“Вітер з України” Тичина аналіз

Автор – Павло Тичина

Рік написання – 1924 р.

Поетична збірка «Вітер з України» містить вірші написані у 1920—1924 роках.

У збірці поєдналися громадянські мотиви з романтичною настроєвою лірикою.

Загалом, поетична збірка “Вітер з України” засвідчує відповідність позиції поета засадам “пролетарської культури”.

Однойменна поезія цієї збірки “Вітер з України” (1923 р.) окреслює її панівний образ і мотив в цілому – шалений вітер-руйнувач.

Вітрові пориви П.Тичини мають здатність загострювати й оголювати душевно обтяжливу дійсність (цикли “Вулиця кузнечна” (1919 р.), “Живемо комуною” (1920 р.), “Фуга” (1921 р.)).

В одному із творів («Голод») Тичина розповідає про страхіття голодомору в Україні у 1921–1923 роках.

Критика збірки “Вітер з України”

Літературний критик М.Зеров щодо твору “Фуга” зазначав: “…неокласичне мистецтво рівноваги у П.Тичини було полярним хуторній розхристаності емоцій і форми. Новотвори письменника мають переважно соціально заангажований відтінок, а вся збірка – відвертий присмак ідеологічної нав’язливості. Попри войовничого запалу збірки “Вітер з України” у настрою поета помічається криза, втома, свідоме силування самого себе”