Вірші Олени Пчілки для дітей

Вірші Олени Пчілки для дітей про тварин, про овочі, про природу, про пори року зібрані в цій статті.

Олена Пчілка вірші для дітей

ІДИ ДОЩИКУ

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
В полив’янім горщику!

Іди, іди, дощику,—
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею!

***

КІТ – ВОРКІТ

Ой кіт-воркіт
На віконечко скік,
А з віконця в хижку,
Піймав котик мишку:

Мишка буде грати,
Котик воркотати,
А дитина буде спати.
***

СНІГОВА БАБА

— Ну-те, хто з вас там бистріший?
То ідіть в садок скоріше!
Купи снігу там лежать! —
Хлопці поклик підхопили,
Бабу з снігу враз зліпили,
Очі з вугілля всадили,
Рот із буряка зробили,
От так «баба»! Молодці!
Ну, дивуйтесь, горобці!
***

Метели

Діти бігають, стрибають,
Далі – весело гукають:
– Ах, метелик!.. подивіться!..
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!

***

Сонечко

Як стало сонечко світити,
Як огріва навколо все!
Дитя мале зриває квіти.
Бабуся зіллячко несе…

***

Іванко

Біля струмочку, біля калини,
Дудку Іванко зробив з вербини;
Гра-виграває в дудку Іванко,
Голос по гаю іде щоранку…

***

Мамо й доня

Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!

Впадає матуся.
Дівчатко милує, –
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!

***

КОТИК

А-а, котку,
Не лізь на колодку,
Бо заб’єш головку,
Та буде боліти,
Нічим завертіти —

Одна біла хустина,
Як та павутина,
Та й ту діти взяли,
На ляльки подрали,
Ляльок наробили,
Куток засадили.
***

Морквяний вовк

(Волинська пісенька)

Їхав вояк морквяний,
Коник буряковий,
Кожушина оріхова,
Жупан лопуховий;
Пістолети з качана,
Кулі з бараболі,
А шабелька з пастернаку,
А піхва з фасолі.
Їде, їде вояченько,
Під ним коник скаче.
Надибали його свині:
«Злізай-но, вояче!»
Він вихватив пістолета.
Став свиней стріляти, –
Свині кулі похватали,
Нічим воювати!
Він вихватив шабельку,
Став свиней рубати,
Свині шаблю погризли,
Нічим воювати!

*** 

Тямущий котик

Ну, й розумний же наш котик!
Де такий і взявся?!
Чи у школі де навчався?
Чи такий вже вдався?
Казку хоч яку вам скаже,
Про жар-птицю, змія,
Пісню всяку заспіва вам –
Чиста чудасія!
Звідки ж котик тає знає?
Він книжки читає;
І читає, й розбирає,
Та на ус мотає.

***
МУДРА КИЦЬКА

У збаночку молоко,—
Ох, то штука ловка!
Та як його скуштувать?
Не влізе головка!…

Наша киця дуже мудра —
Способу добрала:
У той кухличок вузенький
Хвостика вмочала.

Отже кухлик не звалила,
Зробила обачно,
Тепер хвостик витягає,
Облизує смачно!
***

КОТИК – МУРЧИК

Котик-мурчик
Мій голубчик!
Він удвох зі мною,
Як риба з водою!

Кашку смачненьку
В мисочку новеньку
Матуся поклали,
На сніданок дали.

Я ту кашку виїдав,
Котик — мисочку лизав.
Коли б мама теє знали,
Були б котика нагнали!

А тим часом він наївся,
Коло мене умостився,
Стиха казочку муркоче,
А я слухаю охоче!
***

КОТОЧОК

А-а, коточок,
Не йди рано в садочок,
Не полохай діточок
Та нарви їм квіточок.

А ти, коте сірий,
Ти вимети сіни!
— Хоч вимету, та не я,
Єсть у мене котеня.—

Котеня не хоче,
Ніжками дрібоче,
Та по хаті скаче,
Віника й не баче!

