Курт Воннегут “Брехня” головні герої та їх характеристика допоможуть розкрити образи, визначити риси характеру, зрозуміти хто з них у чому брехав. Цитатна характеристика героїв твору “Брехня” детально розкриває образи.
“Брехня” головні герої
- Батько Елі – доктор Рімензел, ділова людина. Випускник Уайтхіллської школи, член опікунської ради цієї школи, не хоче, щоб син хизувався своїм знатним родом. На думку доктора Рімензела син міг поставити його у вкрай незручне становище, якби Елі намагався використати прізвище Рімензел у школі. Батько хотів здаватися чесним і гідним, вчив не користуватися своїм положенням, та у критичній ситуації переступив через свої переконання. Головним для батька Елі було добитися, щоб Елі прийняли в Уайтхілл.
- Елі Рімензел – докторів тринадцятирічний син. Йому соромно, що не виправдав надій батьків, тому він хотів приховати свій провал.
- Сільвія – мати Елі. Вона зі звичайної родини, змоги навчатися у престижній школі у неї не було. Сільвії думає що люди, які носять прізвище Рімензел мають право на малюсінькі привілеї.
- Бен Барклі – водій доктора Рімензела. Вочевидь, він давно працює у Рімензелів, тому що помічає, що відбувається з кожним членом сімейства, особливо з хлопчиком.
- Том Хілер – однокласник доктора Рімензел. Він їздить та старенькому шивроле та дуже пишається своїм сином, який склав вступний іспит на найвижчий бал із можливих і буде отримувати стипендію.
- Доктор Уоррен – директор школи. “худорлявий благовидний сьомий десяток якому йшов”
“Брехня” цитатна характеристика героїв
- Доктор Рімензел
«Кремезний статечний чоловік, лікар, цілитель в ім’я полегшення страждань, бо він народився багатшим за перського шаха».
«Я хотів би попередити тебе якнайрішучіше… що про жодні привілеї, про жодні потурання для Елі ти не проситимеш. Про жодні».
«Доктор Рімензел і його дружина й на мить не сумнівалися, що їхнього сина не приймуть до Уайтхілла. Вони просто не могли собі уявити, що він там не вчитиметься, отож їх не дуже цікавило,як він склав іспити і, не діставши повідомлення про наслідки, вони не звернули на це уваги».
«Твоя мати певна,що тобі тут належать деякі привілеї. Сподіваюсь, ти нічого такого не думаєш? Ти поставив би мене у вкрай незручне становище, – велично сказав доктор Рімензел, – якби мені довелося почути, що ти намагався використати прізвище Рімензел так, ніби Рімензел – це щось особливе».
Доктор Рімензел «ладен добродушно змиритися з тим, що Елі не надто показав себе».
«Я збираюсь перевірити, наскільки швидко ці люди здатні змінити своє рішення»
«Головне … добитися, щоб Елі прийняли до Уайтхілла»
«більшість членів опікунської ради… кожен з них або мій близький друг, або близький друг мого батька»
“— Я не думаю, — сказав доктор Рімензел, — що ми коли-небудь ще сюди приїдемо.”
- Сільвія
«чарівлива мати Елі».
вона була «енергійною честолюбною жінкою»
«і хоч за доктора вона вийшла шістнадцять років тому, її все ще дуже цікавили й захоплювали звичаї старих багатих родин».
«Сільвії дуже подобалися сутички з чоловіком через брак стриманості у неї і надмір стриманості в нього, і вона з великою втіхою заявляла під кінець: «Ну, мабуть, в душі я проста провінційна дівчина і лишуся такою назавжди, отож тобі доведеться звикнути»
«Я хочу, щоб Елі … мав спальню з каміном»
«Я думала, можна знайти який-небудь хід…»
«…скільки сотень тисяч доларів Рімензели жертвували на стипендії, і момоволі починаю думати, що люди, які носять прізвище Рімензел, мають право на малюсінькі привілеї»
«Ми з батьком завжди говорили тобі, що ти повинен вступити до Уайтхілла, що про якийсь інший варіант навіть мови не може бути». (Сільвія зрозуміла, що вони залишили Елі без вибору)
«… доктор Рімензел робить жахливу помилку. Елі зовсім не треба вступати до Уайтхілла – це справді було б жорстоко».
- Елі Рімензел
«докторів син», «тринадцятирічний хлопчик».
«на їжакувату потилицю Елі»
“Елі випростався, але тут-таки знову почав осідати, немов снігова баба на пекельній сковороді. У нього була вагома причина на те, щоб осідати, коли вже ні вмерти на місці, ні щезнути він не міг. А пояснити, в чім річ, у нього не ставало духу. Осідав він тому, що його не прийняли в Уайтхілл.”
«Елі, вимучений страхом перед майбутньою катастрофою, зачепив ліктем високий годинник, що стояв на підлозі, той аж застогнав»
«Він грубо проскочив повз доктора Уоррена, хоча добре знав того, хоча доктор Уоррен погукав його на ім’я»
«Виходя з оцінок Елі у початкових класах – від задовільних до жахливих». (доктор Уоррен про оцінки Елі)
Хто і чому бреше у творі?
Про що брехав доктор Рімензел, Елі та Сільвія?
| Образ брехні в новелі Воннегута | |
| Брехня доктора Рімензела | * Поводить себе як істинний поборник законів і дотримання правил, страж традицій Рімензелів, ретельний поборник чистоти іміджу сімейства багачів. * Насправді: амбіційний честолюбець, егоїст, який рахується тільки зі своєю думкою, зверхній, цікавиться лише роботою, вважає себе дуже важливою людиною. |
| Брехня Сільвії | * Поводить себе як проста «провінційна дівчина». * Насправді вона вже давно стала такою ж, як доктор Рімензел. |
| Брехня Елі | * Соромно,що не виправдав надій батьків. * Помста за позбавлення права вибору. * Випробування характеру. * Очищення душі. |
| Брехня родини Рімензелів | Брехня батька + брехня матері + брехня сина = відчуження, штучність у стосунках, відсутність істинних родинних взаємин, любові та розуміння. |
| Сенс авторського задуму | Брехня – це: * ліки від егоїзму, надмірної амбіційності; шанс зберегти в собі людяність для кожного з членів родини; * можливість уперше в житті відчути гіркоту поразки й відмови; * можливість стати єдиною родиною, порозумітися, змінити своє життя, зробити його поряднішим і гуманнішим; * підтвердження незворотності процесів демократизації й гуманізації американського суспільства. |
