Овідій «Сумні елегії» ПРИМІТКИ
КНИГА ПЕРША
Елегія 1
1. Згорточку скромний.. — Антична книга мала вигляд сувою; його вкладали в пергаментну скриньку, пофарбовану в червоний колір із соку вакцинії; зворотний бік сувою змазували запашним кедровим маслом, що оберігало від черв’яків; краї сувою (“чоло”} вигладжували пемзою і забарвлювали темним; кінці (^ргжки”) палички, на яку намотували сувій, оздоблювалися слоновою кісткою. Звернення до своєї книжки — традиційний в античній літературі мотив (наприклад, у Го-рація, “Послання”, І, 20).
7. Мінгй — кіновар, цинобра.
16. Вірша стопа. — Гра слів: стопа у віршуванні й стопа персоніфікованої книжки.
30. Цезар — імператор Авґуст.
70. Пагорб, де Цезаря дім. — Палатин, один із семи римських пагорбів, де був палац Авґуста, храми Аполлона, Юпітера й інших богів.
83. Катарея — мис на острові Евбея, де при поверненні з Трої був розбитий бурею грецький (аргоський) флот.
111. Трьох — принишклих побачиш— — Тобто три книги “Мистецтва кохання”, що звели зі світу їхнього автора, як Едіп — свого батька Лаїя; Телегон, син Кірки, — свого батька Улісса.
117. Про перевтілення., книги.. — Йдеться про “Метаморфози”.
Елегія 2
5-10. Наводяться приклади з “Іліади” (Венера — захисниця тевкрів, тобто троянців), “Енещи” (донька Сатурна — Юнона) та “Одіссеї”.
49. Після дев’ятого… — У давнину саме десятий, а не дев’ятий вал, як у нові часи, вважався найнебезпечнішим.
79— Александрове місто — Александрія; Овідій там не бував, але подорожував до Атен та до міст Малої Азії.
104. Всім Цезарям.. — Тобто тим, кого Авґуст усиновив: онукам Гаю і Луцілію, пасинкові Тіберію з його племінником і прийомним сином Германіком та сином Друзом.
Елегія З
Елегія, відома під назвою “Остання ніч у Римі”, є чи не найяскравішим зразком спогаду, коли минуле вимальовується в уяві в усіх його подробицях Елегію також переклав І. Франка
19.Донька — Перілла, що супроводжувала свого чоловіка в його подорожі до Африки.
37. Мужу небесному.. — Авґустові.
43-45— Лари й Пенати — домашні божества, охоронці вогнища.
48. Німфа аркадська — Каллісто, дочка Лікаона, володаря Аркади, або Паррасії; стала Великою Ведмедицею на небі (“Метаморфози”, II, 507).
55. Тричі ступав на поріг.. — Торкнутись порогу, виходячи з дому, стародавні вважали лихою прикметою.
66. Д_ дружбі тесепській.. — Дружба Тесея, легендарного афінсько-го героя, з володарем лапітів Пірітоєм була взірцем несхитної вірності: Тесей не відмовився спуститися зі своїм другом у підземне царство, в Ахеронт, щоб визволити Прозерпіну.
75. Меттій — Меттій Фуфетій, легендарний володар в Альбі; римський володар Тулл Гостілій, караючи Меттія за зраду, звелів, щоб його розірвали колісницями.
Елегія 4
1. Ведмедиці менальської сторож — Арктур, що в сузір’ї Волопаса; захід цієї зорі звістував осінні бурі.
8. Різьблені боги — Корабель часто прикрашали зображенням богів.
28. Хто вже зустрів свою смерть. — Останню свою ніч у Римі Овідій вважав “межею життя”: supremum tempus (пор. “С”, III, III, 54).
Елегія 5
21. Фокеєць — Пілад, син фокідського володаря Строфія; не покинув Ореста й тоді, коли за вбивство матері його переслідували месниці
Фурії
23. Ніс — супутник Енея, вірний друг Евріала; обоє, не покинувши один одного, загинули під час нічної вилазки в табір рутульців (“Ене-ща”, кн. IX).
