«Вечір проти Івана Купала» аналіз

Аналіз твору М. Гоголя «Вечір проти Івана Купала» – тема, ідея, основна думка, жанр, проблематика, композиція, історія написання. хто головні герої.

«Вечір проти Івана Купала» Гоголь аналіз (паспорт)

Автор – Микола Гоголь

Рік написання -1830

Жанр: оповідання, бувальщина.

Тема: розповідь про те, як Петрусь заради свого щасливого кохання вимушений був пов’язати власну долю з «нечистою силою».

Ідея: засудження жорстокості, підступності; жаги до збагачення (Басаврюк).

Основна думка: в жодній справі диявол не може бути помічником.. «сатана, що прибрав людської подоби для того, щоб відкопувати скарби, а через те, що скарби не даються нечистим рукам, так от він і приманює собі молодців»; людина — творець своєї долі, необхідно вміти особисто долати ті труднощі, у яких вона опиняється, а не звертатися по допомогу до диявола.

 “Вечір проти Івана Купала” головні герої:

• Петро-Петрусь. Сирота, бідняк, гарний молодий чоловік.
• Пидорка. Дочка Коржа. Красуня.
• Корж. Багатий козак. Жадібний.
• Івась. 6 років. Молодший брат Пидорки.
• Басаврюк. Диявол у людській подобі.

Композиція «Вечір проти Івана Купала» 

• Експозиція: знайомство з Хомою Григоровичем, який полюбляв розповідати різноманітні бувальщини.
• Зав’язка: звернення наймита Петруся до Басаврюка, аби той допоміг йому в одруженні на дочці багатого козака.
• Розвиток дії: контактування героя з нечистою силою, обезголовлення Івася, нестерпне життя Петруся з Пидорою.
• Кульмінація: з’явлення привида; зникнення Петруся, де він стояв — купа попелу.
• Розв’язка: служба ПидоYри черницею в лаврі; «господарювання Басаврюка у шинку».

Проблематика твору «Вечір проти Івана Купала» аналіз:

— казка і реалії життя;

— соціальна нерівність — перешкода до щасливого життя;

— злочин і кара;

— духовність і нечиста сила;

— людина і оточуючий світ.

Історія написання твору «Вечір проти Івана Купала»

1830 року з’являється в журналі «Отечественные записки» повість «Басаврюк» (пізніше переназвана «Вечір проти Івана Купала»). Нею М. Гоголь започаткував двотомний цикл повістей та оповідань «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Обидві книги викликали захоплення читачів, а критики одностайно визнали молодого Гоголя першорядним майстром слова. Переважно відзначили його талант гумориста, лірика у змалюванні природи й людських почутів, його глибоку обізнаність із українською міфологією.

План до твору “Вечір проти Івана Купала”

1. Образа дяка
2. Петрусь і Пидорка
3. Фатальний поцілунок
4. Загроза Коржа
5. Пияцтво Петруся
6. Пропозиція Басаврюка
7. Квітка папороті
8. Відьма і чаклунство
9. Скриня під землею
10. Івась
11. Вбивство
12. Золото
13. Весілля
14. Дикий Петрусь
15. Знову відьма
16. Розплата

Чому вчить твір “Вечір проти Івана Купала”? Повість вчить берегти свою душу і ніколи не слухати обіцянок диявола. Вчить бути чесним і добрим, приймати все, що призначено долею. Вчить не піддаватися зловживати спиртниим. Вчить тому, що від грошей всі біди.

“Вечір проти Івана Купала” скорочено

Дячок Фома Григорович не любив переповідати вже розказані історії. Одного разу, панич привіз на хутір книжку, в якій була надрукована одна з історій Фоми Григоровича. Але коли її почали читати, дяк заматюкався і сказав, що все було не так. Він почав розповідати правдиву історію.
Дід дячка вмів добре розповідати дивовижні історії, від яких у слухачів ставало дибки волосся.

