“За Сибіром сонце сходить” аналіз

“За Сибіром сонце сходить” – пісня про Кармалюка, який організував повстанські загони і боровся проти панів на Поділлі у 1813–1835 рр. Тут відтворені конкретні історичні події першої половини ХІХ ст. Аналіз твору “За Сибіром сонце сходить” допоможе скласти літературний паспорт твору.

“За Сибіром сонце сходить” аналіз твору (паспорт)

Автор – народна пісня

Жанр: історична пісня.

Рід літератури – ліро-епічний твір

 Тема “За Сибіром сонце сходить”: розповідь про Устима Кармалюка, який після повернення із Сибіру продовжує захищати інтереси простого люду від «владик»:

Ідея “За Сибіром сонце сходить”: возвеличення прагнення народного месника боротися за волю, справедливість; надавати допомогу тим, хто її потребує.

Основна думка: «З багатого хоч я й візьму — Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю».

Провідний мотив – не миритися з несправедливістю

Римування: паралельне

Композиція “За Сибіром сонце сходить”

• Експозиція: повернення Кармалюка із Сибіру.
• Зав’язка: продовження народним месником діяльності на благо знедолених.
• Кульмінація: неможливість Устима жити з родиною.
• Розв’язка: переслідування і засудження героя владою.

Даний твір побудований у формі розповіді самого героя, що надає пісні глибокого ліризму, задушевності.

Художні засоби “За Сибіром сонце сходить”

• Метафори: «сонце сходить», «прийшла туга до серденька», «багач панує», «у розкошах….днює й ночує», «Зібрав собі славних хлопців».
• Епітети: «славні хлопці», «хороші хлопці», «світ великий і розкішний», «гірко заплачу», «тяжкая робота», «гіршая неправда», «нудно ждати», «вічная скорбота».
• Повтори: «дзвони дзвонять», «нехай…», «світ великий», «при дорозі подорожньою».
• Риторичні оклики: «Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте!», «Як не має він грошей — Треба йому дати!», «А здорові, хлопці!», «Благослови, отче!», «Світ великий і розумний Та ніде ся діти!», «Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!».
• Риторичне запитання: «Що ж кому до того?»
• Порівняння: «А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять!» Риторичні запитання: «Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?», «Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?».
• Гіпербола – всю надію майте.
• Антитеза: «не в кайданах, а все ж не на волі», «багатих убиваю, бідних награждаю», «з багатого хоч я
  візьму, убогому даю».
• Звертання: «хлопці, не зівайте».

Характеристика образу Устима Кармалюка

Цитатна характеристика Устима Кармелюка

«…Не маю долі»; «…Немає пристанища, Ані своєї хати»; «Зовуть мене розбійником, Кажуть — розбиваю. Ще ж нікого я не вбив, Бо й сам душу маю»; «З багатого хоч я й візьму — Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю»; «Я од журби гину»; «…Треба в лісі жити, Бо не маю хати»; «Пішов би я до дітей — Красу мою знають»;

«А мене… Як звірюку гонять».

У пісні «За Сибіром сонце сходить» розповідається про повернення Кармалюка із Сибіру і його боротьбу проти експлуататорів. З ім’ям свого ватажка трудящі маси того часу зв’язували болі свої і радощі, сподівання і надії («Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте»).

Вони виявляють до Кармалюка як народного месника велику пошану і любов, оспівують і прославляють його у своїх піснях. У народній творчості Кармалюк виступає незвичайним красенем і могутнім богатирем.

Кармалюк не лише мститься панам за кривди, а й прагне соціальної справедливості, він роздає бідним усе те, що забирає у поміщиків та багатіїв. Він ставить громадські, народні справи вище від особистих.

Людське лихо і убозтво та гаряче бажання запобігти йому змусило Кармалюка покинути дружину, дітей і стати борцем проти кріпацтва:

Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу.
Як згадаю про їх муку —
Сам гірко плачу!

Трудящі маси селянства ненавиділи панщину, тяжкі повинності та непосильні податки і з гнівом протиставляли свою убогість розкошам багатіїв. У пісні підкреслюється, що Кармалюк боровся проти гнобителів не один, а разом з вірними йому людьми, бойовими друзями, яких він називає «славними хлопцями». Боротьбу проти панства, яку самовіддано веде Кармалюк, народ схвалює як справедливу і священну справу.

Звичайно, Устим Кармалюк не був і не міг бути в тодішніх умовах свідомим революціонером, який би піднісся до боротьби проти царизму, до політичних вимог, щодо до зміни державних порядків.

Тому очолений ним рух селянства мав стихійний, неорганізований характер. А робітничий клас тоді ще не був цілком сформований і не міг внести в селянський рух елементи організованості і політичної свідомості.

Не дійшовши до розуміння справжніх шляхів боротьби із соціальним злом, нерівністю, народний месник обмежувався вимогою справедливого розподілу майна і грошей, відібраних у багатіїв, між бідними людьми. Ясна річ, що вибраний Кармалюком шлях боротьби за соціальну нерівність був нереальним, не міг принести перемоги, але в той же час він мав прогресивний характер.

“За Сибіром сонце сходить” вірш читати онлайн

Є кілька варіантів тексту пісні. Обидва викладено нижче:

За Сибіром сонце сходить,
Хлопці, не зівайте,
Ви на мене, Кармалюка,
Всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру,
Та не маю долі,
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу,
Як згадаю про їх муку –
Сам гірко заплачу.

Зібрав собі славних хлопців,
Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.

Чи хто іде, чи хто їде,
Треба їх спитати,
Як не має він грошей –
Треба йому дати!

Ой прийдеться Кармалюку
Марне пропадати,
Бо немає пристанища,
Ані свої хати.

Асесори1, ісправники2
За мною ганяють,
Більше вони людей уб’ють,
Ніж я гріхів маю.

Зовуть мене розбійником,
Кажуть – розбиваю.
Я нікого не вбиваю,
Бо сам душу маю.

В багатого хоч я візьму –
Убогому даю,
Отак гроші поділивши,
Я гріхів не маю.

Женуть мене удень й вночі,
У всяку годину,
Ніде мені подітися,
Од журби я гину.

Прийшла туга до серденька:
Як у світі жити?
Світ великий і розкішний,
Та ніде ся діти!

У неділю дуже рано
У всі дзвони дзвонять,
Лише мене, Кармалюка,
Як звірюку гонять.

Нехай гонять, нехай ловлять,
Нехай заганяють
Нехай мене, Кармалюка,
В світі споминають!

“ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ”

За Сибіром сонце сходить, хлопці, не зівайте:
Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру, та не маю долі,
Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу…
Як згадаю про їх долю — сам гірко заплачу!

Куди піду, подивлюся,— скрізь багач панує,
У розкошах превеликих і днює й ночує.

Убогому, нещасному — тяжкая робота,
А ще гіршая неправда — вічная скорбота!

Зібрав собі славних хлопців. Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі ждать подорожнього.

Чи хто іде, чи хто їде, так час нудно ждати,
Що не маю пристанища, ані свої хати.

Асесори, ісправники1 за мною ганяють,
Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю!

Зовуть мене розбійником, що людей вбиваю, —
Я багатих убиваю, бідних награждаю.

З багатого хоч я візьму, убогому даю;
А так гроші розділивши, гріха я не маю.

“За Сибіром сонце сходить” слухати (аудіокнига)