44. Божество — тут і далі (74, 84) — Авґуст.
59, 67. Дуліхій, Самос (рядок 67) — острови Егейського моря, володіння Улісса.
Елегія 6
І.Антімах — грецький поет і вчений з Колофона, що поблизу Кла-роса з храмом і оракулом Аполлона (поч. IV ст. до н. є.), відомий, зокрема, завдяки елегіям, що їх писав на смерть своєї обранки Ліди.
2. Коський співець — Філет (поч. III ст. до н. є.), представник елліністичної лірики.
27. Першої з римлянок — тобто Лівії, дружини Авґуста.
Елегія 7
2. Вакхова зелень. —Присвячений Вакхові плющ був нагородою та окрасою поетів.
13— Книги — тут: “Метаморфози”; існували в копіях, тому знищити
їх Овідій вже не міг.
17. Фестіада — дочка Фестія, Алтея; коли її син Мелеагр убив при суперечці на ловах її братів, вона кинула в огонь поліно, від якого залежало синове життя.
Елегія 8
34. Був і в мандрівках., до товариства.. — Можливо, йдеться про Помпея Макра, що супроводжував колись Овідія в подорожі до Греції та Малої Азії.
39— На лівому березі Понту.. — Тобто на Балканському узбережжі Чорного моря; “лівий” у стародавніх означало також “непривітний”, “лиховісний”.
Елегія 9
28. Тоант — міфічний володар Тавріди, де Іфігенія була жрицею Діани; зворушений дружбою Ореста й Пілада (останній видав себе за Ореста, аби вберегти життя другові), Тоант пощадив обох.
29— Акторід — Патрокл, який в обладунку Ахілла виступив проти Гектора.
40. Успіх твій втішив мене.. — Адресат цієї елегії обрав кар’єру судового оратора.
49— 3лівих гуркотів грому… — У римських ворожбитів лівий бік вважався сприятливим.
57-58. Поважне мистецтво., легковажне.. — Філософія, красномовство та інші “поважні” науки протиставляються “Мистецтву кохання”, поетичним заняттям взагалі.
Елегія 10
1. Корабель мій.. — Описи кораблів та звернення до них — традиційний в античній літературі мотив. Уже другий у подорожі корабель, до якого звертається тут поет, привіз його від Корінфа до острова Самофракії, що між Геллеспонтом і фракійським берегом; його й повинен був зустріти Овідій, діставшись третім кораблем у фракійську гавань Темпіру й суходолом через Фракію (Бістонію) дійшовши до Чорноморського берега; звідси, з однієї з гаваней, про які згадано у віршах 35-41, корабель мав плисти до місця вигнання — в Томи.
9— Кенхрея — головний порт Корінфа в Саронській затоці.
15— Гелли ім’я відоме.. — Геллеспонт.
18. Гектора місто — Троя.
19 Зерінф — фракійське місто зі святинею Гекати.
32. Двох морів двері.. — Боспор, що між Пропонтидою і Понтом Евксинським.
34,47. Між скель Шанейських. — Ідеться про Сімппегади, пов’язані з переказом про аргонавтів: це міфічні скелі, що зіштовхувались, знищуючи тих, хто між ними пропливав; ототожнювались із Босфорською протокою.
34-41. Перераховуються гавані й міста на шляху до мілетського (засноване вихідцями з Мілета) міста Томи: Аполлонове місто — Апо-ллонія (нині Созополь); Анхіалієві стіни — Анхіал, місто й фортеця на чорноморському узбережжі Фракії; Одесс (нині Варна); Діонісополь (місто Вакха — Діоніса); Апкатоєві стіни — від Алкатоя, володаря Ме-гари.
45— Тіндара сини — Діоскури, Кастор і Поллукс.
Елегія 11
З— Адрія — місто на березі Адріатичного моря, небезпечного через раптові бурі для мореплавців.
5. Море подвійне — тобто Іонійське та Егейське, що з двох боків омиває Корінфський перешийок (Істм).
