Твір-казка “Подорож крапельки води”
Чудовий літній ранок наповнювався росою після вчорашнього дощу. Ген там по трохи піднімалося сонце. Кругом ще все дрімало. Тільки десь здалеку, з кущів біля річки, зрідка доносилися трелі запізнілого соловейка та наливалася жагою в небі пісня жайворонка.
На галявині, на окраїні лісу, на маленькій квіточці дзвіночка причаїлася маленька краплинка води. Вона була самотня й тремтіла від найменшого подиху вітерцю.
-Мамо, мамо! – обізвалась тривожно-журливим голосом краплинка.
Та навколо нікого не було. Тільки могутній ліс і поле. Тож її окутав страх. І вона вирішила знайти свою матусю. Як пташеня повертається додому, так крапелька прагнула вернутися додому.
Неподалік пробігав зайчик. Він захотів напитися води з дзвіночка. Та маленька краплинка мовила до нього тоненьким голосом:
-Не пий мене, зайчику. Я маленька Капітошка. І я дуже хочу повернутися до своєї мами, сірої хмаринки. Як мені це зробити?
-Я не знаю, як це зробити, та знаю, хто тобі може допомогти, -відповів зайчик. – Сова! Вона наймудріша в нашому лісі.
-А де ж мені її знайти?
Заєць почесав лапкою довге вухо:
-Зараз спробую її покликати. Чекай, нікуди не йди.
І куций хвіст розчинився серед густого лісу.
Через кілька хвилин він повернувся в компанії сови. Вона сіла на гілку дерева і грізно поглянула на Капітошку. Вмить її погляд подобрішав і вона запитала, чим може допомогти.
-Тітонько сова, я хочу додому, до мами. – зі сльозами мовила крапелька.
-Що ж, я знаю, що робити, – мовила сова й підлетіла ближче. – Ти мусиш перестрибувати з листочка на листочок ген до тієї калюжки і чекати, поки повністю зійде сонечко. Так ти повернешся на хмаринку.
-Дякую, Вам, тітонько сова.
Подякувала Капітошка і зайчику. Що є сили вона стрибала листочками. Бульк, аж ось калюжка. Сонце також не забарилося, стало потягатися й розправляти свої промінчики. Воно засвітило яскравим і теплим-теплим світлом. Калюжа почала поступово перетворюватися в пару й відлітати до хмар.
-Мамо! – закричала краплинка.
Це була хвилююча мить. Нарешті вона вдома, на хмаринці. Мати зустріла свою дитину з радістю. Набрала повні груди вітру й попливла собі над світом. А на галявині залишилися зайчик і сова. Махали їм у слід і тішились, що Капітошка повернулася додому.
