“Трістан та Ізольда” аналіз та короткий зміст розповість про закоханих, які так і не змогди бути разом.
“Трістан та Ізольда” аналіз
Жанр – лицарський роман
Рік написання – VII століття
Тема – зображення кохання Трістана і королеви Ізольди Білявої;
Ідея – прославлення сили кохання, невмирущості справжнього кохання, яке долає усі перешкоди.
Головні герої:
- Трістан – син короля Меліадука, відважний лицар, дуже сильний, хоробрий, справедливий і благородний.
- Ізольда – прекрасна королева, кохана Трістана, ніжна і красива дівчина, здатна зцілювати найважчі рани.
- Бранжьєна – служниця Ізольди, вірна й віддана.
- Гувернал – наставник Трістана, мудрий вихователь, вірний слуга.
- Король Марк – дядько Трістана, правитель Корнуельса, чоловік Ізольди.
- Морхульт – могутній воїн, брат ірландської королеви, матері Ізольди.
- Ізольда білорука – дружина Трістана, дочка короля Хоель.
- Одрі – вірний слуга короля Марка, якому король дуже довіряв.
“Трістан та Ізольда” скорочено
Королева, дружина Меліадука, короля Лоонуа, народила хлопчика і померла, ледь встигнувши поцілувати сина і назвати його Трістаном (що означало сумний), бо народжений він був у печалі. Дитину король довірив виховувати Гуверналу, сам же незабаром знову одружився. Хлопчик ріс сильним і красивим, як Ланселот, але мачуха його не любила, і тому, побоюючись за життя вихованця, Гувернал відвіз його в Галію, при дворі короля Фарамона. Там Трістан отримав належне лицарю виховання, а в 12 років відправився в Корнуельс на службу до свого дядька короля Марка.
Корнуельс в ту пору змушений був щороку виплачувати Ірландії величезну та страшну данину: 100 дівчат, 100 юнаків і 100 чистокровних коней. І ось могутній Морхульт, брат ірландської королеви, в черговий раз прибув до Марка за даниною, але тут, на загальний подив, юний Трістан викликав його на поєдинок. Король Марк посвятив Трістана в лицарі, а місцем поєдинку мав стати острів Святого Самсона. На поєдинку, Трістан з Морхультом поранили один одного списами; спис Морхульта було отруєним, але перш ніж отрута встигла подіяти, Трістан з такою силою вдарив супротивника, що розсік йому шолом, а шматок його меча застряг в голові Морхульта. Ірландець біг і незабаром помер, Корнуельс же був звільнений від данини.
Трістан дуже страждав від рани, і ніхто йому не міг допомогти, поки одна жінка не порадила пошукати зцілення в інших землях. Він послухав її пораду і один, без супутників, сів у човен; його два тижні носило по морю і нарешті прибило до ірландського берега, біля замку, в якому жили король Анген і королева, що була сестрою Морхульта. Приховавши своє справжнє ім’я і назвавшись Тантрисом, Трістан запитав, чи немає в замку хорошого лікаря, король же відповідав, що дочка його, білява принцеса Ізольда, добре вміє лікувати. Поки Ізольда оглядала пораненого лицаря, той встиг помітити, що вона дуже гарна. Ізольда лікує його не знаючи, що саме Трістан убив на поєдинку її брата Морхульта.
Коли Трістан одужав, в королівстві Ангена з’явився страшний змій, який щодня спустошував все в околицях замку. Тому, хто вб’є змія, Анген обіцяв віддати половину королівства і дочку Ізольду в дружини. Трістан убив змія, і вже був призначений день весілля, але тут один з ірландських лицарів оголосив про те, що меч Трістана має щербину, яка за формою збігається з тим шматком металу, який витягли з голови покійного Морхульта.
Дізнавшись, хто мало не поріднився з нею, королева хотіла зарубати Трістана його ж власним мечем, але благородний юнак попросив права постати перед судом короля. Король же не став страчувати Трістана, але велів покинути межі своєї країни.
