«Вогник далеко в степу» головні герої повісті Григора Тютюнника живуть у тяжкі повоєнні часи.
«Вогник далеко в степу» головні герої
Головний герой повісті «Вогник далеко в степу» ― Павло. Він був сиротою, з повагою ставився до старших, був відданий своїм друзям і закоханий у дівчину. Так сталося, що його мати померла, а коли хлопцеві було дев’ять років, батько одружився з тіткою Ялосоветою. Через місяць батька забрали на війну, з якої він так і не повернувся. Жив він з тіткою шість років у половині хати, бо більшу половину одірвало бомбою. За час оповіді читач спостерігає як Павло перетворюється з маленького хлопчика на дорослу людину.
Тітка Ялосовета дуже позитивний персонаж, вона хоч і не була матір’ю Павла, але ставилася до нього, як до рідного сина. Коли Павла не взяли до училища через недостатній вік для вступу, то вона сама привела його до директора і так розхвалила: «Він слухняненький, роботящий, не дивіться, що такий ото малий. Він підросте. І вчиться ловко…», що директор прийняв його під свою відповідальність.
Павло дружив і навчався разом із трьома Василями ― Василем Силкою, Василем Оборою та Василем Кібкалом.
Василь Силка – «Любить географію і розповідає про кожну країну так, наче він був там». «…Так жовто, як у Штокаловому садку од абрикос. Банани, апельсини, ананаси…».
Василь Кібкало був із трохи заможнішої родини і мав і взуття, і сумку, і сніданок йому з собою давали з дому.
Василь Обора ― це мовчазний і кремезний хлопчина, якому завжди хотіло їсти. Усі хлопці товаришували з дитинства, разом ходили до училища і назад по 18 кілометрів пішки й переживали разом труднощі навчання, далекої дороги і першого кохання. «Я колись орав уночі, як прицепщиком був. Ловко — страх. Фара світить, скиби попереду блищать, тракторист під скиртою спить, а я сам. Стану, прочищу плуги од бур’яну — і далі погнав…»
Маня — дівчина, з якою дружив Павло і в яку був щиро закоханий. Зі слів самого Павла один вечір, коли він дізнався, про її симпатію повністю змінив його, зробив дорослішим.
Майстр Федор Демидович — майстер п’ятої групи. Цей чудовий учитель, закоханий у свою справу, у нього кожен інструмент «сяє, як сонечко». Він вчить хлопців сумлінно працювати, пишатися своєю професією. «Слюсар-інструментальщик найвищого розряду. Крім того, він ще і слюсар-лекальщик, тобто вміє робити з металу все: від молотка до найдрібнішого годинникового механізму. Зараз пенсіонер».
Водій Фріц – негативний герой, через якого Павло отримав травму. Це підступний та жорстокий персонаж. Коли хлопці вчепилися за його машину, щоб під’їхати до училища, то він їх прогнав. У його душі не заворушилося співчуття до Павла, навіть коли він йшов один рано вранці у страшну заметіль.