13–16. Перераховуються сузір’я, за якими визначали початок небезпечних для мореплавства осінніх і зимових буряних сезонів: Геди (“Козенята”) — у сузір’ї Візничого; Гіади (“Проливні”) та Плеяди — в сузір’ї Тельця; Ведмедиці менальської сторож — Арктур, у сузір’ї Волопаса.
КНИГА ДРУГА
В цій книзі — єдина звернена до Августа елегія, в якій Овідій, використовуючи свою обізнаність із мистецтвом захисних промов на суді, викладає за чіткою композиційною схемою ряд аргументів на своє виправдання, найбільше акцентуючи на тому, що визнає себе винним не в злочині (scelus), а в помилці (error).
19— Тевтрантський — тобто місійський: володаря Місії Телефа поранив списом Ахілл, він же й вилікував пораненого.
23. Веженосна богиня — Опа, богиня плодючості і врожаю, дружина Сатурна; згодом ототожнювана з Кібелою, зображувалась із зубчастим вінком, у вигляді захисного муру; Цезар (Авґуст) запровадив на її честь свято Опалії (19 вересня).
26. Грища. — Йдеться про т. за “вікові” ігри, що влаштовувалися кожні 110 років на честь покровителів Рима Феба й Діани. Винятково пишне святкування відбулося за Августа в 17 р. до н. є. Горацій з цієї нагоди склав свою славетну “Вікову пісню”.
39. Батько вітчизни — такий титул (Pater Patriae) було присвоєно Августові в 2 р. до н. є.
53— Третя стихія — повітря, простори неба. 54. Явним., божеством.. — 27 р. до н. є. Октавіанові було надано почесне прізвисько Августа, тобто “звеличеного божеством”.
73— Інші співці.. — Мається на увазі передусім Верґілій, який написав на замовлення Октавіана “Ене’щу”.
94— Десять по десять мужів. — Ідеться про центумвірів, тобто членів колегії, що вирішувала приватні судові справи.
137. Засланим… а не вигнанцем.. — Овідій згідно з особистим наказом Августа був засланим (relegatus), а не вигнанцем (exul), до того ж за ним зберігалося майно і громадянські права; тяжче покарання чекало б його, якби справу розглядав сенат чи суд (пор. “С”, V, II, 55.
165-167. Син~ внуки.. — Тіберій, його син Друз Молодший та Гер-манік (див. прим до “С”, І, II, 104).
176. Тіберій на той час провадив війну в Паннонії і Далмації.
191-198. Перераховано племена, що населяли пониззя Дунаю: фракійські племена ґетів і дашв,меререїв і колхів; іранське плем’яязи-гів, германського або кельтського походження плем’я бастарнів (ба-стернів) селилось північніше, в Карпатах; сармати (савромати) та скіфи — племена Північного Причорномор’я.
203— Племен, що Істр їх не зупиняє.. — Мова про ґетів, які з лівого берега Нижнього Дунаю вчиняли набіги на Томи, про що не раз писав Овідій, зокрема в третій книзі “Скорбот”.
225-226. Паннонія (сучасна Угорщина) та Іллірія (сучасна Югославія) на той час повставали проти Риму; войовничі ретійці, що населяли північні схили Альп, чинили опір Римові, хоч їх підкорив Тіберій у 16-15 рр до н. є.; повставала і Фракія, що з 63 р. до н. є. перебувала під впливом Риму.
227. Миру Вірменія жде— — У 20 р. до н. є. Парфія змушена була укласти з Авґустом мир і відступити Римові права на Вірменію; водночас були повернені римські знамена, які потрапили до парфян після поразки Красса в 53 р. до не.
229. Юний нащадок — пасинок Августа, Друз, що в 12 р. до н. є. почав наступальні дії проти германських племен у гирлі Рейну.
235— Спокій” даруєш” — Римський мир (pax Romana) був офіційним гаслом, підкріпленим і релігійним культом.
259. “Аннали” — тобто “Літопис”, поема Еннія (239-169 pp. до н. є.), де мовиться про історію Риму, зокрема про те, як Ілія народила від Марса Ромула і Рема.
261. “Роду Енея матір” — початкові слова поеми Лукреція “Про природу речей”.