Років сто тому, на місці багатого села стояв найбідніший хутір. Часто з’являвся в селі і диявол у людській подобі – Басаврюк, який любив погуляти і надарували дівкам подарунків. Брали їх неохоче, але якщо вже взяли, то відв’язатися від бісівського подарунка було неможливо – кинеш перстень у воду, а він назад пливе в руки.
Місцевий поп, Опанас, оголосив, що всякого, хто буде спілкуватися з Басаврюком, буде вважати ворогом християнської церкви і католиком.

У цьому селі жив бідний працівник Петро Безродний, який працював у козака Коржа. Був Петро сиротою і таким красенем, що якби він був багатшим, відбою від дівчат у нього не було б.
А у Коржа була дочка красуня, Пидорка, якій полюбився Петрусь. І ось раз, коли вони цілувалися, цей поцілунок побачив Корж. Старий козак відразу схопився за нагайку, але Петруся врятував маленький Івась, брат Пидорки. Тоді Корж просто вигнав парубка, заборонивши йому наближатися до доньки. А сам став готувати весілля Пидорки і багатого ляха.

Дізнавшись про те, скам’янів з горя Петрусь і пішов до шинку, напитися. Там його і підловив Басаврюк і запропонував купу золота за одну просту справу. Не довго думаючи, Петрусь вдарив по руках, і Басаврюк сказав, що чекає його в цю ніч, напередодні Івана Купала, в Ведмежому яру. Адже тільки в цю ніч зацвітає папороть.

Прийшов вночі Петрусь в яр, а Басаврюк вже там. Відвів парубка до трьох пагорбів і велів чекати, коли папороть зацвіте, потім рвати квітку і йти не озиратися.
На пагорбах квітів чудових багато, але ось загорілася червона зірочка – зацвіла папороть. Зірвав квітку Петрусь, приніс Басаврюку, а той сказав робити те, що красуня скаже. І тут з’явилася хатинка на курячих ніжках, а звідти чорна кішка вискочила, на Петруся кинулася.
Але Басаврюк вилаяв кішку і перетворилася та в зморщену бабусю. Взяла вона квітку і стала чаклувати. А від квітки червона зірочка відокремилася і місце, де скарб захований, вказала.
Став Петрусь копати, до скрині дістався, а скриня в руки не дається, в землю йде.

І сказав Басаврюк, що потрібно кров невинну пролити. І з’явився перед Петрусем Івась. Збожеволів Петрусь, хотів з ножем на відьму кинутися, але Басаврюк крикнув і з’явилися навколо скрині з золотом. Запаморочилось в голові у Петруся і вдарив він ножем безневинне дитя. Почався навколо шабаш чудовиськ і відьом, а Петрусь додому побіг, і як мертвий впав.

Отямився Петрусь через два дні. У кутку два мішки золота стояли, але що було в ту ніч він не міг згадати.
Побачив Корж золото, відразу відмовив ляхові і видав Пидорку за Петруся. Але не той вже був Петрусь, сидить, мовчить, все згадати щось намагається. Як не намагалася його Пидорка вилікувати, нічого не допомагало.

Рік пройшов, сидить Перусь над своїм золотом, волоссям обріс,  божеволіє. А Пидорка зачахла, не впізнати було колишню красуню. І вирішила покликати Пидорка чаклунку, що біля Ведмежого яру жила. Як побачив Петрусь чаклунку, згадав все, засміявся дико і кинув у відьму сокиру. Зникла відьма, а посеред хати закривавлений Івась з’явився.
Злякалася Пидорка, вибігла на вулицю, а коли отямилася, пізно було. На місці Петруся лише жменьку попелу знайшли, а замість золота – биті черепки.
Після цього пішла Пидорка на прощу і розповідали, що з’явилася в далекому монастирі черниця, на ту дівчину схожа.
А Басаврюка всі цурається стали, навіть в село нове переїхали. Але довго ще Басаврюк своїм витівками лякав чесних людей.