — це стихія, яку неможливо контролювати («така любов буває раз в ніколи»).

Образи

–Лірична героїня — людина, що перебуває на межі емоційного вибуху, вона просить зупинити її, бо втрачає здатність думати раціонально.
–Кохання-стихія — постає як щось стрімке («промчить»), руйнівне («порве спокій», «слова поспалює») і космічне («видноколи»).
–Вогонь і лід  — протилежні стани душі («відморожу» — «згорю»), що символізують непередбачуваність фіналу цих стосунків.

Віршовий розмір: П’ятистопний ямб з пірихієм
Римування: перехресне.

Художні засоби:

• Епітети – Зламаним життям.
• Метафори – любов промчить над життям; бігтимуть видноколи; порве спокій до струни; слова поспалює вустами; душу відморожу; полум’ям згорю.
• Антитеза (протиставлення) – відморожу — згорю; можу — не можу.
• Анафора (єдинопочаток) – «вона ж…».
• Риторичні звертання – *Спини мене, отямся і отям, схамени

Вірш побудований як внутрішній монолог-благання. Емоційна напруга зростає від першого до останнього рядка. Вірш просякнутий драматизмом. Героїня розуміє, що це кохання може зруйнувати її звичний світ («зламане життя»), але вона не в силах йому протистояти.

У вірші «Спини мене» немає розділових знаків. Поетеса нехтує синтаксичними нормами, звертаючись прямо, а не опосередковано, до кожного свого слова. І цей прийом спрацьовує: слова набувають автономності, чіткіше врізаються у свідомість реципієнта. Стрімкий потік свідомості, виражений у словах ліричної героїні, передає стан надзвичайного, майже афективного збудження. Відмова Ліни Костенко від поетичної та нормативної пунктуації – явище не нове в поезії ХХ століття. Воно зустрічається, зокрема, в поетичних текстах П.Тичини та М.Вінграновського.

Це зумовлює своєрідність читання поезії: пристрасне, схвильоване, на одному подиху. Складається враження, що поетесу настільки охопило почуття, що до всього іншого, у тому числі – й до пунктуації, у неї в цей час бракує сил. Такими ж пристрасними постають і слова у рядках цього монологу-благання, що виник так раптово. Особливих емоційно- експресивних відтінків та враження спонтанності у вірші «Спини мене» 6 надає власне мовна особливість, частка ж (вона ж промчить, за нею ж будуть, вона ж порве, вона ж поспалює), а також алітерація на «с» («вона ж слова поспалює вустами спини мене спини і схамени»). Прийом написання твору без розділових знаків відкриває широкий простір для осмислення та сприйняття образів залежно від подумки розставлених реципієнтом знаків пунктуації.

Таке написання поезії не відповідає класичному стилю, якого Ліна Костенко зазвичай дотримується. Але вірш «Спини мене» показує неприв’язаність поетеси до жодних поширених в літературі аксіом, доводить той факт, що у віршованих рядках усе залежить лише від авторського задуму. У поезії Ліни Костенко все досконале, перевірене на її власному досвіді, внаслідок цього неприпустимим здається розрив строфи, виривання рядків з контексту

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша СПИНИ МЕНЕ Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.