293— Еріхтоній — міфічний володар Аттіки, що народився з землі від сімені Гефеста, який намагався оволодіти Афіною.
295. До Месника в храм — тобто до храму Марса Месника, збудованому на новому Форумі Августа.
297. Ісіда — єгипетська богиня, ототожнювана з грецькою Іо, що її покохав Юпітер.
299— Анхіс — онук троянського володаря їла; закохавшись, Венера народила від нього Енея. Іасіон — коханець Церери, від якого вона народила Плутоса, бога багатства.
300. Ендіміон — прекрасний юнак, що його Юпітер взяв на небо; Люна (Селена) приспала юнака, бажаючи його поцілувати.
359— Теренцій — римський комедіограф (185-159 pp. до н. є.); Акцій — найвидатніший римський трагік (II ст. до н. є.).
360. В кого пісні про війну. — Маються на увазі епічні поети.
363. Теосець — Анакреонт.
367. Башшіад — Каллімах (III ст. до н. є.).
380. Блукач — Улісс. Цірцея (Кірка) і Каліпсо ~ дві німфи, що закохались у нього.
383-408. Наводяться сюжети відомих міфів, до яких часто зверталися поети-трагіки, в тому числі й Овідій у трагедії “Медея”, що не збереглася
413— Арісгпід — грецький письменник із Мілета (кінець II ст. до н. є.), автор прозового твору на еротичні теми “Мілетські повісті”.
426. Потрійний., світ.. — За античними уявленнями, світ складався з трьох стихій: землі, води, повітря.
431 —444— Перераховуються представники любовної поезії, римські поети І ст. до н. є. — чільний представник “неотериків”, наслідувачів александрійських поетів, Катулл; Ліціній Кальв; Тіцід, що під іменем Перілли оспівував свою кохану Метеллу; Ґай Меммій, оратор і поет, адресат поеми Лукреція; Гельвій Цінна, автор поеми про любов Мірри (Смірни) до свого батька Кініра; Ансер, який був прихильником і співцем Антонія; Корніфіцій — поет, наближений до Цезаря; Валерій Ка-тон, граматик і поет, ВарронАтацинський, автор поеми про плавання Арго; оратори Гортензій і Сервій Руф, історик Сісенна, який переклав латинською мовою еротичний твір Арістіда.
491— Грудень — місяць, на середину якого припадало свято Сатурналії
497. Міми — різновид народного театру, для якого були характерні любовні та побутові сцени.
508. Претор., платить.. — В обов’язки претора входила також оплата видовищ для народу.
519 Мої” звучали поеми.. — В оригіналі: “виконувались у супроводі танцю” (saltata); йдеться про “пантоміму”, щось на зразок балету: під звучання тексту (наприклад, Овідієвих Тероїд”) актор мімікою та рухами відтворював дію.
534.3 ложем, що в Тірі.. — Йдеться про оспіване в IV книзі “Енеіщи” кохання Енея і Дідони, дочки Бела, володаря фінікійського міста Тіра.
538. На буколічнім ладу.. — Тобто “пастушому”; Філліда їлАмарілла — героїні “Пастуших пісень” (“Буколік”), що в них Вергілій наслідує родоначальника цього жанру грецького поета Теокріта із Сіракуз (III ст. до н. є.).
553-Для високих котурнів.. — Тобто в жанрі трагедії (котурн — високе взуття трагічних акторів); йдеться про трагедію “Медея”, що не збереглася.
567. Калліопа — муза епічної поезії
КНИГА ТРЕТЯ
Елегія 1
Елегію також переклав Г. Кочур.
29— Палладій — статуя Паллади, що начебто впала з неба в Трою; звідти предки римлян привезли її і вмістили у храмі Вести.
30. Нуми житло — дім Нуми Помпілія, другого після Ромула володаря Риму; вславився справедливістю і миролюбністю.
32. Статор — давній храм Юпітера Статора — “того, хто зупиняє при відступі”.
36-39. Дубовий вінок — військова нагорода за врятування громадянина; лавр — знак тріумфатора і водночас присвячене Аполлонові (Фебові) дерево; переможна битва Авґуста з Антонієм біля Акцію відбулася неподалік від Левкадського храму Аполлона — “буйноволосого бога” (59).
