Гумореска «Тарас Бульба в Києві» — показує, що наша мова забруднюеться поганими словами, що наші люди стають жорстокими і несправедливими стосовно старших людей. Це гірка правда нашого буття. Співчуваю тим людям, які життя поклали за нашу незалежність і такий «дарунок» отримали на останок від свої «вдячних» нащадків.
Аналіз «Тарас Бульба в Києві» Павло Глазовий
Тема «Тарас Бульба в Києві»: здивування Тараса Бульби від досягнень сучасного світу.
Ідея «Тарас Бульба в Києві»: уславлення народу, який завдяки власній сумлінній праці є творцем цивілізації і водночас засудження тих, хто живе паразитизмом, намагаючись здобувати хліб «легким шляхом».
Основна думка: порівнюючи минуле з сучасністю, П. Глазовий пишається досягненнями людини-працівника, засуджуючи дармоїдів, гульвіс, пияк.
Жанр «Тарас Бульба в Києві»: гумореска; за визначенням самого автора, «майже поема».
Проблематика «Тарас Бульба в Києві»:
- минуле й сучасне;
- працьовитість і паразитизм;
- краса і потворність.
Художні засоби «Тарас Бульба в Києві»
Метафори: «Тарас Бульба з’явився», «земля уродила», «пролітали кораблі», «кипить робота», «не тріщатимуть полиці», «тягнеться собачка».
Епітети: «пишна столиця», «славний козак», «ясні павільйони», «глибокі поклони», «золоті людські руки», «земля щедра», «Дніпро миле», «світле свято», «час гарячий», «зачухані суб’єкти».
Порівняння: «павільйони — храми», «радів козак-запорожець, як на світлім святі», «почорніли, наче від сажі», «здоровенний, як казан, кулак».
Звертання: «Скажіть мені, голубоньки…», «Як змінилася ти дуже, столице кохана», «Ей, папаша…», «Як ви можете, нікчеми…», «Геть, недолюдки погані».
Риторичні оклики: «…гарна та пишна столиця!», «Як ви жити, любі діти, чисто й гарно стали!», «Веселі ви, діду!», «Рай та й годі!», «Як тут гарно всюди!», «Як змінилася ти дуже, столице кохана!», «Не можу я второпати, бий його хвороба!», «Сообразім на трьох!», «Геть, недолюдки погані!».
Риторичні запитання: «То скажіть же, де столиці кінець і початок?», «Скажіть мені, голубоньки, чи пекло тут близько?», «А хто ж тоді у вагонах двері зачиняє?», «А хто ж тоді вам вагони тягне у тунелі?», «А хто ж тоді причепив тут полум’я до стелі?», «А хто ж тоді тягне сходи, на яких я йду?», « А чого ж то на тім боці валяються люди?», «Чого вони почорніли, неначе від сажі?», «Що ж це за порядки?», «Яку користь козакові дає ця худоба?», «…що за дивина?», «Звідкіля на Україні отака шпана?», «Щоб лигав сивуху з вами біля смітника?».
Сюжет «Тарас Бульба в Києві»
Герою твору сниться, що Тарас Бульба крокує по сучасному Києву і дивується красою столиці. Проїхався на таксі, побував на Виставці, подивився нові квартири, побачив метро, поспілкувався з черговими дівчатами в метрополітені про досягнення сучасної техніки, помилувався Дніпром, здивовано сприйняв «кораблі крилаті». Зневажливо поставився гість з минулого до тих, хто у будній день гріється на сонці, прогулюється безпечно з собакою. Найбільше обурення у Тараса Бульби викликала «шпана», що запрошувала його випити пляшку біля смітника. Натомість герой показав «здоровенний, як казан, кулак», і порушники порядку втекли.
Композиція «Тарас Бульба в Києві»
Події відбуваються уві сні ліричного героя: Тарас Бульба подорожує по Києву, милується його красою, досягненнями киян, а також обурюється і зневажливо ставиться до ледарів, негативних явищ у суспільстві. Експозиція: Тарас Бульба уві сні з’являється в Києві. Зав’язка: захоплення героя досягненнями сучасності, які він порівнює з минулим.
Кульмінація: здивування запорожця досягненнями людей-працівників і зневага до паразитів суспільства.
Розв’язка: «Отаке видіння уві сні було»
Характеристика образу Тараса Бульби
Тарас Бульба — історична постать з минулого. Поведінка героя. («Іде, бадьориться», «скидав шапку й відважував глибокі поклони», «…розімнуся, освіжуся, прогуляюсь пішки», «здоровенний, як казан, кулак»)
Риси характеру запорожця:
а) добрий;
б) вимогливий;
в) порядний;
г) чемний;
д) справедливий;
е) шанує працю і зневажливо ставиться до ледачих, паразитів;
ж) вразливий.
