Драма «Вільгельм Телль» – п’єса Шиллера, зображує боротьбу трьох швейцарських лісових кантонів проти тиранії імператорської Австрії.
Дія в драмі відбувається в трьох швейцарських кантонах, розташованих навколо Фірвальдштетського озера, які раніше були вільними, а тепер їх утискує Австрія. Це спричинило конфлікт між швейцарцями та ландгофтами (намісниками австрійського імператора). Свій опір жителі кожного з трьох кантонів чинять спершу по-різному. Серед селян найстарішого кантона виділяється Вернер Штауффахер, бо «всім пригнобленим він батько» і дбає про батьківщину.
Події в драмі відбуваються на початку XIV ст., коли австрійським імператором став Альберт Габсбург, який не підтвердив старовинних вільностей пастушого швейцарського народу, «як кожен імператор перед ним»,— говорить Штауффахер. Це і стало безпосередньою причиною повстання. За переконанням просвітителя Шіллера, швейцарці мали право обирати, жити їм у складі імперії чи виокремитися з її складу, бо вони мали однакові з австрійцями права на свободу й національне самовизначення.
Історична основа образу Вільгельма Телля
Вільгельм Телль, один із символів Швейцарії, уособлює мужність її народу, силу і прагнення до свободи. його історія така: 1307 року більшою частиною майбутньої Швейцарії правили монархи з династії Габсбургів (їхньою столицею був Відень). Один із намісників почепив на площі міста капелюх австрійського герцога і видав наказ, щоб кожен, хто проходить повз нього, кланявся капелюху. Телль відмовився це зробити і був негайно заарештований. Проте йому пообіцяли свободу, якщо він пострілом з арбалета зіб’є яблуко з голови свого сина. Телль зробив це блискуче, але знову посварився з австрійцем, заявивши, що якби поцілив у хлопчика, то наступною стрілою вбив би намісника, і був ув’язнений. Дорогою він утік і цим дав привід для початку повстання, яке закінчилось перемогою народу, причому Телль був одним із лідерів повстанців. Австрійці зазнали поразки 1315 року, і на політичній карті Європи з’явилася нова держава — Швейцарська Конфедерація.
Вільгельм Телль, який розквитався з жорстоким намісником (він убив його пострілом з арбалета), героїчно загинув 1354 року, намагаючись урятувати дитину, яка тонула. Вільгельм Телль став героєм літературних творів, їх авторами були такі титани, як Фрідріх Шіллер і Макс Фріш. А п’єса Шіллера лягла в основу сюжету опери Джоаккіно россіні.
Проте це усього лиш легенда, яка гарно ілюструє справжню історію. Перші писемні згадки про героїчного швейцарського стрільця з’явилися лише через півтора століття після появи Телля на авансцені подій і грішать численними суперечностями (лише історію з пострілом у яблуко описують однаково).
Сучасні історики (наприклад Фріц Матіс і Жан-Франсуа Берже) вважають, що основу цієї історії становлять стародавні німецькі саги, які стали казками. їхні персонажі отримали інші імена і діють в умовах, більше схожих на ті, що були в середньовічній Швей-царції. Автори оповідань про Вільгельма Телля, вочевидь, успішно поєднали давні міфи і нову реальність. Зокрема Телль аж ніяк не міг стріляти з арбалета, тому що цей вид зброї вперше з’явився у Швейцарії лише через століття після описаних подій. Історичні хроніки, які збереглися, в описах боротьби за незалежність також не згадують Телля, називаючи зовсім інші причини початку повстання й наводячи інші імена його керівників.