65— Шукала сестер… — Тобто інших книг, окрім “Мистецтва кохання”.
67. Охоронець покоїв.. — Мається на увазі бібліотека на Палатин-ському пагорбі, охоронцем якої був вільновідпущеник Авґуста граматик Ґай Юлій Ґіґін.
71. Свобода. — Йдеться про храм богині Свободи на Палатині, де була ще одна, найдавніша бібліотека.
Елегія 2
4. Латони син —Аполлон, проводир Муз (Пієрид). 28. Ще одного божества.. — Тобто Авґуста.
Елегія З
59. / тіло нищила, й душу.. — За вченням Епікура (а отже, й Лук-реція), душа вмирає разом із тілом; Піфагор, “старець самоський”, навчав про безсмертя душі.
64. Мани — духи померлих.
Елегія 4
19. Ельпенор — один із супутників Улісса; сп’янілий, впав із крівлі палацу Кірки (Цірце’і).
25. Хто вмів ховатися добре.. — Натяк на Епікурів заклик “Проживи непомітно”.
27. Евмед — батько троянця Долона, що його вбив під час нічної вилазки в табір греків Діомед, про що йдеться в X книзі “Іліади”.
49— Боспор — нині Керченська протока. Танагс — Дон.
Елегія 5
38. Старець дарданський — Пріам. Ідеться про славетну сцену з “Іліади” (XXTV, 473-570).
40. Ематійський вождь — Александр Македонський, що вшанував своїх ворогів Пора і Дарія.
42. Зять Юнони — Геркулес, який одружився на небі з Гебою, донькою Юнони.
Елегія 7
1. Перілла — невідома поетеса часів Овідія Деякі коментатори вважають, що йдеться про доньку Овідія.
15. До Пегасових вод — тобто до джерела Гіппокрене на горі Гелікон у Беотії, яке заструміло на тому місці, де вдарив копитом об скелю крилатий кінь Пегас.
20. Поетесу Сапфо (VII ст. до н. є.) з острова Лесбос називали десятою Музою.
42. Крез — найбагатший володар Лідії (VI ст. до н. є.); Ір — жебрак з “Одіссеї”; перший — символ казкового багатства; другий — крайнього зубожіння.
50. Житиме слава моя. — Тобто “говоритимуть про мене”: лат. farm від fan — говорити; в цьому — “безсмертя”; безмовність (забуття) — смерть. У такому значенні “слава” — протилежність до марнославства, похвальби, в якійсь мірі — до поняття “gloria” (пор. “С”, V, І, 75).
Елегія 8
1. Тріптолемову.. колісницю.. — Див. прим. 16 до “Л.”, III, VI.
4. Еета дочка — Медея.
34. Дві частини єства.. — Тобто тіло (corpus) і душа (mens); ці терміни закріпились і в латиномовному судочинстві нових часів: у початковій фразі судового запису відзначалося, що підсудний став перед судом corpore et mente sanus — “здоровий тілом і душею”.
Елегія 9
Елегію переклав також І Франко.
1. Де варвар усюди.. — Йдеться про племена, що розмовляють чужими (не латинською і не грецькою) мовами.
6, 33— Назва “Томи”, за грецькою народною етимологією, походить начебто від дієслова temno (пор.: ана-томія) — “розтинаю” і пов’язується з легендою про Медею: намагаючись затримати погоню свого батька Еета за аргонавтами, вона вбила свого брата Абсирта і порозкидала полем частини його тіла.
13— Мінійці — аргонавти (від назви племені, що жило спочатку в Фессалії, згодом — у Беотії).
Елегія 10
Елегія відома під назвою “Зима в Томах”; українською її переклали також І. Франко, Г. Кочур.
3. Під сузір’ями… — Тобто під Ведмедицями, що в північних краях не заходять.
41. Леандр — див. прим, до “Л”, II, XVI, 31.
54. З іншого берега.. — Див. прим, до “М.”, І, 457.
