Як земноводні піклуються про своє потомство Ви дізнаєтеся в цій статті.
Турбота про потомство у земноводних
Велика частина земноводних, відкладає яйця, а потім не переймається турботою про потомство, і після відкладання ікри залишає своє потомство. Але деякі види земноводних навпаки вражають своєб турботою.
Деякі види квакш та жаб-дереволазів виношують своїх пуголовків на спині до закінчення метаморфозу.
Жаба-бик, що мешкає на островах Карибського басейну протягом тривалого часу охороняє ікру і личинок. Самець стежить за рівнем води в пересихаючих калюжах, де вони розвиваються, і в разі необхідності поглиблює калюжі або прокопує канавку в сусідню калюжу, куди потім переганяє і пуголовків.
Суринамська піпа обрала незвичайний спосіб захисту майбутніх нащадків. Ікра закріплюється на спині самки, шкіра якої до цього моменту стає губчастою. Виступаючі зі спини частини ікринки одягаються роговим ковпачком, що захищає їх від висихання. Так на спині матері під міцним ковпачком протікає розвиток личинок, через кілька днів звідти вибираються молоді піпи.
У квакш цікаві форми турботи про потомство: батьки споруджують на рослинах спеціальні гнізда, що замінюють личинкам водойми. Наприклад, тропічні квакші-листолази відкладають ікру на листя дерев і охороняють кладку до моменту вилуплення личинок. Вилупившись, пуголовки заповзають на вологу спину самця, і він переносить їх у мікроводоймочки, що знаходяться тут же, в пазухах листків.
Вельми турботливими батьками є самці жаби-повитухи. Самки цього виду жаб відкладають яйця на суші у вигляді двох шнурів. Самець, схопивши шнури пальцями задніх ніг, витягує їх назовні і намотує на себе. Активний самець може отримати таким способом яйця від двох-трьох самок. Протягом усього періоду розвитку ікри, що триває кілька тижнів, самець носить шнури на собі. В кінці періоду самець відправляється на пошуки водойми, де і відбувається вилуплення личинок. Після цього він звільняється від пустих шнурів.
Деякі види жаб виношують ікру і личинок у спеціальних виводкових сумках. У період розмноження шкіра, що утворює сумку, змінює свою структуру: з неї зникають отруйні залози, пігментні клітини, розсмоктується кератин, вона стає ніжною і збагачується судинами. У австралійських сумчастих квакш сумки-кишені знаходяться в паховій області самців. Розвиток ікри проходить на землі, а личинки, які вилупилися, самі заповзають в сумку свого батька. Великий жовтковий мішок забезпечує їх достатнім харчуванням і дозволяє пробути в виводкових сумках до кінця метаморфозу.
Самець крихітної жаби рінодерми Дарвіна виношує ікру в горловому мішку. Личинки спочатку забезпечені жовтковим мішком з солідним запасом їжі. У цей період вони можуть вільно переміщатися. Після виснаження ембріонального запасу їжі, личинки приростають спиною і хвостом до стінки горлового мішка. В результаті всередині мішка утворюються два шари личинок, що лежать черевцями один на одному, їх шкіра на спині і хвості має особливу будову, що дозволяє витягувати з крові батька кисень і необхідні для розвитку поживні речовини. Запаковані, як сигарети в пачці, пуголовки проводять так свою юність.