У Корнуельсі король Марк підвищив Трістана, зробивши начальником і управителем замку і володінь, але незабаром зненавидів його. Довго він думав, як позбутися від Трістана, і нарешті оголосив, що вирішив одружитися. Доблесний Трістан прилюдно обіцяв доставити наречену, і коли король сказав, що його обраниця – Ізольда, він уже не міг взяти назад даного слова і повинен був відправитися до Ірландії, де його чекала загибель. Корабель, на якому вирушили в дорогу Трістан, Гувернал і ще 40 лицарів, потрапив в бурю і був викинутий на берег біля замку короля Артура.
У тих же краях був тоді й король Анген, замість якого Трістан вийшов на бій з велетнем Блоамором і переміг його. Анген пробачив Тристану вбивство Морхульта і взяв з собою до Ірландії, пообіцявши виконати будь-яку його прохання. Трістан попросив у короля Ізольду, але не для себе, а для свого дядька і короля Марка.
Король Анген виконав прохання Трістана; Ізольду спорядили в дорогу. Королева ж дала служниці дочки Бранжьєні глечик з приворотним зіллям, який мали випити Марк та Ізольда у першу подружню ніч ( для забезпечення міцної любові). На зворотному шляху було немовірно жарко, і Трістан попросив принести йому з Ізольдою холодного вина. Через недогляд юнакові з дівчиною подали глечик з любовним напоєм. Коли вони випили напій, то вже не могли думати ні про що, крім як один про одного… . На кораблі між Трістаном і Ізольдою виникає гріховна близькість.
Король Марк був вражений красою Ізольди, тому весілля зіграли негайно після прибуття нареченої в Корнуельс. Перед весіллям Трістан переживає і звертається за порадою до свого вихователя Гувернала. Той каже, що в першу ніч слід погасити всі свічки і підкласти до короля Бранжьєну, служницю Ізольди. Так вони і роблять. Король так і не здогадався про підміну.
Йшов час, і ненависть Марка до племінника росла , бо погляди, якими обмінювалися Трістан з королевою, не залишали сумніву в тому, що їх тягне один до одного. Марк наказав слідкувати за королевою слугу Одрі, але пройшло чимало часу, поки той дізнався, що Трістан і Ізольда бачаться наодинці в саду. Одрі розповів про це королеві, і зраджений чоловік взявши лук, сховався в кроні лаврового дерева, щоб самому переконатися у зраді.
Проте закохані вчасно помітили короля. Вони розіграли таку розмову, що Трістан нібито дивувався, чому Марк так ненавидить його, адже він безмежно любить свого короля і вірний королеві. Трістан питав у Ізольди, чи є спосіб подолати цю ненависть.
Король піддався на хитрість закоханих; Одрі потрапив в немилість за наклеп, а Трістан був знову оточений пошаною. Одрі, проте, не залишив думки вивести Трістана на чисту воду. Якось раз він розкидав в спальні королеви гострі коси, і Трістан у темряві порізався, сам того не помітивши. Ізольда відчула, що простирадла стали мокрими і липкими від крові. Дівчина все зрозуміла, і відіслала коханого, а потім навмисне поранила ногу і закричала, що на неї скоєно замах. Винним в цьому міг бути або Одрі, або Трістан, але останній настільки гаряче наполягав на поєдинку, в якому міг би довести свою невинність, що король припинив розгляд через побоювання втратити такого вірного слугу, як Одрі.
Іншим разом Одрі зібрав двадцять лицарів, що мали зуб на Трістана, сховав їх у сусідній зі спальнею кімнаті, але Трістана про це попередила Бранжьєна і він без обладунків, з одним мечем кинувся на ворогів. Ті з ганьбою тікали, але Одрі домігся свого.