Елегія 11
39-40. Бусірід — легендарний володар Єгипту, що приносив людські жертви, поки його не вбив Геркулес. Хто., бика розпікав.. — Сі-цілійський тиран Фаларід (VI ст. до н. є.), який, за переказом, спалював людей у мідному бикові; першим поплатився винахідник мідного бика — Перілл.
Елегія 12
1. Кінець уже року. — Йдеться про т. зв. “рік Ромула”, коли першим місяцем року був березень (Martius); згодом перед ним було додано січень і лютий (Januarius, Februarius).
3. Той, хто., не зміг переправити Геллу. — Золоторунний баран, на якому Гелла, дочка Атаманта й Нефели, разом із братом Фріксом утікали до Колхіди, проте Гелла впала в море (Геллеспонт); звідси — сузір’я Овна, в якому перебуває Сонце при весняному рівноденні.
17-18. Поступається— забавам Форум.. — Йдеться про березневі та квітневі свята (Квінкватрїї, Мегалесїі, Цереалії), під час яких припинялося ведення судових спраа
24. Замість форумів трьох.. — Йдеться про найдавніший, Римський форум, а також про форуми Цезаря й Августа; три театри — Пом-пея, Марцелла і Бальба (див. прим, до “М”, І, 67-71).
46. Богу латинів — тобто Юпітерові. Тріумфатори, завершуючи врочистості, складали жертви в його Капітолійському храмі.
47-^8. Германія буйна., схилила” чоло. — Йдеться про придушення повстання 6-9 pp. н. є. та наступні успішні походи Тіберія.
Елегія 13
2.3 обігом часу.. — Йшов другий рік перебування Овідія у вигнанні; його день народження — 20 березня 10 р. н. є. День народження для римлян — це вшанування безкровними жертвами (калачами, ладаном, ягодами) “генія”, божества, що народжується з людиною і опікується нею впродовж усього життя.
22. Кипарис — атрибут похоронних обрядів.
28. Даремно., прозвали “Евксин”” — У перекладі з грецької значить “гостинний”; давня назва — “Понт Аксинський”, тобто “негостинний”.
Елегія 14
13— Без матері. — Афіна Паллада, за переказом, народилась із голови Зевса (Юпітера).
17. Трьох моїх діток.. — Тобто трьох книг “Мистецтва кохання”.
КНИГА ЧЕТВЕРТА
Елегія 1
15-16. Діва Лірнеська — Брісеїда. Струн гемонійських.. — Тобто фессалійських
17. Жону свою. — Йдеться про Еврідіку (див. “Метаморфози”, X).
31. Дуліхійці — супутники Улісса (про лотофагів — див у IX кн. “Одіссеї”).
42-43— Едонійські верхи.. — Тобто фракійські; звідси походить екстатичний культ Вакха; його атрибут — обвита плющем та виноградним листям із ялиновою шишкою зверху палиця, що була також символом поетичного натхнення.
Елегія 2
8. Цезарі жертву— кладуть. — Головний тріумфатор (як верховний командувач військами) Август і Тіберій, що відзначився у походах на Германію в 10 та 11 pp. Овідій уявляє собі різні етапи тріумфу.
9-11— Парость між ними.. — Спадкоємці Тіберія — Друз Молодший і Германік; невістки — Лівілла і Аґріппіна, їхні дружини.
41-43. Рейн., з обламаним рогом” — Річкові боги зображувались рогатими (пор. “М.”, І, 213-228).
Елегія З
2. Фінікійські” грецькі веде кораблі.. — За Великою Ведмедицею звіряли свій шлях грецькі, за Малою — фінікійські мореплавці.
8. За відомою легендою, Рем жартома перестрибнув через тільки-но закладені стіни Рима, за що його вбив старший брат Ромул.
29— Фіванська жона — Андромаха, дружина Гектора, дочка фіван-ського володаря Еетіона.
37. У сльозах своя насолода” — “Чому сльози — насолода в печалі?” — запитує Авґустин Блаженний у своїй “Сповіді” (TV, V).
