Цікаві факти про верблюжу колючку розкажуть багато нового про цю пустельну рослину.
Верблюжа колючка: цікаві факти
Верблюжа колючка – рід рослин сімейства Бобові.
Поширена верблюжа колючка в Середній Азії, Туреччині, Ірані, зустрічається на Кавказі. Зростає в пустелях, на пісках, в пустельних степах, зустрічається по берегах річок.
Рости в пустелі верблюжа колючка може, завдяки довгому корінню, що іноді сягає 20 м.
Верблюжа колючка в жарку пору року виділяє «манну» (цукристу речовину), що широко використовується в Ірані і Афганістані в якості лікарського засобу та харчового продукту. «Манну» вживають як сечогінний і жарознижуючий засіб, а також при сухому кашлі.
Верблюжу колючку їдять тільки верблюди. Інші тварини не вживають рослину в їжу через гострі колючки, завдовжки 2-3 см. Також в якості корму використовують подрібнену в борошно висушену траву.
Одна доросла рослина випаровує за день до 2,5 літрів рідини. Якщо на кущ верблюжої колючки одягти поліетиленовий пакет, можна зібрати цю рідину: за смаком вона буде нагадувати міцний зелений чай.
Верблюжа колючка мала велику цінність для народів, які проживали в пустелі. З сухих рослин розпалювали багаття,також вони служили основою для огорож, які охороняли посіви від худоби і пустельних вітрів. У важкі, голодні дні від довгих коренів верблюжої колючки не відмовлялися і люди. Рятували вони і мандрівників, що загубилися в пустелі. Солодка ж манна служила ласощами для людей.
Лікарські властивості верблюжої колючки і манни згадані в трактаті знаменитого Абу Алі Ібн Сини, більш відомого як Авіценна, «Канон лікарської науки».
