Образ головного героя повісті Павла та його риси характеру розкриті в цій статті.
“Вогник далеко в степу” характеристика Павла
Головний герой повісті «Вогник далеко в степу» ― Павло. Він сирота, з повагою ставився до старших, був відданий своїм друзям і закоханий у дівчину. Його рідна мати померла, а коли хлопцеві було дев’ять років, батько одружився з тіткою Ялосоветою. Через місяць батька забрали на війну, з якої він так і не повернувся. Жив Павлик з тіткою шість років у половині хати, бо більшу половину одірвало бомбою. За час оповіді читач спостерігає як Павло перетворюється з маленького хлопчика на дорослу людину.
Риси характери Павлика
| співчутливий | відповідальний | |
| роботящий | Павло | самостійний |
| витривалий, стійкий | добрий | товариський |
Порівняння Павла та Климка
| Спільне | |
| Важке воєнне та повоєнне дитинство без батьків рано робить їх дорослими, мають усі кращі гуманні якості | |
| Відмінне | |
| Павло | Климко |
| Трохи старший, розсудливий не по літах, з почуттям гумору; з великою пошаною ставиться до полеглих у бою, до фронтовиків | Здатний до самопожертви, бере на себе відповідальність за інших; долає неймовірні труднощі й перешкоди для досягнення мети |
Здається, зображуючи головного героя повісті — Павла, автор розповідає про свою власну юність, коли навчався в ремісничному училищі. З перших сторінок повісті ми починаємо із симпатією ставитися до цього чуйного, працьовитого, доброго хлопця.
Потрапити до ремісничого училища Павлові пощастило не відразу, бо хлопець був іще замалий. Після цієї першої невдачі Павло твердо вирішує піти на роботу, адже інакше вони з тіткою не зможуть прожити. Та й не уявляє себе хлопець без роботи. У хаті й надворі Павло — господар. Він і дров нарубає, і хмизу знайде, щоб обігріти півхати (другу половину снарядом розбило). Узагалі протопити піч у повоєнні роки було непросто: траплялося, що Павло виловлював дрова з крижаної води, цокочучи зубами. Зібрати городину — теж великий клопіт. А тітка цілими днями на роботі.
Варто звернути увагу на те, що ніхто не нагадує хлопцеві щось робити. Павлик сам добре розуміє свої обов’язки, по-дорослому усвідомлюючи, що саме на ньому тримається господарство.
Післявоєнна дійсність була скупою на свята та радість. Але наші однолітки вміли жити весело й цікаво, радіти життю, а головне, цінувати виявлені до них співчуття, ласкавість, щирість.
Життя має мудру закономірність: години випробувань роблять людей чуйними, справедливими, добрими. Згадаємо вражаючий епізод повісті, коли Фріц викинув Павлика з машини на мерзлу дорогу. Опритомнів хлопець уже в училищі, і перше, що він побачив, було обличчя майстра, потім уся його навчальна група. А староста, суворий та авторитетний хлопець, простяг Павликові свою сніданкову пайку, щоб той підкріпився.
Доброта. Саме вона тепер буде найпотрібнішою в житті для хлопців із повісті “Вогник далеко в степу”. Ця ж людська чеснота має зробитися сьогодні найпоширенішою. Серед інших чеснот Григір Тютюнник особливо цінував цю людську якість.
так