63-68. Капаней — аргоський володар, один із семи героїв у поході проти Фів; за похваляння Юпітер уразив його блискавкою (його дружина Евадна спалила себе в похоронному вогнищі чоловіка). Від Юпітерової блискавки загинув покараний за зухвалість Фаетон (“Метаморфози”, II). Так само загинула й дочка Кадма Семела (“Метаморфози”, III). Всі вони були гідно пошановані й оплакані.
77-78. Тіфій — див. прим до “М.”, І, 6, Феб-Аполлон був також бо-гом-цілителем: “рятівник” — один із його епітетів.
Елегія 4
Адресат елегії, на думку більшості коментаторів, — Мессалін, син Мессали, покровителя мистецтв, політичного діяча, оратора, прихильника Августа.
56. Аксинський — див. прим, до “С”, III, XIII, 28.
63— Богиня-лучниця — Діана.
65-67. Тоант — див. прим, до “С”, І, X, 28.
71. Фокеець — див. прим, до “С”, І, V, 21.
77. Стрічкою пов’язували голову тому, кого приносили в жертву.
87. Бог — тут: Авґуст.
Елегія 5
2. Наче до вівтаря” горнусь. — Той, хто припав до вівтаря, за давнім звичаєм, був недоторканним (пор. “С”, V, II, 43-44). 30. Близнюк — Поллукс.
Елегія 6
31. Борець на., арені.. — Йдеться про атлетичні змагання.
Елегія 7
13. Діви — тобто Скілли.
17. Тритглий пастух — Геріон, міфічний велетень, що жив на крайньому заході (Іспанія).
18. Чоловік-напівбик — Мінотавр.
Елегія 8
36. З колісниці— друзки лишились.. — “Перебіг життя” латинською мовою curriculum vitae — буквально: “колісниця життя”.
43. Додана — місто в Епірі (Греція), відоме оракулом Юпітера. Дельфи (Середня Греція) — релігійний центр із храмом і оракулом Аполлона.
46. Батько — Юпітер.
Елегія 9
6. Тісіфона — одна з Фурій, богинь-месниць.
Елегія 10
Цю елегію-життєпис, одну з найвідоміших, переклали також І. Франко, М. Зеров.
6. Консули — Гірцій і Панса, що загинули біля Мутіни (21 квітня, 43 р. до н. є.) в битві проти Марка Антонія.
13-3 другим днем п’ятиденного свята Мінерви (19-23 березня) починалися гладіаторські ігри, отже, 20 березня народилися Овідій і його старший брат.
28-29— Тоїу дорослу.. — Врочисте вдягання дорослої тоґи (з 17 років) було знаком громадянського повноліття; широка пурпурова облямівка означала, що юнак має намір домагатися державних посад (сенат, курія); вузька — знак того, що він задовольняється вершницьким станом.
39— Аонійські сестри — Музи.
43— Макр — Емілій Макр, автор дидактичних поем про походження птахів (“Орнітогонія”) та про різні протиотрути (“Теріака”).
95. Пісейська олива — нагорода за перемогу на ігрищах в Олімпії, неподалік від давньої Піси, що відбувалися кожні чотири роки; римляни вважали цей проміжок п’ятиліттям; отже, на заслання Овідій пішов у віці 50 років.
КНИГА П’ЯТА Елегія 1
11. Каїстр — ріка в Лідії
53-54. В Перілловій міді.. — Див. прим, до “С”, III, II, 39-40.
61. Пеанта син (Пеантід) — Філоктет; греки, пливучи до Трої, залишили його з невигойною раною від укусу змії на острові Лемнос.
63— Замкнутий біль., душить— — Пор.: “Виповнюється і виводиться — слізьми” (“С”, IV; III, 37-38).
Елегія 2
15. Телеф — див. прим, до “С”, II, 19-
73— За античними уявленнями — міфічна Харібда перебувала у водах Месінської (Занклейської) протоки.
76. Левкаш’ бог — Аполлон. Ідеться про людські жертви, якими в доісторичні часи вшановували тут цього бога.
Елегія З
1. Той день.. — Тобто 17 березня, коли святкували “Лібералії” на честь Вакха (Лібера), що був також опікуном і натхненником поетів.
