Василь Голобородько біографія скорочено

Василь Голобородько Письменники

Василь Голобородько біографія коротко українського поета і письменника викладена в цій статті. Цікаві факти про Голобородька розширять ваші знання про цього поета.

Василь Голобородько біографія скорочено

Народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині.

У 1963 році закінчив середню школу-інтернат.

У 1964 вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету. 1965 року став студентом Донецького педагогічного інституту, звідки на початку 1967 року був відрахований за наказом ректора з формулюванням: «за дії несумісні зі званням радянського студента». Ці дії полягали в тому, що поширював у Донецькому університеті серед студентів роботу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», про що секретар Донецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в «інформації» від 30 січня 1967. Влітку 1967 року була спроба продовжити здобувати вищу освіту в Літературному інституті в Москві, але, попри те, що успішно пройшов творчий конкурс, Голобородька не допустили до вступних іспитів.

Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР.

Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні.

У 1968–1970 роках перебував на військовій службі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після того працював на шахті та в радгоспі в рідному селі.

1988 – Голобородька прийняли до Спілки письменників України.

2001 року здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка.

Проживав у Адріанополі, а близько 2004 року перебрався до Луганська. Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем.

Твори Василя Голобородька

  • «Летюче віконце» (1970);
  • «Зелен день» (1988);
  • «Ікар на метелекових крилах» (1990);
  • «Соловейків теремок» (1991);
  • «Калина об Різдві» (1992);
  • «Слова у вишиваних сорочках» (1999);
  • «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках» (2002);
  • «Посівальник» (2002);
  • «Українські птахи в українському краєвиді» (2002);
  • «Дохла кішка» (2004);
  • «Летюче віконце» (Вибрані вірші) (2005);
  • «Ми йдемо» (Вибрані вірші) (2006);
  • «Віршів повна рукавичка» (2010);
  • «Зозуля масло колотить» (2010);
  •  «Білі кімнатні рослини» (2013);
  • «Дозволені забави» (2016);
  • «Яблуко добрих вістей» (вибране) (2019);
  • «Загадки п’ятьох дівочих рушників» (2019);
  • «Зміст української народної казки» Том І (монографія) (2020);
  • «Tęcza na murze» (переклад польською Анети Камінської, 2020);
  • «Вірші лісові» (2020)
Оцініть статтю
Додати коментар