— Хай замете бабуся,
Бо я пилу боюся:
В мене шкурка біленька,
Вилизана, чистенька;

Краще з дітьми пограюсь
Та й в куточок сховаюсь.
А ввечері прийду спати,
Дитиночку колихати!
***

ДРІБНЕНЬКІ ГРУШКИ

Галя з мамою в садочку
Груші в кошичок збирає;
Себто — мама більш пильнує,
Доня ж — тільки помагає.

— Що ж ти, Галочко, минаєш?
Он же, бачиш, у травиці
Ще грушок зосталось зо три.
— То, матусенько, гнилиці!

– А оці дві онде, бачиш?
— То, мамусю, дуже дрібні!
Нащо нам грушки такії?
Та хіба ж такі ми бідні? —

Мама вмовкла та в травицю
Все пильненько поглядає,
Нахиляється й помалу
Груші в кошичок складає.

Літо любеє минуло!
Ох, недовго пробуває!
Десь лиха зима взялася,
Снігом землю укриває!..

Вже й Різдво якось надбігло,
Ось і Свят-вечір у хаті,
Всі клопочуться, радіють
І убогі, і багаті.

На столі і пиріжечки,
І кутя, й узвар укупці —
Все завдяки чи бабусі,
Чи матусеньці голубці!

Тож і Галя коло мами
Їсть узварець, поживає;
З ’їла зо дві, зо три грушки
Та уголос і питає:

— Де таких, матусю, добрих
Грушечок оце достала?
— А се тії,— каже мама,—
Що в садочку ти минала!..
***

СЕСТРИЧКА Й БРАТИК

Єсть у мене люба лялька,
Хорошая дуже!
Може, в кого є ще краща,
Та мені байдуже!

Граюсь лялькою гарненько,
Гарно убираю;
Пограюся та і знову
Її заховаю.

А як дуже забажає
Братичок маленький,
Даю йому погратися —
Стане веселенький!

Таке втішне! Ось на ніжку
Мені примостило;
І всі троє ми радієм, –
Всім так любо-мило!

Прийдуть, мама, попитають:
«Добре доглядала?»
Скажу: «Як же ж, навіть ляльку
Гратися давала!»
***

КОТИК ТА КУХАР

Якось-то кухар знакомитий,
Обід зваривши смаковитий,
Побіг близенько у крамничку,
Либонь,купить якусь дрібничку.

А може,й чарочку смикнуть
(Любив часами він черкнуть!).
А при своїй всілякій справі
Покинув котика на лаві,—

Либонь на теє, щоб стеріг.
А котик зараз і побіг
Та плиг на діл,
Після на стільчик та на стіл;

Сюди-туди він там метнувсь,
Аж поки м’ясива дочувсь…
Вернувся кухар за хвилину —
І бачить він таку картину:

Котусь коханий примостивсь,
Голівкою на бік схиливсь
І гарненько курча вминає
(Крильця одного вже немає!)…

Тут кухар наш почав гукать,
Котові дорікать:
— А, харцизяко ти, злодюго!
Ах, капосний же ти котюго!

Ну як же можна так робить,
Так по-злодійському чинить?
Та я ж на тебе так звірявсь,—
А ти мерщій на стіл забравсь,

Потяг курчатко щонайкраще!
Ах, безсоромцю, ах, ледащо! —
Тож кухар наш так дорікає,
А котик слуха та вминає…

Поки ж то кухар все довів,
То котик геть курчатко з’їв!..
Гай-гай! Було ж не тратить слова,—
Потрібна тут була не мова!
Узяв би котика за хвіст
Та й скинув швидше на поміст!
***

ГАРБУЗОВА РОДИНА

Ходить гарбуз по городу,
Питається свого роду:
— Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?

Обізвалась жовта диня,
Гарбузова господиня:
— Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвались огірочки,
Гарбузові сини й дочки:
— Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвалася квасоля,
А за нею й бараболя:
— Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвались буряки,
Гарбузові свояки:
— Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвався старий біб:
— Я іздержав увесь рід!
Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Ой ти, гарбуз, ти перістий,
Із чим тебе будем їсти?
– Миску пшона, трошки сала,
От до мене вся приправа!