17. Вирок сестер.. — Йдеться про богинь долі (Парки у римлян, Мойри — у греків).
21. До Стрімону.. вийшов.. — Вакх, мандруючи світом, навчав людей виноробства; початком його шляху була Фракія, де пропливає Стрімон, кінцем — Індія.
25. Двічірожденному.. — Перший раз, передчасно, від Семели, що загинула, коли до неї наблизився Громовержець — Юпітер; удруге — від Юпітера, свого батька.
29-30. Із фіванських Мурів., скинув Юпітер— — Див. прим, до “С”,
IV, III, 63-68.
39-40. Фракійський володар Лікург і фіванський Пентей не визнавали Вакха (“Метаморфози”, III; “Вакханки” Евріпіда).
41. Дружини… вінок.. — Ідеться про Аріадну, дружину Вакха; боги подарували їй весільний вінець, що згодом став сузір’ям (Північна Корона).
Елегія 4
25-26. Уславлені пари друзів: Ніс і Евріал; Тесей (син Егея, Егід) і Пірітой; Патрокл (син Менетія, Менетіад) і Ахілл; Орест і його супутник — Пілад
Елегія 5
1. Господині — тобто дружини.
3. Лаерта син — Улісс.
34. Двом— братам. — Ідеться про Етеокла і Полініка, синів фіван-ського володаря Едіпа, братів Антігони. Батггйв нащадок — Каллімах
44. Ікарій — батько Пенелопи, що була зразком подружньої вірності; Еетіон — батько Андромахи, дружини Гектара.
53-58. Ехіонове місто — Фіви, від Ехіона, який разом із Кадмом заснував Фіви. Евадна — дружина Капанея (див. прим, до “G”, IV, III, 63-68); одну з-поміж дочок Пелія.. — Йдеться про Алкесгу, що погодилася померти замість свого чоловіка Адмета. Лаодамія — дружина Протесілая, що заподіяла собі смерть, коли той загинув під Троєю (Іліоном).
Елегія 7
25-26. Пісням моїм плеще” — Йдеться, очевидно, про Тероїди” (див. прим, до “G”, II, 519).
36. По катарейських” водах.. — Диа прим, до “С”, І, І, 83-
Елегія 8
9. Рамнусія — богиня помсти (Немесіда), від Рамнунта, що в Аттіці, де був храм цієї богині.
16. Вертка” — 3 уявленням про непостійність Фортуни пов’язане т. зв. “колесо долі”: обертаючись, то підносить людину до вершин щастя, то стрімголов опускає вниз.
Елегія 9
17. З пагорба всяк, поглядав” — Ремінісценція початкових рядків із другої книги поеми Лукреція “Про природу речей”:
Солодко, бурю зустрінутий в затишку на узбережжі, Море здаля споглядать, де інший потрапив у скруту…
37. Поки ще бачу” сонячне світло” — “Бачити сонце” у греків і римлян означало “жити”.
Елегія 10
3. Стільки літ” — Тобто десять років
13. Назва оманлива” — Див. прим до “С”, III, XIII, 28.
45. Лахеса — одна з трьох Парок; снувала нитку життя. З уявленням про цю богиню пов’язана й наша метафора: “обірвалося” життя.
Елегія 12
12.Аніт — один із обвинувачів Сократа; звинувачений у “безбожжі” та в “розбещенні” молоді, згідно з судовим вироком, Сократ випив отруту.
16. Не написав би й рядка. — Приклад не зовсім вдалий, бо Сократ лише вів бесіди, про що, зрозуміло, Овідій добре знав.
Елегія 13
1. Здоровлення шлю тобі. — Римляни зичили здоров’я і при вітанні (salve), і при прощанні (vale).
25. Не таким, як ти є, видаватись” — Ідеться про морально-етичну проблему “бути і видаватися”, витоки якої — у грецькій трагедії (Есхіл, “Семеро проти Фів”, 570).
Елегія 14
35-40. Повторено приклади жіночої вірності, що наводились у “С”, V, V, 53-58 (див. прим); Іфіса донька — Евадна; філакійська жона — Лаодамія.
