«Старший боярин» скорочено

старший боярин скорочено Скорочені твори

«Старший боярин» — повість Тодося Осьмачки про Україну початку ХХ століття. Читати скорочено «Старший боярин» варто, щоб згадати сюжет твору.

«Старший боярин» скорочено читати

Червень, 1912. З Черкаської учительської семінарії в село Тернівку до тітки Горпини приїхав Гордій Лундик. Хлопець рано втратив батьків, тому виховала його саме тітка. Місцевий священник Дмитро Діяковський помітив, що хлопець гарно вчився в земській школі, тому допоміг йому здобути освіту. Після навчання в семінарії Гордій міг вчителювати в народних школах.

Горпина Корецька жила, які більшість селян того часу: мала садок біля хати, тримала корів та поросят. Втомлений з дороги хлопець повечеряв і пішов спати в клуню на сіно.

Але заснути не міг, згадував навчання. Дивлячись на зоряне небо й розмірковував про самотність маленької людини у Всесвіті. Він хотів, щоб поруч була та хто, його добре розумітиме.  Раптово Гордій почув спів і пішов на голос через яр до попового двору. Хлопець побачив жінку в сорочці, з розпущеною косою. Коли вона почула чиїсь кроки позаду, то пришвидшила ходу, забігла на подвір’я та злізла по драбині на стріху й зникла в отворі.

Гордій кинувся до зачинених дверей. Раптом з-за рогу вийшла дівчина. Він взяв її за руку, щоб упевнитися, що вона не привид, а потім жадібно почав цілувати. хлопець і сам був шокований своєю поведінкою, а дівчина й поготів. Вона вирвалася, обізвала його скаженим…

Наступного дня Гордій запитав тітку, що то за страшний спів біля попівського двору був уночі. Жінка повідала йому сумну історію про страшного діда Маркуру Пупаня, який сатанинськими чарами зводив жінок із розуму й забирав їх життя.

Згодом Гордій пішов на город, що був на березі ріки Тясмин, щоб підгорнути картоплю. Дорогою хлопець побачив бричку, де сиділи дід Гарбуз і молода панна. Це була та сама дівчину, яку він зустрів вночі. Вона запросила Гордія бути старшим боярином її нареченого на весіллі й повезла його на знайомство. Гордій же зізнався їй в коханні, хотів поцілувати. Варка вдарила його, і далі поїхала сама. Його ж попросила прийти о 12 до священника.

Гордій не міг забути нічний поцілунок, тому уночі пішов до двору священника. Та побачивши у вікні церковної бані дивну босу дівчину в сорочці, кинувся додому.

Отець Дмитро Діяковський був батьком Варки. Він навчався у Київській духовній семінарії, потім одружився із красивою співачкою церковного хору і став священником у селі Тернівці. Чоловік завів господарство, посадив фруктовий сад, утримував кращу в околиці амбулаторію, виділяв кошти на навчання талановитим дітям, допомагав літнім людям, знайомив жителів села з українською культурою. За таку просвітницьку  діяльність його ненавиділи поміщики, чиновники й попи. Тому народ і вибрав до російської Державної Думи отця Дмитра.

Повернувся отець Дмитро з Петербурга, коли дізнався про смерть дружини. Її втрату переживав тяжко, покинув усі справи, роздав добро, почав пити. Ходили чутки, що чоловік ночами ганяється за привидом Маркури Пупаня. Лише коли заможний Харлампій Пронь попросив руки Варкою, Діяковський припинив пиячити і ходити ночами.

О 12 Гордій з’явився до священника, поговорив про літературу (твори Винниченка) та про Україну. Там був і Пронь, який мав пістолет і погрожував стріляти в того, хто потягнеться до його землі. Запальний Гордій вдарив молодика… Той не стерпів образи наставив пістолет і сказав стати навколішки, інакше застрелить. Гордій байдуже відвернувся від небезпеки, тоді Варка вибила з рук нареченого зброю. Отець Дмитро попросив Проня піти і не повертатися.

Тітці Гордій не розповів про конфлікт із Харлампієм. Жінка ж розповіла, що їй снився кошмар про Маркура Пупань, який обіцяв “довести її до краю” (ще в молодості він чіплявся до неї, але жінка дивом урятувалася!).

Невдовзі Гордій Лундик відправився у сусіднє село до товариша, який завідував школою й обіцяв допомогти з роботою.

Тієї ночі тітка Горпина побачила, як до хати під’їхав чорний вершник. Нападники шукали Гордія. Вони полізли в хату, і тітка померла зі страху. Пронь з приятелем взяли її тіло та повісили, а самі відправились до пристава, і повідомили, що то Лундик убив її, а гроші вкрав. Наступного дня село гуділо про те, що  Лундик убивця.

Служниця Дунька вважає Варку відьмою. Дівчина ж каже, що ходила вночі на берег співати за порадою ворожки (та сказала, що дівчина не матиме щастя, поки її покійна мати буде вставати з того світу). Їй треба було заспівати та повернутися відьминою стежкою. У ту ніч її і побачив Гордій.

Уночі Отець Дмитро з донькою зібрали речі й кудись виїхали. Щось взяла Дунька та дід Гарбуз, щось розібрали селяни… Так зникла садиба священника.

У вівторок увечері один селянин привів Гордія Лундика в якісь катакомби, до великої кімнати. Там сидів пан Підотаманчий. Селянин побачив Гордія в лісі, подумав, що той підглядач, тому й привів до отамана.

Писар Петро Пахомович зачитував Мелеті Сверделецю Статут братства „Перший курінь вільних українців”. Це братство було засновано „для того, щоб у самім зародку вирвати в столипінської реформи жало, скероване просто в серце самостійності нашої батьківщини”. Серед членів братство Гордій помічає отця Дмитра. Чоловік каже закоханому хлопцеві, що його дочка знаходиться в Лебединському монастирі.

Члени братства вирішують переїхати у Волинські ліси. Але перед тим мають забрати 20 тисяч карбованців у Проня, з яким був зв’язаний Мелета.

Коли гроші у Проня забирали, то Лундик його смертельно поранив. Перед смертю Пронь зізнався, що він з товаришами довів тітку Горпину до смерті, але про це ніхто не знає, тому  Гордія всі будуть вважати за вбивцю. А Варка із вбивцею ніколи не буде.

Увечері Гордій відправився до тітчиного дому, щоб назавжди попрощатися. Там він неочікувано зустрів Варку, у  чернечій рясі.

Дівчина запропонувала хлопцеві йти з нею на Полтавщину, там влаштуватися працювати. Вона попросила його переодягтися в селянський одяг і обвінчатися. Гордій звісно одразу пристав на її пропозицію. Майно тітки віддали сусідці, а самі вирушили в дорогу…

Чому Тодось Осьмачка назвав твір “Старший боярин”? Ця назва символічна: автор хоче щоб читач задумався над тим, чи може слабка людина щось зробити проти всесильного Космосу, чи Гордій Лундик на весіллі Варки, може бути тільки „старшим боярином на весіллі своєї нареченої”? Автор вважає, що є сила, яка здатна подолати самотність і загубленість людини в Космосі. Це любов, які і поєднала Гордія і Варку, вирвавши його з розбійницької ватаги, а дівчину з монастиря. Почуття кохання — це єдине, що може дати людині щастя.

Оцініть статтю
Додати коментар