Юрій Мушкетик “Суд” аналіз (паспорт) твору допоможе зрозуміти ті суспільні явища, які були характерні для Радянського Союзу часів сталінського та брежнєвського режимів.
Юрій Мушкетик “Суд” аналіз (паспорт)
Автор – Юрій Мушкетик
Рік написання – 1990
Жанр – оповідання
Тема – трагічне становище нашого народу в умовах командно-бюрократичного управління державою.
Історична епоха відображена у творі Ю. Мушкетика „Суд”: колективізація, голодомор, Друга світова війна.
Головні герої
- Ганна Розсоха – головна героїня, через яку автор показує трагічне становище всього народу. Це була проста селянка, яка працювала з дитинства, не любила безділля, полюбляла затишок і виконуала роботу з піснею. Її звинувачували в тому, що вона не виробила мінімуму трудоднів.
Її образ — один із найпоетичніших і найтрагічніших в українській літературі 80-х рр. XX сторіччя. - Омелько – чоловік Ганни. Літніми вечорами він найбільше полюбляв варити польову кашу. Він прославився серед мешканців села тим, що змайстрував три вітряки.
„Добрий, лагідний, усім уступливий, полохливий, трохи лінькуватий, одразу… оддав голоблі важкого хазяйського воза”. - Устим Рукавиця (висуванець і кар’єрист). Він був позивачем на суді над Ганною Розсохою. Він звинувачував Грицька, сина Г. Розсохи, у тому, що він був іноземним шпигуном.
«Він дуже одмінився з тих, довоєнних, часів, взяв у звичку кричати на людей, часом приїжджав на поле напідпитку» - Йосип Шило — представник сталінського режиму та брежнєвського застою у романі:
Образ дороги, що обертається «білою стежкою» із полотна у творі «Суд» символізує дорогу життя головного персонажа.
Особливість композиції:
• кульмінаційна подія, у центрі твору — суд;
• після кульмінації подається історія життя Ганни Розсохи, яка суголосна з історією народу;
• спогади Ганни про пережите обмежені своєрідною сюжетною рамкою змалюванням картин актуальних подій;
• картина суду — обрамлення життя Ганни (розвиток дії), смерть героїні — звинувачення суспільству.
Характеристика Ганни
Ганна – проста селянка. Її життя сповнене повсякденних турбот про дітей, чоловіка, їжу. Але не позбавлене воно й краси, до якої весь час тягнеться Ганна.
Для щастя жінці потрібно зовсім небагато: аби були живі її чоловік та діти, була хата, город та пошана серед людей. Усю силу свого тіла і любов свого серця вона віддає людям, працює все життя тяжко, але опиняється абсолютно беззахисною у світі, де не можна знайти правди і справедливості.
Судді її тільки сміються над нею, завдаючи їй страшного, невимовного болю, забирають у неї найдорожче – віру в людей і справедливість. Вона могла б ще пережити втрату чоловіка і синів, але не може Ганна пережити втрати самих підвалин свого існування, сенсу свого життя – поваги до себе.
Юрій Мушкетик “Суд” скорочено
Кривди, бідність та нещастя супроводжували Ганну Розсоху все життя. Коли вона була малою, її батько загинув під час імперіалістичної війни. Мати, залишившись одна з маленькими дітьми, було важко. Жили в бідності.
Юність також не принесла Ганна щастя. Злидні та нестатки змусили її, зовсім молоду ще дівчину, одружитися із вдівцем Омельком, у якого було двоє малих дітей. Тут, у господарстві чоловіка, вона відчула себе справжньою господинею. Працювати було важко, але тішило те, що то було все для неї та родини. Мали вони і гарну хатину, і черешневий садок, і город, і двір, де вона з любов’ю висаджувала різні квіти. Ганна любила затишок, цінувала тихе сімейне життя. Незабаром у них з Омельком у неї народилося ще двоє синів.
Ганна пряла й ткала, бо любила все чепурне, гарне, а працюючи, співала. Діти приносили ій радість. Вони були добрими, слухняними, працьовитими. Ганна кожного з них любила, не розрізняючи на дітей своїх і Омелькових.
Та недовгим було щастя… Все майно, що Ганна із чоловіком мали, змусили віддати у колгосп. А потім ще й голодомор почався: «…тридцять третій рік, у якому померла з голоду Оленка, Ганна билась, як чайка об кригу, рятуючи інших дітей». Ганні вдалося врятувати дітей. Жінка пишалася своїми трьома синами, гарними, працьовитими. А сини поважали батька й матір. Найбільше жінку радував Грицько, який після школи, вступив до інституту.
У сулі всі знали їх сім’ю як працьовиту, вони найбільше виробляли трудоднів. Сини не боялися найважчої роботи, часто одержували подяку від голови колгоспу. Ганна теж тяжко працювала і в колгоспі, і вдома.
Почалася війна. Чоловік Ганни та двоє старших синів пішли на фронт. А жінка разом із меншим сином Микитою чекала, що їх рідні повернуться з війни. Життя було важким, напівголодним, вижити їм допомогла корова, яку Ганна переховувала в лісі.
Після повернення радянських військ мобілізували й Микиту – найменшого сина. Героїня жила лише роботою та вірила в повернення близьких. Невдовзі прийшла похоронка… А потім ще й корову вилучили, щоб виконати план м’ясопоставок по селу та колгоспу. Ганна була у відчаї… Заспокоювала жінку думка, що, можливо, хоч шматочок м’яса дістанеться її чоловікові або синам на фронті.
Але на цьому невдачі Ганни не закінчилися. Сільські крутії І. Рукавиця і Й. Шило обдурили Г. Розсоху, коли вона підписувалася на позику, та підробила документ. Її зобов’язали сплачувати позики замість 300 карбованців 1300 триста.
Щоб сплатити ці гроші, довелося Ганні продати костюм сина, який вона так берегла. Але не цьому неприємності не закінчилися. Пізніше в неї забрали підсвинка, хоч вона, як мати солдата і дружина солдата мала пільги.
«Звідтоді настало запустіння в Ганниній душі і на подвір’ї». Вона не знала навіщо і для кого жити. Єдиною її втіхою був син Грицько, який після війни повернувся, але жив у місті й обіцяв забрати матір до себе. Але поки що такої можливості не мав, бо сам бідував.
Всі негаразди, докори, несправедливість підірвали здоров’я жінки, яка все своє життя тяжко працювала. І ось її викликають до суду, де обвинувачують у неробстві, ледарстві. У залі суду, де було багато народу, над Г. Розсохою сміялися. Сміялися над жінкою-трудівницею, яка все життя працювала на колгосп, на державу. Хіба може бути для неї більша образа? Але хто ж з цих rope-суддів замислюється над цим? Хто зможе зрозуміти біль і страждання її душі? через те, що вона знала наступну підсудну кандидатуру — багатожонець, аферист.
«… Визнати винуватою, засудити на півтора роки виправних робіт, але, враховуючи те, що всі попередні роки працювала в колгоспі справно, враховуючи також те, що її чоловік і два сини загинули на фронті, замінити виправні табори примусовою працею при колгоспі», – дзвенить вирок суду у вухах Ганни, а в очах темніє. Не витримавши такого сорому, Ганна помирає.
