Пластиди – особливі органоїди рослинних клітин, у яких здійснюється синтез різних речовин, і в першу чергу фотосинтез. В даній статті ми розглянемо яку будову мають пластиди.
Які особливості будови мають пластиди?
Пластиди (від грец. пластидес – виліплений, сформований) – органели клітин рослин і деяких одноклітинних тварин (наприклад, евглени зеленої).
Пластиди утворюються з особливих клітинних структур, що носять назву пропластид.
Пропластиди – це безбарвні утворення, зовні схожі на мітохондрії, але більшими розмірами, що відрізняються від них, і тим, що завжди мають подовжену форму.
Зовні пластиди обмежені подвійною мембраною, невелика кількість мембран перебуває також у їх внутрішній частині.
Пластиди розмножуються шляхом поділу, і контроль над цим процесом здійснюється, очевидно, ДНК, що втримується в них же. При розподілі відбувається перетяжка пластиди, але поділ пластид може відбуватися й шляхом утворення перегородки. Здатність пластид до розподілу забезпечує їхня безперервність у ряді клітинних поколінь. При статевому й безстатевому розмноженні рослин відбувається передача пластид дочірнім організмам, причому в більшості рослин пластиди передаються по материнській лінії.
Особливості будови пластид: мають дві мембрани (зовнішню і внутрішню), між якими розташований міжмембранний простір. Внутрішнє середовище пластид називається стромою. Внутрішня мембрана може утворювати структури у вигляді сплощених мішечків — тилакоїдів. Зовнішня мембрана гладенька. У стромі містяться кільцеві молекули мітохондріальної ДНК, специфічні транспортні й рибосомальні РНК та рибосоми прокаріотичного типу.
Класифікація пластид за забарвленням і виконуваною функцією:
– зелені пластиди – хлоропласти,
– безбарвні пластиди – лейкопласти,
– пофарбовані в червоний, жовтогарячий і інший кольори – хромопласти.
Пластиди водоростей називаються хроматофорами.
Хлоропласти
Хлоропласти (від грец. хлорос – зелений) – пластиди, зазвичай забарвлені в зелений колір завдяки наявності пігменту хлорофілу. Але в клітинах певних груп водоростей (червоних, бурих тощо) їхній колір може бути іншим. Це пояснюється тим, що в них, крім хлорофілу, є й інші пігменти – червоні, жовті, бурі та ін.
Будова хлоропластів
Зовнішня мембрана хлоропластів гладенька, а внутрішня утворює вирости, що можуть від неї відокремлюватись.
Строма – речовина, що заповнює внутрішній простір хлоропласта. З внутрішньою мембраною пов’язані структури – тилакоїди. Це пласкі цистерни, оточені однією мембраною. Великі тилакоїди розташовані поодиноко, а дрібніші – зібрані в грани, що нагадують стоси монет. У тилакоїдах містяться основні (хлорофіли) та допоміжні (каротиноїди) пігменти, а також усі ферменти, необхідні для здійснення фотосинтезу.
Строма хлоропластів містить:
– молекули ДНК,
– різні типи РНК,
– рибосоми,
– зерна запасного полісахариду (переважно крохмалю).
Лейкопласти
Лейкопласти (від грец. лейкос – безбарвний) – безбарвні пластиди різноманітної форми, в яких запасаються деякі сполуки (крохмаль, білки тощо).
У лейкопластах здійснюється синтез із простих сполук більш складних – крохмалю, жирів, білків, які зберігаються про запас в бульбах, коренях, насінні, плодах.
На відміну від хлоропластів, внутрішня мембрана лейкопластів може утворювати лише нечисленні тилакоїди.
У стромі лейкопластів містяться:
– рибосоми,
– ДНК,
– різні типи РНК,
– ферменти, які забезпечують синтез і розщеплення запасних речовин (крохмалю, білків тощо).
Лейкопласти можуть бути повністю заповнені зернами крохмалю.
В залежності від того, які речовини накопичуються в стромі, лейкопласти ділять на:
– амілопласти,
– протеїнопласти,
– елеопласти.
Хрмопласти
Хромопласти – пластиди, забарвлення яких буває жовтого, оранжевого або червоного кольору, що обумовлено накопиченням в них каротиноїдів.
Завдяки наявності хромопластів, характерне забарвлення мають пелюстки квітів, осіннє листя, дозрілі плоди (помідори, яблука). Дані органоїди можуть бути різної форми – округлої, багатокутної, іноді голчастої.
Внутрішня система мембран у хромопластах відсутня або ж утворена окремими тилакоїдами.
Тепер які особливості будови пластид дозволяють їм ефективно виконувати свої функції.
