Головні герої «Енеїди» Вергілія
- Еней — головний герой, троянський воїн, син богині Венери та смертного Анхіса; мужній, благочестивий, обраний долею засновник нового міста в Італії.
- Анхіс — батько Енея, мудрий і досвідчений старець, супутник у перших мандрах, помирає на Сицилії.
- Асканій (Іул) — син Енея, майбутній засновник роду Юліїв.
- Венера — мати Енея, богиня любові та краси, захисниця троянців.
- Юнона — богиня, дружина Юпітера. Вороже ставиться до Енея й постійно перешкоджає йому.
- Юпітер — верховний бог, що підтримує виконання долі Енея.
- Дідона — цариця Карфагена, яка закохується в Енея і гине після його відплиття.
- Меркурій — бог, посланець Юпітера, нагадує Енеєві про його призначення.
- Сивілла Кумська — жриця і провісниця, провідниця Енея у підземному царстві.
- Латин — цар Лацію, готовий видати дочку Лавінію за Енея.
- Лавінія — дочка Латина, призначена богами в дружини Енею.
- Амата — дружина Латина, противниця шлюбу Лавінії з Енеєм.
- Турн — ватажок рутулів в Італії, головний ворог Енея у війні.
- Евандр — цар Аркадії, союзник Енея.
- Паллант — син Евандра, друг Енея, який гине у битві.
- Нис і Евріал — молоді троянські воїни, що героїчно гинуть.
- Мезенцій — жорстокий вигнанець-цар, ворог Енея, батько Лавса.
- Камілла — войовнича царівна-віргінка, союзниця Турна.
«Енеїда» характеристика героїв
Еней — це справжній герой, який не просто воює, а несе на собі тягар великої місії. Він залишає рідну Трою, аби виконати волю богів і заснувати новий дім для свого народу. Його життя — це низка випробувань: бурі, війни, зрада, втрати близьких. Але він ніколи не відступає, бо вірить у своє призначення. Еней вміє бути і мужнім воїном, і мудрим керівником, а також сином, який шанує пам’ять батька. Його внутрішня сила в тому, що він ставить обов’язок вище за особисті почуття.
Анхіс— старий, але мудрий батько Енея. Він символізує досвід і традиції, які передаються з покоління в покоління. Навіть після смерті він залишається провідником для сина: у підземному царстві радить Енею, як досягти мети, і відкриває майбутнє Риму. У його образі відчувається батьківська турбота та гордість за сина.
Асканій (Іул) — ще зовсім юний, але в ньому вже видно риси майбутнього воїна і правителя. Він сміливо стає на захист троянського табору під час відсутності батька. Його мужність і рішучість показують, що він гідний спадкоємець батька. Асканій — це символ продовження життя й надії на світле майбутнє.
Венера — богиня любові та краси, але для Енея вона насамперед турботлива мати. Вона не просто допомагає синові, а й захищає його від небезпек, шукає союзників і навіть вдається до хитрощів, аби врятувати його. Її любов безмежна, а рішучість у боротьбі за долю сина гідна захоплення.
Юнона— грізна і непохитна богиня. Її ворожнеча до Енея не має меж, і вона постійно вигадує нові перешкоди на його шляху. Проте в її вчинках є й інший бік — це не просто злість, а гордість за свій народ і небажання бачити його під владою майбутніх римлян. Юнона — символ невпокореної волі.
Дідона — мудра і сильна цариця Карфагена, яка сама створила своє місто. Зустріч з Енеєм пробуджує в ній глибокі почуття. Її любов щира і пристрасна, але коли герой залишає її заради своєї місії, серце цариці не витримує. Вона гине, проклинаючи того, кого кохала. Її образ — це трагедія жінки, яка пожертвувала всім заради кохання.
Сивілла — жриця й провісниця, яка не боїться темряви підземного царства. Вона веде Енея через світ мертвих, допомагаючи йому зрозуміти власне призначення. Її мудрість і врівноваженість роблять її справжнім провідником між світом людей і богів.
Турн — сміливий і запальний воїн, цар рутулів. Він відданий своїй честі та не може змиритися з тим, що Лавінію віддадуть чужинцю. Його гордість і гнів роблять його небезпечним суперником. Турн гине від руки Енея, але навіть його вороги визнають його відвагу.
Латин — мудрий правитель, який хоче миру для своєї землі. Він готовий прийняти Енея, бо вірить у пророцтва богів. Його дочка Лавінія — тиха і покірна, але її шлюб стає причиною великої війни. Разом вони символізують мир і союз, який мав би з’єднати два народи.
Паллант— молодий і благородний воїн, син царя Евандра. Він іде з Енеєм у битву, проявляючи мужність, але гине від руки Турна. Його смерть стає для Енея особистою трагедією і причиною вирішальної сутички з ворогом.
Нис і Евріал — приклад справжньої дружби та героїзму. Вони вирушають у небезпечну нічну вилазку, аби передати вістку союзникам, і гинуть, не зрадивши один одного. Їхній подвиг показує, що відданість і братерство — цінності, сильніші за страх смерті.
