Текст “Цвіте терен, цвіте терен” читати та скачати української народної пісні для підготови до ЗНО та для 9 класу. Автор – українська народна пісня.
“Цвіте терен, цвіте терен” аудіо вірш
“Цвіте терен, цвіте терен” читати текст
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає,
Хто в любові не знається, }2
Той горя не знає.
А я, молоденька,
Вже горя зазнала, }2
Вечероньки не доїла.
Нічки не доспала.
Візьму я крісельце,
Сяду край віконця,
Іще очі не дрімали,
А вже сходить сонце.
Хоч дрімайте, не дрімайте —
Не будете спати,
Десь поїхав мій миленький
Іншої шукати.
Нехай іде, нехай їде.
Нехай не вернеться, }2
Не дасть йому Господь щастя,
Куди повернеться.
Очі мої, очі мої,
Що ви наробили,
Що всі люди обминали,
А ви полюбили?
“Цвіте терен, цвіте терен” скачати
“Цвіте терен, цвіте терен” скачать fb2, pdf, epub. Українська народна пісня “Цвіте терен, цвіте терен” завантажуйте повністю і безкоштовно (щоб скачати, обирай і натискай на іконку потрібного формату):
*розшифрування, щоб зрозуміти який формат Вам підходить:
FB2 – легка структурована книга, ідеально для читання з мобільного;
EPUB – підходить для більшості рідерів, структурована книга;
PDF – відкривається будь-де, зручно для друку.
Аналіз вірша “Цвіте терен, цвіте терен” допоможе у підготовці до уроку.
Ця пicя про нещасливу долю дiвчини, якiй не довелося стати матiр’ю. Яка не пригортала до своiх грудей немовлятко, не вiдчула биття його сердечка.
Ця пiсня не вся.Пicля слiв:”десь поiхав мiй миленький iншоi шукати” йдуть слова:
-Може йому ота iнша, дала що вiн хоче. Бо я ж йому не далася,та й плачу щоночi.
Ой ви очi, моi очi, що ж ви наробили? усi його оминали, а ви й полюбили.
-Колись було молодою, кажуть, що й вродлива. Тепер сиджу край вiконця, –
сива, стара дiва.
Сучаснi виконавцi вживають слово “крiселечко”. I. C. Нечуй-Левицький в своiй повicтi “Кайдашева сiм’я” описав життя та побут людей. Крiсел не було.
Були в хатах “лави”. Брали в руки “веретенце”(веретено) та й сiдали край вiконця
“сучити” (скручувати) пряжу. Тому вживати (спiвати) було б вiрнiше:
-Тож вiзьму я ВЕРЕТЕНЦЕ, сяду край вiконця…