Ізольду Марк заточив в високу вежу, в яку не міг проникнути жоден чоловік. Розлука з коханою приносила Трістану страждання, він захворів і мало не помер, але віддана Бранжьєна, дала йому жіночу сукню і провела до Ізольди. Три дня Трістан з Ізольдою насолоджувалися часом проведеним разом, поки Одрі не дізнався про все і не надіслав вежу 50 лицарів, які схопили Трістана сплячим.
Розгніваний Марк наказав відправити Трістана на багаття, а Ізольду віддати прокажених. Однак Трістан по дорозі до місця страти зумів вирватися з рук варти, Ізольду ж відбив у прокажених Гувернал. Возз’єднавшись, закохані знайшли притулок в Замку Премудрої Діви, в лісі Моруа. Але недовго тривало їх безтурботне життя: король Марк дізнався, де вони ховаються, і за відсутності Трістана з’явився в замку і силою забрав Ізольду. Трістан не зміг допомогти їй, так як в цей день був підступно поранений отруєною стрілою. Бранжьєна сказала Трістану, що від такої рани його зможе зцілити тільки дочка короля Хоель, Білорука Ізольда. Трістан відправився в Бретань, і там королівська дочка, яка дуже сподобалася юнакові, дійсно вилікувала його. Не встиг Трістан оговтатися від рани, як замок Хоель оточив з великим військом якийсь граф Агріппа. Очоливши вилазку, Трістан розгромив ворогів Хоель, і король вирішив в нагороду видати за нього свою дочку.
Зіграли весілля. Коли молоді вони посідали на ложі, Трістан раптом згадав іншу, Біляву Ізольду, і тому не пішов далі обіймів і поцілунків. Не відаючи, що існують інші насолоди, молода була цілком щаслива. Королева ж Ізольда, дізнавшись про одруження Трістана, ледь не померла від горя. Він теж не зміг довго переносити розлуку з коханою. Під виглядом божевільного Трістан прибув в Корнуельс. Тут він знайшов спосіб відкритися Ізольді, і цілих два місяці закохані бачилися кожен раз, коли королю траплялося поїхати з замку. Коли прийшла пора прощатися, Ізольда гірко плакала, передчуваючи, що більше їй не судилося побачитися з Трістаном.
Одного дня Трістан поранений отруєною зброєю і просить Каердіна відправитися до білявої Ізольди з благанням приїхати і поговорити останній раз у житті з коханим. Вони домовилися, що якщо Каердіну вдасться привезти Ізольду, на його кораблі буде виставлене біле вітрило, в іншому випадку — чорне.
В очікуванні Ізольди Трістан цілі дні проводив в гавані, але в підсумку так ослаб, що вже не міг вставати з ліжка. Його дружина, Ізольда Білорука, дізналася про майбутній приїзд суперниці і розгнівалася не на жарт. Побачивши на горизонті корабель з білими вітрилами, вона поспішила до чоловіка і збрехала йому, сказавши, що вітрила – чорні. Цього Трістан не пережив, і помер…
Зійшовши на берег і знайшовши коханого мертвим, Ізольда обняла бездиханне тіло і теж померла. Тіло Трістана разом з тілом Ізольди відвезли в Корнуельс. До свого меча він перед смертю прив’язав послання королю Марку, в якому говорилося про ненавмисно випитий любовний напій. Прочитавши послання, король пошкодував, що не дізнався про все раніше, бо тоді він не переслідував би закоханих, неспроможних протистояти пристрасті.
За наказом короля Марка Трістана та Ізольду поховали в одній каплиці. Незабаром з могили Трістана піднявся прекрасний терновий кущ і, перекинувшись через каплицю, вріс в могилу Ізольди. Тричі рубають терен, і тричі він виростає. Згодом король Марк дізнається про це диво і забороняє його зрізати. Король Марк хотів залишити при собі Гувернала з Бранжьєною, але вони не захотіли. Гувернал стає королем Лоонуа, спадкоємцем якого був Трістан, а Бранжьєна — його дружиною й королевою.
