Марія Лучицька — центральна постать драми «Талан» Старицького.
“Талан” образ Марії Лучицької
Риси характеру Марії Лучицької
а) чиста, цілісна натура;
б) надзвичайна виразність і емоційність;
в) душевна сила й доброта.
Ставлення інших персонажів до героїні:
а) щире співчуття, любов друзів;
б) цькування преси, брудні закулісні інтриги.
Головна героїня п’єси – молода, але талановита актриса Марія Лучицька.
У театрі, де працювала Лучицька, вона вела боротьбу проти інтриг та свавілля з боку її бездарної конкурентки Катерини Квятковської, продажного репортера газети Аврама Юрковича і антрепренера театральної трупи Юрія Котенка. Усі вони не тільки заважали творчому розвитку і праці молодої актриси, а й прискорили її трагічний кінець.
Трагічна смерть головної героїні п’єси Марії Лучицької – це типове явище у тогочасному суспільстві, панівні кола якого вороже ставилися не тільки до талановитих драматургів, режисерів, акторів, а й до справжнього мистецтва.
Марія Лучицька прагнула донести своїм глядачам світло мистецтва, піднести національну свідомість знедолених низів, показати красу рідної мови, багатство народних обрядів та звичаїв, яскраві картини народного життя. Але на заваді у неї до останнього дня стояли бездарність та підступність. В цьому й полягала трагедія життя і таланту головної героїні драми М. Старицького «Талан».
Орієнтовний план-характеристика Марії Лучицької
1. Марія Лучицька — центральна постать драми «Талан».
2. Зовнішній вигляд.
3. Риси характеру:
а) чиста, цілісна натура;
б) надзвичайна виразність і емоційність;
в) душевна сила й доброта.
4. Нещасливе кохання.
5. Талановита акторка.
6. Нелегке акторське життя.
7. Ставлення інших персонажів до героїні:
а) щире співчуття, любов друзів;
б) цькування преси, брудні закулісні інтриги.
8. Загибель молодості, краси, таланту.
9. Чим приваблює цей образ?
“Талан” цитатна характеристика Марії Лучицької
” Пішки піду! Туча, няню, не така жорстока, як люди; буря порве все, та хоч серця не займе… Грім відразу вб’є, та катувати не буде…” – здатна на рішучі дії у стані відчаю.
“Тікати, тікати звідсіль! Няню, беріть… тільки мою шкатулку… а їхнього — ні рубця… Підводу найміть… ” – горда і чесна, бо не бере чужого.
“Не нам розуміти святу волю!.. Мені тільки тим журно вмирати, що життя… марно пройшло… Не справдилася ні мрія… ні надія!.. Навіть рідна сцена, якій я Боже як вірила… теж хитається,— мій талант не дав їй нічого… і серце коханому не дало втіхи… і ви, мій найкращий друг, з своїми широкими думками віддали себе цілком… і опинилися марно край ями!” – здатна до само аналізу, та філосовських міркувань над своїм життям.
“От имени товарищей великороссов приношу дорогому и родному всем нам таланту искренний привет и наилучшие пожелания! Работая на благо нашей возлюбленной родины, вы тем самым украшаете и венок отечественной славы. Живите же и пленяйте нас и наших южных братьев вашей дивной игрой, вашим симпатичным при-званием! ” – свідчення талановитості акторки, та глибокої поваги з боку колег та публіки.
